Музика від Разумовських
Клавесиністка Наталія Свириденко, народна артистка України, та вокаліст Геннадій Кабка, лауреат міжнародних конкурсів, презентували в Київському будинку органної та камерної музики нові сторінки з нотної збірки останнього гетьмана Кирила Разумовського, яку поповнювали кілька поколінь цієї славної родини. До цієї безцінної, музичної спадщини Н. Свириденко звернулася кілька років тому, працюючи в Центральній науковій бібліотеці НАН України імені В. Вернадського, де зберігається понад 2300 назв зразків західноєвропейської та вітчизняної музики XVII — XVIII ст. Цікаво, що з-поміж оперних, симфонічних, камерно-інструментальних творів багато таких, що написані тільки для клавесина, повідомляє Ольга СУЩЕНКО . Уперше прозвучали в концерті три сонати для клавесина, присвячені княгині Ліхтенштейн (1786 р.) Леопольда Кожелуха — композитора, піаніста, педагога — з когорти славних чеських музикантів, які становили гордість європейської культури XVIII століття. На його 27 лібрето написано кілька десятків опер. Причому різні композитори бралися за озвучування того ж самого тексту. Серед цих композиторів, разом із Гайдном і Моцартом, — українці Дмитро Бортнянський та Максим Березовський.
Реконструкція простору
В Хмельницькому музеї сучасного українського мистецтва відкрито виставку Володимира Бахтова. Золота жила, з якої, видобуває свої образи художник, залягає в тисячолітніх глибинах праісторії України, її причорноморських степів, що були колискою багатьох племен і народів. Одна з просторових точок, в яких ці історичні пласти найближче підходять до нашого часу, — археологічний заповідник «Ольвія». Саме його обрав Володимир Бахтов об'єктом для своїх мистецьких досліджень. Художник не просто надихається тією епохою; він звертається до неї як до першопочатку, намагається осягнути її як щось дуже важливе не лише для себе, й зробити відчутною для нас, своїх сучасників. Те, що він робить, нагадує своєрідні магічні обряди. На території заповідника, використовуючи археологічні та етнографічні матеріали, художник споруджує так звані ландшафтні об'єкти — самодостатні формоутворення, які, на погляд митця, здатні «...компенсувати етичні втрати від втручання археологів у ритуальний простір, створений нашими пращурами». Він реконструює цей простір мистецькими засобами, пропонує нові його версії. Подібні твори, що їх теоретики мистецтва відносять до ленд-арту («наземного мистецтва»), здебільшого недовговічні, швидко руйнуються, та й знаходяться у віддалених чи важкодоступних місцях, тому на виставках вони присутні зазвичай у вигляді фотографій та відеофільмів. Але ж і цього замало для художника. Як те, що було там і тоді, зробити існуючим тут і тепер? Звичайно ж, за допомогою магії — магії вогню! Так над залишками давніх капищ виникають обриси уявних храмів, утворені рухом палаючого смолоскипа, яким митець «малює» в повітрі, і вогненний слід якого залишається на чуттєвій фотоплівці. Зафіксовані на ній ефемерні храми потрапили сюди з іншого виміру лише на мить, і цю мить віддзеркалює мистецтво геліографіті, повідомляє Л. Тимофєєва, науковий працівник музею.
Малер — всерйоз і надовго
Виконанням симфонії № 1 ре мажор, що належить перу великого німецького композитора Густава Малера, в Національній філармонії почався цикл «Густав Малер. Симфонії». Вечір, що складався з двох відділень, представив численній аудиторії, яка заповнила Колонний зал ім. М. В. Лисенка, двох вельми різних композиторів — симфонії Малера передувало виконання концерту Йозефа Брамса для скрипки з оркестром ре мажор. Національний заслужений симфонічний оркестр України під керівництвом диригента Володимира Сіренка майстерно впорався з виконанням двох складних творів, додавши «малеровському» циклу в Філармонії хорошого початкового імпульсу, вважає Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День».
