Брати Клички зуміли досягти того, про що увесь час лише мріє чемпіон світу в напівважкій вазі ось вже впродовж п'яти років поляк Даріуш Міхальчевський, — українськими боксерами захоплюються, вони визнані, леді обожнюють їх. Така думка не лише в спортивних журналістів, які аналізують «голи, очки, секунди», але й солідних видань, що намагаються пояснити соціальний феномен зірок, котрі порівняно недавно з'явилися на німецькому небосхилі.
У чому ж секрет українських спортсменів, котрi за історично короткий час піднялися на вершину не лише спортивної слави, що визначається їхньою майстерністю, а й на вершину популярності серед німецької публіки, яка насторожено ставиться до іноземців, тим більше до таких, котрi посилають в нокаут місцевих зірок?
Адже ніхто не приховує, що на самому початку над ними потихеньку посміювалися, і про їхні спортивні якості судили як про технічні якості українського автомобіля на старті міжнародного ралі — всі чекали швидкої халепи (якщо не колесо відвалиться, то принаймні крило відлетить...), з якої можна буде незлорадно повтішатися. Адже хіба може бути щось путнє «там, на Сході»?
Виявилося — може. І розкидаючи таланти світом, господь не все висипав над Берліном та Нью-Йорком.
Газети пишуть про «людей з приємною аурою». Вони спокійно почуваються й на рингу, і в популярній вечірній програмі з мільйонами глядачів, не комплексують перед знаменитостями, залишаються природними в будь- якій обстановці. Вони не здаються людям типовими боксерами, до яких звик Захід — їхні щелепи не вилискують золотим зубом, жахливі гори м'язів не псують їх натренованих тіл, і «зачіску ірокеза, як у їхнього колеги Мавровича, вони не носитимуть хоча б з поваги до їхньої матері, котра за них завжди вболіває», пише «Вельт ам зонтаг». У той час як Тайсон ставить собі за мету «увігнати переносицю противника в мозок», Клички — нечувано! — переживають за противника, який лежить на рингу. В одному з інтерв'ю Віталій сказав: «Я знав, що в залі сидять батько, мати, дружина й донька мого противника. Я бачив їхні очі, і мушу сказати, що в мене душа боліла». Боксерів з залізними кулаками Німеччина бачила вже чимало, а от з душею, яка до того ж ще й болить — таких боксерів на рингу до Кличків не було.
Багато популярності Володимирові додало і його ставлення до переможеного Акселя Шульца, котрого, за словами самого Володимира, «в Німеччині любили, люблять і любитимуть». Вони зустрічалися потім багато разів і довго говорили один з одним. Володимир сказав, що Аксель — інтелігентна людина. Як відомо, не відмовиш в інтелігентності й українським спортсменам. На тому й зійшлися. Таким чином вийшло, що разом з Кличками в жорсткому професійному боксі з'явилася та складова, слідів якої раніше ніхто не помічав — голова не як ціль для удару, а для думок, для аналізу, а серце й ефемерна душа — для почуттів.
А щодо почуттів... Чтиво для широкої публіки — газета «Більд» — пишучи про мішки пошти від прихильників, повідомило зокрема, що в конвертах іноді надходять і надівані жіночі трусики — як свідчення заочного жіночого екстазу. Недарма старший брат одержав серед прекрасної половини прізвисько «сексі Віталій». Так що в історії України почався новітній відлік часу, коли своєю красою в світі почали славитися не лише українські жінки, але й чоловіки.
До свого успіху брати ставляться по-чоловічому тверезо. «Бокс — це шоу-бізнес», — говорить Володимир, і тому вони вважають важливими не лише тренування та бої, але й те, що працює на «ПР — паблік рілейшн», на їхній імідж. Тому Володимир провів показове тренування в цеху «Фольксвагена» й дискутував зі школярами про «насилля на вулиці». Як відзначають газети, це незвична ПР- програма для боксера такого рангу.
А що ж далі?
Менеджер Клаус-Петер Коль розривається між двома проблемами: з одного боку він хотів би «поганяти» Володимира ще рік-два з одного бою в інший. І з боями за титул чемпіона світу не поспішати. Бо, як свідчить статистика, 1997 року Володимир провів 13 боїв, 1998 року — дев'ять, нинішнього — лише сім. Чим більша популярність, тим менше боїв. Чемпіоном світу (а те, що він ним стане, ніхто не має сумніву, всі роздумують лише — коли) він вестиме, хіба що, один-два бої на рік. Цього промоутерові Колю, ясно, замало.
Сам же Володимир хоче вже наступного року поборотися за найвищий боксерський титул. Як і його брат Віталій, він вважає, що в світі є три боксери, які відповідають рівню українців — Льюїс, Холіфілд, Тайсон. «Саме їх ми хочемо з братом поділити». І коли журналісти перепитали, яким чином будуть поділені троє на двох, то Володимир погодився, що «чисто математично дуже складно, не ділити ж одного навпіл. Але й одного з трьох мені б для початку вистачило».
Сам Коль планує величезний гала-вечір для бою Віталія з Тайсоном. «Для цього нам потрібен буде вже стадіон», — говорить менеджер. Як попередній термін Коль назвав серпень 2000 року. Для Володимира він хоче організувати бій з Льюїсом. Бій має, за його задумами, відбутися в Англії.
Це плани! А абсолютно точно відомо, що вже нинішнього тижня Віталій захищатиме в Гамбурзi свій титул чемпіона світу проти американця Обеда Саллівена. Німецьке телебачення показуватиме поєдинок у платній програмі «Прем'єра» — в боксерському шоу-бізнесі навколо Кличків стає все більше бізнесу і все менше шоу.
