Нещодавно, після кількох років фактичного ув'язнення в
одному з засекречених монастирів Китаю, повернувся до Тибету — країни своїх
предків — хлопчик Джьялтсен Норбу. Його привезти туди під надійною охороною,
ховаючи від очей земляків та іноземних журналістів. З Джьялтсеном Норбу
не дозволяється ні зустрічатися, ні розмовляти; його не можна також знімати.
Справа у тому, що одинадцятирічний Норбу змалку знаходиться в епіцентрі
непримиренної боротьби між прихильниками політичної й релігійної автономії
Тибету та урядом Китаю. І вийшло так, що саме китайський комуністичний
уряд обрав для Джьялтсена Норбу особливе призначення, надзвичайну долю
— стати на своїй батьківщині живим Богом, одинадцятим втіленням Панчен-лами,
одного з двох верховних релігійних лідерів тибетських буддистів. Значна
частина тибетців, однак, не визнає Джьялтсена Норбу, вважає хлопчика фальшивим
богом, а головне — політичним пішаком у руках китайського уряду.
Завдяки географічній ізоляції, розташуванню в Гімалаях
на значних висотах, а також своїй релігії Тибет і сьогодні залишається
однією з найбільш загадкових країн світу. Основою стародавньої культури
та державності тибетців протягом століть був ламаїзм (від «лама», тобто
«вчитель», «гуру», «чернець»). Це одна з гілок буддизму. Верховну релігійну
й політичну владу в Тибеті століттями поділяли два верховні ченці, які
завжди мали ті самі імена — Далай-лама («Океан знань») та Панчен-лама («Діамант
серед учених»).
1951 року країну повністю підпорядкував собі Китай. Далай-лама
був змушений емігрувати до Індії, що не завадило йому зберегти на батьківщині
весь свій авторитет i до сьогоднi. І не тільки там, бо Далай- лама — вельми
шанована міжнародною спільнотою особа, лауреат Нобелiвської премії. Панчен-лама
тоді залишився у Тибеті, де постійно перебував під жорстким контролем комуністичного
уряду. Певна лояльність не вберегла його від тюремного ув'язнення, куди
Панчен- лама потрапив під час культурної революції і де пробув 10 років.
Пригоди згаданого вище хлопчика Джьялтсена Норбу пов'язані
з кончиною Панчен-лами, яка сталася 1989 року. Ця смерть стала для китайського
уряду слушним моментом, аби остаточно підпорядкувати собі наступні генерації
релігійних діячів Тибету, а вiдтак і віруючих. Не дивно, що між китайською
владою та групою правовірних ламаїстських ченців негайно розпочалися вперті
змагання за право визначення наступника померлого. А наступником Панчен-лами,
згідно з тибетською традицією, стає хлопчик, в якого переселилася душа
померлого і якого треба розшукати й належним чином ідентифікувати в масі
ламаїстів.
Вибір верховного лами після смерті його попередника — містичний
старовинний ритуал, який базується на принципі реінкарнації (перевтілення).
Тибетці вірять, що ними постійно правлять два буддистськi божества — Амітаба
під іменем Панчен-лами і Авалокітесвара, тобто Далай-лама. Кожне божество
приймає людську оболонку, втілюючись у людину, а після її смерті переселяється
до тіла певного хлопчика, який народжується невдовзі після смерті чергового
лами. Хлопчика треба розшукати серед дітей ламаїстів у Тибеті, Індії та
Китаї. Цим займаються високопоставлені тибетські ченці. Завдання вельми
відповідальне й складне i може тривати кілька років.
Як шукають нового ламу? Це робиться з урахуванням складної
системи космічних знаків, порад оракулів; тлумачаться старовинні священні
тексти, багаторазово виголошуються молитви (деякі з них повторюються мільйони
разів). Великого значення шукачі надають останнім словам покійного лами,
у яких можуть міститися натяки, закодовані вказівки. Тривалими спостереженнями
за відблисками на поверхні священного озера у Гімалаях, за відображенням
у воді веселки або зірок ченці визначають географічний напрямок пошуків
та приблизний вік хлопчика. (Два молодi австралійськi туристи випадково
бачили фантастичну сцену: на горі сиділи лами у жовтих шатах, розшитих
магічними знаками і оздоблених дзвіночками; одні грали на велетенських
трубах-мушлях, інші, озброєні біноклями та кінокамерами, спостерігали за
озером).
Як правило, ченці знаходять кількох можливих кандидатів,
серед яких остаточний вибір робиться жеребкуванням. Важливо підкреслити,
що вирішальний жереб традиційно тягне другий, живий на той час верховний
лама. Цей незмінний ритуал вибору верховних лам існує вже майже 400 років.
У 90-х роках ХХ століття, однак, до середньовічної містерії підключилася
нетрадиційна діюча особа — уряд Китаю. Він не захотів покладатися на містику,
бо прагне мати в особі нового Панчен-лами надійного політичного прибічника.
Давно відомо, що коли йдеться про важливу державну справу,
придатнi будь-які засоби. Почалося з того, що «компетентні» китайські органи
сфальсифікували заповіт покійного Панчен-лами, у якому він начебто визнав
провідну роль Пекіна у виборі його наступника. Не забракувало й «свідків»
останніх слів Панчен-лами в особах заляканих ченців. До операції підключили
вчених — численні наукові розвідки наводили «історичні» докази домінуючої
ролі світської (читай «комуністичної») влади у ламаїстських виборах. Широка
кампанія в ЗМІ переконала китайців у тому, що обрання верховних лам є прерогативою
уряду Китаю. Головним антагоністом уряду в цій справі був і залишається
Далай-лама, який наполягає на своїх старовинних правах. І так вийшло, що
визначенням нового Панчен-лами одночасно займалися дві пошукові групи.
Однією опікувався Далай-лама, другою — китайські урядовці.
Перша група шукала одинадцяте втілення божества Амітаби,
тобто нового Панчен-лами, протягом 6 років. Останній вибір з кількох кандидатів
1995 року зробив, згідно з традицією, Далай-лама, витягнувши жеребок із
старовинної золотої урни. Святим хлопчиком виявився Гедхан Чокйї Нйїма,
шестирiчний син напівкочового пастуха з Тибетського плато. Це була звичайна
дитина з веселим, хоча й дещо дивним поглядом маленьких очиць. На його
тілі ченці виявили особливі знаки, зокрема орган містичного зору — третє
око. Нйїма успішно витримав дуже відповідальні заключні іспити — він «пізнав»
друзів покійного Панчен-лами, а також виявив особливий інтерес до його
особистих речей та до тих місць, які полюбляв померлий. Складний детективний
сюжет пошуку Панчен-лами було гідно завершено.
Це, однак, тільки здавалося. В момент релігійного апогею
«виборчої» кампанії китайський уряд оголосив вибір незаконним. Було «встановлено»
й оприлюднено той факт, що обраний Далай-ламою хлопець народився нібито
ще до смерті десятого Панчен-лами. Керівник групи пошуку та ще кілька десятків
впливових лам опинилися в ув'язненні. Заарештували й численних іноземних
туристів (у тому числі молодиків з Австралії) та комерсантів, які на той
час випадково перебували в Тибеті чи Китаї. Їх звинуватили у зв'язках iз
Далай-ламою, у тому, що вони його агенти.
Здавна відомо, що релігійні містерії можуть супроводжуватися
людськими жертвопринесеннями. Одного дня на Тибетському плато біля намету
пастуха, батька щойно обраного Панчен-лами, приземлився китайський військовий
літак. На ньому вивезли в невідомому напрямку новообраного Панчен-ламу
та його родичів. Місце перебування хлопчика досі нікому не відоме.
Терміново сформована урядом «виборча комісія» з 75 лояльних
лам, яких привезли до Пекіна і розмістили в готелі для військових, зайнялася
іншою кандидатурою. Серед кількох підібраних хлопчиків обрали ще одного
одинадцятого Панчен-ламу. Головну роль у цій «політичній містерії» грав
урядовий чиновник у європейському костюмі з краваткою, який дуже дивно
виглядав серед лам у жовтому сакральному вбранні. Витягнувши з урни жеребок,
він дружньо, як товаришу по партії, потиснув руку обранцю — шестирiчному
Джьялтсену Норбу. Після цього хлопець кілька років виховувався під суворим
наглядом уряду, і ось тепер його привезли до Тибету. Знавці, однак, твердять,
що тибетці ніколи не визнають того Панчен-ламу, якого не благословив Далай-лама.
За старих часів інтронізація Панчен-лами завжди була всенародним
святом, яке збирало десятки тисяч людей біля Теші Лампо, монастиря-резиденції
Панчен-лами. Хлопчика-Бодісатву («носія щастя») урочисто вводили в «його
вічний дім», де на нього чекало 300 мудреців-вихователів. Сьогодні публічні
маніфестації зведені до мінімуму, монастир оточено підрозділом військ —
«заради охорони Панчен-лами від можливих диверсій з боку Далай-лами». Від
упертих ченців вимагають — нерідко тортурами — зректися раніше обраного
Панчен-лами. Вони стійко опираються, бо «хто прямує до шляхетної мети,
обов'язково досягне її — якщо не в цьому життєвому крузі, то у наступних».
А в цей самий час Далай-лама намагається привернути увагу
світової спільноти до проблем Тибету — заради того, щоб відновити політичну
й релігійну автономію гірської країни. Перебуваючи нещодавно в Німеччині,
він наголосив на тому, що «існуюча ситуація є невигідною для обох сторін,
і важливо шукати взаємоприйнятне рішення». Брутальна сила, однак, ніколи
не шукає «взаємоприйнятних» виходів.
