Спочатку про кашу
Цю історію мені розповіли на сінокосі. У одній установі під час обіду піднявся шум в їдальні. Каша не мазана — покрали масло. Прийшов перевіряючий, зняв пробу, знизав плечима, і каже: «Чому шумите? Каша як каша! — Майже з маслом!»
Так само можна сказати, наприклад, — демократія або майже демократія. Свобода — майже свобода.
Але я не про кашу.
Ці слова «майже», а по-українськи «майже» можуть бути як негативом, так і позитивом. Зараз попит на «позитив». А куди негатив дівати? Наприклад, слово «майже» можна сміливо застосувати до дійових осіб влади нинішньої. Майже президент, майже прем’єр.
Хай не ображаються, але це чудове слово «майже» до них клеїться як рідне. Люди часто ставлять запитання кандидатам: «Який ваш перший крок на посаді?» Ще жоден не відповів чітко.
А хотілося б почути: «Я прогляну кожен податок. Адже це життя країни».
Так яким же має бути президент?
Якими маємо бути ми?
У першу чергу ми не повинні мовчати. Ми повинні змусити їх працювати. І газети тут ні до чого. Це ми поступово виповзаємо з окопу.
Колись перший наш президент тиснув на «Незалежність», другий казав, що ми давимо товаровиробника, третій починав промову зі слова «нації» і закінчував словом «мова».
Згадую батьківські збори в школі. Класний керівник, розповідаючи по черзі про учнів, деяким батькам казала: «У вашої дитини хороша спадковість». Як же було іншим батькам? У всьому потрібна міра: в критиці, похвалі й у коханні теж. А ще, напевно, честь та гідність.
Коли Юлія Тимошенко кричить: «Я стану переможцем», то я думаю, що поразку отримає Україна.
Нам потрібно вибрати в президенти таку людину, яка б забула про особисті амбіції, зуміла б спланувати економіку країни і взялася до справжньої роботи. Майже президенти і майже прем’єри нам більше не потрібні. Ми переможемо лише в тому випадку, якщо матимемо відповідну кандидатуру.
Я хочу, щоб до України приїжджали президенти і прем’єри інших країн і вважали за честь спілкуватися з нашим президентом. І щоб не було соромно за керівників нашої країни.
