Перші відповіді на запитання автолюбителів прозвучали тільки наприкінці минулого тижня. Особисто Президент Кучма пообіцяв стабілізацію цін відразу ж після «підключення» до з'ясування ситуації професіоналів із міліції й Податкової адміністрації. Зігріти серця автолюбителів покликані були й браві заяви керівників місцевих адміністрацій, котрі відрапортували про свою «повсякчасну» готовність застосувати адміністративну владу щодо спекулянтів, котрі зарвалися.
Зрозуміло, що готовність представників усіх поверхів влади накинути на бензиновий ринок гамівну сорочку має під собою не тільки соціалістичний менталітет і незнання ринкових законів попиту й пропозиції, а й своєрідне трактування причин, що спричинили різке підвищення цін на нафтопродукти. Отже, які ж пояснення цінового стрибка котируються на ринку?
Начальник інспекції з контролю над цінами у Києві Олександр Середюк трактує підвищення цін на нафтопродукти зменшенням їхнього імпорту з Росії, а також негативними очікуваннями великих імпортерів нафтопродуктів. Серед інших причин зростання цін самі учасники ринку називають майбутнє посилення державного режиму імпорту-експорту нафтопродуктів і підвищення цін на нафтопродукти в Росії. Таким чином, витоки проблеми начебто зрозумілі. Спробуймо тепер розібратися, які з них (названих і не названих) вітчизняним автолюбителям варто враховувати, а які ні. Щоб закладати в індивідуальні бюджети реальні витрати й не «прогоріти» вже у другому півріччі.
На перший погляд, розвиток подій на бензиновому ринку дає всі підстави говорити про добре зрежисований спектакль. Ще місяць тому все там було тихо й спокійно. Ні черг, ні дефіциту. Та ось почалося. Ціни на основні види нафтопродуктів щодекади стали зростати на 10%! Невже й справді змова? Можливо, й змова, але тільки не серед наших, не в Україні. Урядові й президентські аналітики не могли не знати, що ще півтора місяця тому спершу в північній російській столиці — С.-Петербурзі, а згодом і в основній — Москві з доброго дива почався бензиновий ажіотаж, і ціни на пальне зросли в півтора-два рази. Там також гадали, що треба розбиратись із змовниками, але потім виявилося, що все набагато прозаїчніше.
Усім у Росії раптом стало зрозуміло, що внутрішньоросійські ціни на бензин (а до них дуже міцно прив'язані й ціни українські) більше не можуть стояти на місці. Це «розуміння» виникло передусім завдяки чудовій реанімації світового нафтового ринку. Російські нафтовики, котрі балансували два останні роки на межі й за межею рентабельності експортного постачання, знову відчули запах живих грошей із Заходу, й відразу забувши про стагнуючий власний, а також СНДівський ринки, погнали практично все, що можна добути, туди.
А «там» відбувалося таке. Світові ціни на нафту ще на початок травня вийшли на рівень кінця 1997 року, тобто зросли з початку поточного року відсотків на 50%. Якщо йти за версією, популярною у західних ЗМІ, головним винуватцем несподіваного буму став ОПЕК, що вирішив наприкінці березня вкотре скоротити обсяги нафтовидобутку. Однак «опеківської версії» явно недостатньо, щоб пояснити чудеса на нафтовому ринку, й аналітики копають глибше, називаючи принаймні ще три причини буму. По- перше, в основних країн-нафтоімпортерів, передусім США, стали танути запаси рідкого палива. По-друге, почалося довгоочікуване зростання попиту на нафту в Східній Азії. По-третє, підвищення цін було спровоковане війною на Балканах.
Підвищення безпеки масштабних танкерних перевезень у Східному Середземномор'ї після завершення косовського конфлікту, згідно із західними оцінками, може призвести до деякого відкочування нафтових цін. Утім, до України ця тенденція може й не докотитися через те, що вона просто захлинеться в Росії. Валютна виручка для російських нафтовиків була, є й буде головним джерелом грошових надходжень. Та й для російського уряду прибутки від нафтового експорту є куди важливішими за турботи про штучну підтримку низьких роздрібних цін на бензин. Більш того, напевно можна стверджувати, що внутрішній російський (і, звичайно, український також) бензиновий ринок буде залишатися заручником світової кон'юнктури ще тривалий час: доти, поки внутрішні ціни на бензин будуть удвічі, а то й утричі нижчими за світові. Для порівняння: середня ціна 1 л бензину А-95 в Москві становить 18—20 центів, у Києві — 28—35 центів, а на Заході (залежно від країни, точніше, від податкового законодавства) бензин коштує від 50 центів до $1.
Ще один ціновий російський чинник, який варто враховувати нашим автомобілістам, полягає в тому, що уряд РФ під тиском Міжнародного валютного фонду намагатиметься вибрати з нафтоекспортерів усі належні йому податки, а також домагатиметься введення нового податку на автозаправні станції (17 червня йому поки що не вдалося провести відповідний закон через Думу).
Таким чином, підіб'ємо попередні підсумки. По-перше, нам навряд чи треба розраховувати на «доажіотажний» рівень бензинових цін — російський експортер до таких прогнозів не спонукає. По-друге, адміністративні зусилля української влади дійсно можуть спрацювати на стабілізацію, оскільки, з одного боку, сам уряд є великим торговцем бензину (з резервного фонду), а з іншого, централізація ринку (внаслідок підписаного президентського указу) однозначно залишить на ньому тільки найулюбленіших торговців. Однак, по-третє, навіть найулюбленіші не втримаються від спокуси заробити на різниці «держрезервних» і вільних ба навіть експортних цін.
