Погляд зарубіжних знавців на українське телебачення
корисний не лише як «інформація для порівняння». На розмову з Кеном Московіцем
готувались питання, що охоплюють коло макро-проблем, актуальних для мас-медіа
в цілому. Прес-аташе посольства США в Україні, в послужному спискові котрого
не лише ступінь магістра з філософії, а й робота в американських виданнях,
у прес-службах США в Угорщині та Японії, відповів на них у переддень річниці
свого перебування в Києві.
— Пане Кен, що ви дивитесь в українському ефірі щоденно, які канали,
передачі, ведучі вам до вподоби?
— Їдучи сюди на роботу, я вивчав лише українську, а не російську мову.
Природно, що я дивлюся лише україномовні програми. Це є частиною моєї роботи,
дивитися ТV в тому розмірі, в якому мені дозволяє зайнятість, і формувати
свою думку про нього. Звичайно, в першу чергу я дивлюся випуски новин —
це УТН, ТСН, «Вікна» та тижневик на СТБ. Також обов’язково дивлюсь «Обличчя
світу» з Олександром Ткаченком та «7 днів» з Вадимом Домановим. Я повинен
визнати, що серед програм, які не підпадають під категорію новин, є дуже
багато імпортованих. Я не дивлюсь їх: здогадуюсь, що це наслідок нинішньої
економічної ситуації, коли бракує ресурсів для власних шоу.
Крім випусків новин, я дивлюся документальні фільми, однак намагаюсь
не витрачати часу на перегляд імпортованих серіалів. Я знаю, що в України
є традиція показу серйозних художніх фільмів. Але, наприклад, «Приятель
небіжчика», який здобув популярність на Заході, чомусь не дуже популяризований
на Батьківщині.
— Як подають наші програми новин інформацію про США?
— Я повинен визнати, що повідомлення про Сполучені Штати є доволі збалансованими.
Одначе існують дві проблеми. Оскільки, здебільшого українські ЗМІ не можуть
дозволити собі послати постійного кореспондента в США або передплатити
випуски новин американських агенцій, більшість тієї інформації, яку отримують
українські глядачі, є вторинною. Взагалі, більшість українців через фінансові
проблеми не бували в США і не мають глибокого розуміння того, як працюють
там різні установи. Мені здається, що кількість фактичних помилок у репортажах
про американський уряд, політику, суспільство є більшою, аніж це прийнято
за американськими стандартами. В Америці дуже важливим вважається точність
інформації, й одним із обов’язків журналістів є перевірка фактів.
— Як ви вважаєте, чи впливає на це рівень середнього глядача — в Штатах
і в Україні?
— Так, впливає. Але треба мати на увазі, в усякому разі — кажучи про
Штати, що там аудиторія є дуже різноманітною, з різним рівнем культури,
освіти, майнових статків, запитів. Якщо вести мову про три традиційні телемережі,
що з’явились у США наприкінці 40-х, Сі-Бі-Ес, Ай-Бі-Сі та Ен-Бі-Сі, то
щодо них було встановлено певні правила наскільки далеко вони можуть заходити
в своїх коментарях, висловлювати свої думки, дотримуватись поміркованості.
Вечірні випуски новин цих мереж мали надзвичайно великий вплив на формування
громадської думки в Штатах. Але зараз їх вплив і охоплення ними аудиторії
зменшилися. Це — результат нових технологій, супутникового й кабельного
телебачення та Internet. Близько 60 вiдсоткiв американських домівок мають
кабельне телебачення.
— Чи мають в Америці вплив на ТV рейтинги популярності та соціологічні
опитування?
— Існує просто океан інформації про ТV-аудиторію. В першу чергу нею
користуються подавачі реклами: від цього залежить доля програм, повтор
чи продовження серіалу. Популярність програми впливає на те, скільки менеджери
можуть вимагати грошей від рекламодавців за хвилину ефіру.
— Як у цьому контексті ви можете оцінити рекламу на нашому ТV?
Я чув, що значна частина української аудиторії досить цинічно й неприхильно
ставиться до реклами на ТV. По-перше, завдяки рекламі ТV може залишатись
вільним, незалежним. По-друге, реклама є формою творчості. В США існує
спеціальна нагорода за найкращу рекламу. І дивитись на ці зразки — просто
приємно. На комерційних каналах США реклама просто перериває передачу,
без жодного попередження, й до цього звикли. В Україні реклама йде блоком,
який анонсується спеціальною заставкою, і її показують до або після програми,
що ближче до західноєвропейського зразка.
— Як на ваш погляд, телебачення є мистецтвом чи інтелектуальною творчістю?
— Над своєю власною думкою я повинен був би ще поміркувати. Але в США
телебачення називають демократичним мистецтвом, або мистецтвом демократії.
