— Як ви вважаєте, стане Україна членом НАТО чи ні?
— Я мушу вас розчарувати — перед місією такого завдання
немає. Керівництво держави також не втомлюється повторювати українському
суспільству, що це питання не стоїть на порядку денному. Отже, ми не вимірюємо
свою роботу тим, наскільки ми просунулися до членства в НАТО. Спільно з
Альянсом ми оцінюємо, як виконуються робочі плани року. Зокрема це стосується
проведення спільних семінарів, конференцій, візитів експертів, засідань
спільних робочих груп з питань військової реформи, з питань планування
при надзвичайних ситуаціях. Це стосується й створення відповідних умов
до виконання плану підготовки спільного українсько- польського батальйону,
формування українсько-угорсько-румунського інженерного підрозділу.
— Як, на ваш погляд, НАТО ставиться до України?
— У Брюсселі я працюю майже три роки. І відчуваю дуже серйозний
прогрес. Не лише в тому, що нас чомусь навчили. А й в тому, що в нас побачили
надійного партнера. Спочатку дуже обережно, потім з зацікавленістю. З боку
НАТО частіше й частіше доводиться чути оцінки можливостей України, які
визначають її місце не тільки в сьогоденні, а й у майбутньому європейської
безпеки...
Коли ми чуємо дифірамби, що Україна — це ключовий фактор
стабільності та безпеки, не даємо далі продовжувати розмову. Кажемо, вибачте,
на дворі не 1992 рік. Нам приємні компліменти, але ми хочемо говорити про
конкретні справи.
На мою думку, ми просуваємося, не маючи чітко визначених
конкретних часових термінів. Досвід, який набувається, свідчить: Альянсу
без України як партнера важко вирішувати проблеми. Україні також, не маючи
спеціалізованих стосунків з цією міжнародною організацією, було б неможливо
існувати в сучасному світі.
— Скільки може коштувати Україні вступ до НАТО?
— Я не прибічник таких прогнозів. І не тому, що хочу приховати
ці витрати... Сьогодні в Україні стільки проблем, що передчасно говорити
про це. Як можна ставити питання безпосередньо щодо вступу, коли воно пов'язане
з величезними витратами. І як це сприйме наш пересічний громадянин, коли
він знає, що у держави безліч інших проблем. Зазначу, що Україна проводить
стратегічний курс інтеграції в європейські, євроатлантичні структури, в
тому числі й структури міжнародної безпеки. І одним із здобутків вже стало
те, що Україна владнала свої відносини з сусідами.
Щодо Польщі, Чехії та Угорщини, то вони мають набагато
менше проблем економічного характеру, ніж Україна. Прийнявши рішення щодо
вступу в НАТО, держави оцінювали й свої можливості. Втім, кожна країна,
що набула членство, не тільки отримала гарантії своєї безпеки, а й нині
робить серйозний внесок у загальну європейську безпеку. Інші країни, які
також готуються до членства, вочевидь, здатні збільшити бюджет на оборону.
— А що ви сказали б про Яворівський полігон, який було
запропоновано НАТО як навчальний центр?
— Яворівський полігон — це унікальна територія, причому
не тільки за розмірами, а й за інфраструктурою. Саме тому Україна й запропонувала
полігон як навчальний центр програми «Партнерство заради миру». Ми наполегливо
просували цю ідею, щоб зацікавити інші країни проводити навчання там. Ініціатива
України була сприйнята не просто. Але надаючи перевагу можливостям саме
Яворівського полігону, Північноатлантична рада прийняла рішення надати
йому статус навчального центру ПЗМ. Це відбулося й тепер має бути реалізовано,
закладено до майбутніх спільних планів тренувань та навчань.
