Ірландія перейняла на себе головування в Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ), найбільшій і найуспішнішій структурі з підтримання безпеки, що простягається на території Північної півкулі від Ванкувера до Владивостока. Хоча ОБСЄ не така відома, як Євросоюз чи ООН, вона відіграє провідну роль у гарантуванні безпеки і стабільності в Європі і в усьому регіоні ОБСЄ. За часів холодної війни Організація була основним форумом для формування довіри і скорочення напруженості між Сходом та Заходом. Робота з контролю над озброєннями і забезпечення прозорості у військовій сфері, яку й далі здійснює ОБСЄ, є такою ж важливою для безпеки в Європі, як і тридцять з гаком років тому.
Роль ОБСЄ — не лише в розбудові стосунків довіри в галузі безпеки. Найважливіша інновація Організації полягає в тому, що поняття безпеки не обмежується військовою сферою, а пов’язане також і з належним функціонуванням економіки, стабільним станом екології і дотриманням прав людини. Організація запропонувала тим, хто не бачив альтернативи протистоянню двох ідеологічних блоків, паралельний шлях. Завдяки увазі, що її ОБСЄ приділяє правам людини, ті, чиї права було порушено, змогли здобути допомогу і підтримку; це також сприяло розвитку країн у демократичнішому руслі. Організація зробила значний внесок і в постконфліктне відновлення та розбудову державних інституцій у Південно-Східній Європі.
Відтоді як я обійняв посаду чинного голови, мені багато разів ставили запитання, навіщо Європі більш ніж через 20 років після закінчення холодної війни все ще потрібна ОБСЄ і що саме Ірландія внесе нового в діяльність Організації. Нехай холодна війна і скінчилася, слід ще багато зробити для досягнення мети ОБСЄ — загальної безпеки. Глобальна фінансова криза дуже вплинула на Європу і продемонструвала необхідність спільних дій, оскільки жодна країна не в змозі самотужки впоратися з її наслідками. Те ж саме можна сказати і щодо транснаціональних загроз, якими нині займається ОБСЄ. Йдеться про організовану злочинність чи тероризм, загрозу безпеці в кіберпросторі чи торгівлю людьми — жодна країна не в змозі належним чином впоратися з цими проблемами без співпраці з сусідами. ОБСЄ також передує в роботі з так званими тривалими конфліктами: ми підтримуємо зусилля Мінської групи із врегулювання нагірнокарабаського конфлікту, беремо участь у переговорах із придністровського врегулювання у форматі «5+2» і в міжнародних Женевських дискусіях щодо конфлікту у Грузії в серпні 2008 року. Польові структури ОБСЄ від Албанії до Узбекистану, зокрема Координатор проектів в Україні, виконують життєво необхідну роботу, допомагаючи цим країнам належним чином реагувати на потреби своїх громадян.
Кожен уряд Ірландії ратував за принцип дієвого багатостороннього підходу. Ми серйозно ставимося до участі в міжнародних організаціях і пишаємося успіхом головування в ЄС, обранням до складу Ради Безпеки ООН як непостійного члена. Як голова ОБСЄ Ірландія має змогу очевидно виразити узяті на себе відповідно до Хартії ООН і міжнародного права зобов’язання з підтримання миру та міжнародної безпеки.
Пріоритети, що їх я озвучив 12 січня у Відні у зверненні до учасників ОБСЄ, є вельми амбітним, але збалансованим підходом до викликів, з якими ми стикаємося. Я працюватиму спільно з усіма державами-учасниками ОБСЄ, аби досягти консенсусу з низки рішень, що підтверджують провідну роль Організації як гаранта дотримання основних прав і свобод людини. Зокрема, я переконаний, що громадяни повинні мати право на свободу думки і свободу ЗМІ, незалежно від форми, в якій ці думки висловлюються. У червні цього року з моєї ініціативи в Дубліні, інтернет-столиці Європи, відбудеться Конференція щодо свободи Інтернету. Я також маю намір докладно спинитися на унікальному досвіді Ірландії у врегулюванні конфліктів на конференції у квітні, під час якої для тематичного вивчення будуть представлені деякі аспекти прикладу Північної Ірландії.
Напередодні сорокової річниці підписання 1975 року Гельсінського Заключного акта, що привів до створення ОБСЄ, я зобов’язуюсь працювати спільно з наступними головуючими над тим, аби належним чином забезпечити ОБСЄ для боротьби з існуючими і майбутніми загрозами. Результатом підписання Заключного акта стало те, що колишні супротивники в холодній війні стали на новий шлях побудови відносин. Так само нині, сорок років по тому, ми зобов’язані забезпечити готовність ОБСЄ протистояти викликам нестабільного світу.
ДОВIДКА «Дня»
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) до 1995 року називалася Нарадою з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Її було започатковано під час холодної війни на початку 1970-х рр. як політичний консультативний орган. В січні 1995 року ОБСЄ набула статусу міжнародної організації. Нині вона є найбільшою безпековою організацією в світі, до якої входить 56 держав з Європи, Центральної Азії та Північної Америки. ОБСЄ пропонує платформу для політичних переговорів і прийняття рішень з питань раннього попередження та запобігання конфліктам, регулювання криз і постконфліктного відновлення, а також представляє політичні погляди держав-учасниць завдяки унікальній мережі польових місій. ОБСЄ має всеосяжний підхід до безпеки, що передбачає військово-політичний, економічний, екологічний та людські аспекти. Всі 56 держав-учасниць мають однаковий статус, а рішення ухвалюють на основі консенсусу на політичній, але не конче на юридичній основі. Україна є учасницею ОБСЄ з сiчня 1992 року.
