Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Абсурд — це розмова з глухим

28 травня, 1999 - 00:00

Любов ХАЗАН, парламентський кореспондент (СТБ):

— Один депутат, представник лівих, щодня став під'їжджати на початок ранкового засідання в парламенті на новенькій іномарці. А відомий своїм єхидством парламентський кореспондент спитав цього депутата: «Що ж ви — на словах лівий, а самі, як новий росіянин, на іномарці?». Депутат не розгубився й відповів: «А я новий лівий».

Абсурд — це, по-нашому, нісенітниця. І взагалі це по- нашому. Найважче — відшукати в абсурді сенс. Хоча напевно відомо: абсурд — зовсім не фатальний збіг безглуздих обставин і не кара небесна за гріхи. Абсурд рукотворний. Він, мов маскхалат, приховує голу правду. А по-науковому абсурд — це калька з латині. Ab curbus означає «розмова з глухим». У моїй роботі це й є найабсурднішим.

Марія СТОРОЖИЦЬКА, «Вісті», агентство «Вікна»:

— Наша програма виходить тепер на міському каналі, на ТЕТі. Я людина не амбіційна в журналістиці, але раніше ми намагалися говорити про великі, масштабні проблеми. Нині ж розмірковувати про всю країну, знаючи, що бачать це лише глядачі столиці, дещо дивно...

Сергій КОРКУШКО, ТСН («1+1»):

Нічого абсурдного в своїй роботі пригадати не можу. Міжнародна журналістика на тому рівні, на якому вона існує в Україні, не створює неприємних відчуттів. До безглуздого і смішного в житті ставлюся із творчим зацікавленням. Не люблю українську політику. Вона дискомфортна. Але залюбки спостерігаю за українською владою, уособленою в політиках.

Вероніка СКЛЯРЕНКО, шеф-редактор УТН (УТ-1):

— Людина — це звучить гордо. Напевно, й шеф-редактор УТН — теж звучить гордо. Але в нас ця людина настільки нічого не визначає як учасник інформаційного процесу... Причому це на УТН склалося історично.

Нині передвиборна кампанія нас, мені здалося, не торкнулася повною мірою. Річ у тім, що вибори в нас повсякчас, ми повсякчас захищаємо чиїсь інтереси. І ми настільки до цього звикли, що ніякої стартової відмашки... нам і не треба. Абсурду не додалося й не поменшало. У мене ж давно сформувалася власна думка: який народ, такі й новини. Яка країна, такі новини їй і потрібні.

Газета: 
Рубрика: