Різдво вважалося особливим святом у сім’ї Косачів, у якій виросла відома українська поетеса Леся Українка. Як згадує її сестра Ізидора, Леся любила і знала волинські звичаї відзначення Різдва, але не завжди у це свято могла бути вдома, в Колодяжному, бо через хворобу взимку виїжджала у теплі краї. У «Лесиному білому будиночку» традиційно ставили вистави, до участі в яких запрошували й дітей із Колодяжного. Як згадує та ж Ізидора, її сестри Ольга і Леся ставили «живі картини», тобто вистави. Якогось року поставили дві вистави: одну за Діккенсовими «Різдвяними оповіданнями», іншу — за Шевченковими «Гайдамаками». І саме Леся була головним режисером, керувала пошиттям костюмів. Про Лесин інтерес до звичаїв свідчить її лист до Михайла Драгоманова: «Святий вечір! Любий дядьку, вибачте мені, що я не писала до вас, — так щось не могла зібратись та зважитись... Хочу тільки де про що вас запитати: чи співають у Болгарії колядки, і чи схожі вони на українські? Як там люди обходять Різдво?» На різдвяну тематику вона написала оповідання «Святий вечір».
У Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки щороку відзначають свято «Різдво у Косачів». В минулі роки ставили вистави за оповіданнями матері Лесі — Олени Пчілки, готували лялькову виставу, і ляльок шили самі працівниці музею... А цього року, як каже завідувачка музею Ольга БОЙКО, організовують свято «Різдво у Косачів» трохи в іншій формі: 10 січня запросять колодяжненську дітвору на «Різдвяну мульткав’ярню». Посадять дітей за низенькі, за віком, столики, пригощатимуть їх какао, розкажуть, як відзначали Різдво у родині Косачів і про того, кого називали «батьком англійського Різдва», тобто про письменника Чарльза Діккенса. «У це важко повірити, — каже Ольга Бойко, — але був час, коли Різдво в Англії майже не святкували, його почали вважати... пережитком язичництва. Відродити свято вирішила королева Вікторія. Саме вона запровадила запозичену в Німеччині традицію прикрашати на Різдво ялинку, співати «керолз» (різдвяні релігійні гімни — аналог наших колядок) і виготовляти різдвяні вітальні листівки. Так у 1830—1840-х роках в Англії знову з’явилося не лише церковне, а й домашньо-родинне Різдво. А яке справжнє родинне свято без доброї книжки для родинного читання? І саме Діккенс написав тоді різдвяну повість, популярну і донині, це «Різдвяна пісня у прозі» — повість про скупого багатія Скруджа, якого у Свят-вечір відвідують три різдвяних духи — Покровитель минулого Різдва, Покровитель теперішнього Різдва та Покровитель майбутнього Різдва. Якраз сестра Лесі Українки — Ольга переклала разом зі своїм чоловіком цей твір Діккенса, який ставили і в Колодяжному».
Гостям нинішнього «Різдва у Косачів» і запропонують для перегляду відомий діснеївський мультфільм за цим твором Діккенса.
