Верховна Рада ухвалила закон про біометричні паспорти в новій редакції. Після того, як відповідний законопроект пройшов президентське вето й до документа було внесено поправки глави держави, Рада проголосувала за нього вдруге. «За» висловилися 243 депутати. За поданням Януковича до закону було додано норму про «закритий» перелік документів, котрі виготовляються через Єдиний державний демографічний реєстр (ЄДДР). Глава держави передбачив окрему процедуру видання документів для громадян, які через релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантують у документи. Цим питанням опікуватиметься Кабмін. Зокрема, зауваження також стосувалися кількох процедурних моментів: вилучення плати за надання адмінпослуг із доходів загального фонду державного бюджету та виготовлення посвідчення особи моряка й продовженням строку його дії.
Основними загрозами закону про біометричні паспорти та ЄДДР вважають те, що реєстр передбачає створення єдиного джерела даних про особу, які збиратимуть відповідні служби без її дозволу. Окрім того, така законодавча ініціатива не може претендувати на звання революційної, оскільки передбачає стару двопаспортну систему: один — для внутрішнього користування, другий — для закордоння. Суттєвим зауваженням є невідповідність норм закону Конституції та міжнародним конвенціям із питань захисту персональних даних.
Єдине, що стримує процес введення новітніх паспортів, — прилади, які зчитуватимуть інформацію з носіїв. Державі доведеться витратити величезні кошти не лише на виготовлення карток-паспортів, а й для обладнання відповідних установ приладами для експлуатації документа.
КОМЕНТАР
Євген ЗАХАРОВ, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи:
— Закон про Єдиний демографічний реєстр спрямовано проти людини, її інтересів і прав. Така сама ситуація з адміністративною, медичною реформами. Після того, як закон було ухвалено, ми надсилали до Президента звернення щодо ветування цього закону, тому що він украй поганий. Правки, котрі вніс Янукович, — тільки косметичні. Суть закону залишилася незмінною: реєстр створюється для того, щоб накопичувати дані про особу й видавати біометричні документи. При цьому перелік даних, які накопичуються, невичерпний. Тобто можна додавати усе, що держава вважатиме за потрібне. Запитання викликає і перелік біометричних документів (їх близько 14). Якщо біометричним був би лише зарубіжний паспорт, це можна було б зрозуміти. Існують відомі вимоги Міжнародної асоціації цивільної авіації, згідно з якими для прискорення проходження візових кордонів необхідні біометричні паспорти. Але справа в тому, що законом передбачено документи такого формату і для внутрішнього вжитку: внутрішній паспорт, водійські права. Навіщо їм бути біометричними, абсолютно незрозуміло: у країні немає пристроїв, які могли б зчитувати інформацію з цих документів. Якщо ж їх випускатимуть, необхідно закуповувати відповідне обладнання — такі технології дуже дорогі.
Зауважте також: нині ми отримуємо паспорт один раз і у визначені терміни змінюємо фото — це недорого. Тепер його потрібно змінювати кожні десять років, і це коштуватиме понад сотню гривень — держава знову залазить нам до кишені. Те ж саме — із водійськими правами. Логіка досить образлива: є машина — заплати ще й тут.
Дозвіл збирати дані в єдиний банк реєстру, не питаючи згоди особи, — це можливість стежити за людиною без врахування її волі. Усупереч Конституції та закону про захист персональних даних, у законі закладено тотальне порушення права на приватність. Закон не зазначає мети збору відомостей, як мало б бути, відповідно до закону.
До того ж ми знаємо, яке в нас ставлення до даних про особу. Незважаючи на те, що це карається кримінальною відповідальністю, на Петрівці, у Києві, досить легко можна купити диск даних із податковими номерами. Згідно із законом, ідентифікаційні номери стають універсальним кодом особи, за яким збирається вся інформація.
Варто зазначити, що усе це робитиме приватна корпорація «ЄДАПС», яка фактично нав’язала державі через своїх лобістів, Василя Грицака, дуже дорогі технології. Я добре пам’ятаю, як МВС не могло заплатити «ЄДАПСу» кошти за виготовлення міжнародних паспортів. Цей закон спрямований на підтримку однієї корпорації. Між іншим, проти нього послідовно виступав міністр юстиції Олександр Лавринович, адже це не перша спроба проведення такого закону. 2011 року також було вето Президента. Те, що нині закон ухвалили, свідчить про те, що можна очікувати зміни власника корпорації «ЄДАПС» чи появи співвласника.
