Where there is no law, but every man does what is right in his own eyes, there is the least of real liberty
Henry M. Robert

«Не будь я ханом, не зміг би витерти сльзи свого народу»

4 April, 2014 - 18:10

Зустрілася з київськими кримськими татарами на каву. Знайомство з ними сталося раніше - ще під час розгару воєнних окупаційних подій в Криму: ми шукали прапор цього народу, бо збиралися везти його св Страсбург, разом із матеріалами про те, що корінний народ Криму не приєднується до Росії! Мені тоді привезли прапор татари-кияни, кримські журналісти змонтували відео про свій протест і надіслали пісню кримсько-татарською мовою из англійськими субтитрами - щоби європейці могли зрозуміти їхні слова про Свободу!

З тих пір ми друзі. Кримські татари не можуть похвалитися великою увагою до себе не лише вдома, а  й тут, у столиці, тому цінують кожен дружній інтерес.

І я зараз хочу виконати їхнє прохання й розказать, чому прошу всіх підтримати цих людей.

Еміне Багатирли, молода й гарна, помічну народного депутата, активістка,щойно повернулася з Курултая. І одразу виступила тут, у Києві, звертаючись до «когось із тих, хто претендує стати Президентом України»  з закликом не декларувати, що Крим буде повернутий, а негайно довести ділом  свій намір!

 Еміне розповіла мені, що в Криму дуже часто стали помирати літні кримсько-татарські люди - вони відходять з цього світу через переживання... Ще не так давно повернувшись із заслання й ще не надихавшись чистим повітрям батьківщини, вони відчули страх повторної депортації... І їхні серця вибирають смерть... І їхні діти вибирають її :« Краще смерть, ніж друга депортація!»,- кажуть вони й збираються стояти, як велить їм гордість і віра. 

Страх цей підсилило ще дужче те, що дехто (  не з татар), хто отримав російський паспорт, із здивуванням побачив, що в ньому на сторінці з реєстрацією, стоїть не звична кримська адреса - а Магадан, наприклад, чи Камчатка... Повернувшись із Узбекистану, куди татар Криму як тих, хто «співпрацював із фашистами» вислав Сталін, багато з цих людей так і не отримали жодного паспорта, так і жили з узбецькими адресами в радянських документах...Сьогодні всіх кримчан змушують отримати російські паспорти, відмовившись від українського громадянства ( попри те навіть, що в Росії подвійне громадянство є законним ), і татари бояться їхати в Узбекистан по свої документи, бо підозрюють, що назад їх вже не пустять...

Правда  чи ні, але це та реальність, в якій живе цей травмований репресіями народ, і його треба не звинувачувати в ймовірному колабораціоналізмі, як це вже колись робили «совєти», а вже зараз дехто теж почав -  а допомогти!

22 роки увага до кримських татар з боку київських влад була мізерною... Сьогодні лише, коли грянув грім, Парламент визнав їхні фундаментальні права як корінного народу - право на самовизначення, яке, як стверджують мої друзі, вони хочуть реалізувати в складі України! Бо лише татари можуть повернути Крим Україні, вирвавши його у окупанта, -кажуть вони, називаючи себе правовим і природним власником півострова. Однак вони бачать, якою неповороткою є політика нового уряду щодо них, й спостерігають, що жоден з очільників у своїй риториці навіть не згадує кримських татар, державні рішення щодо нього кволі й затяжні... А тому, за їхнім застереженням,  в оголошеному референдумі кримсько=татарського народу може статися дуже небажана, але вимушена річ - у бюлетені буде поставлене другим питання про входження кримсько-татарської автонмії до складу іншої країни... Але запевняють - це буде не Росія!

Кримські татари, втративши віру в те, що світ, котрий не стає на захист Криму,  є цивілізованим, чесним у своїх зобов»язаннях та  демократічним, розглядають доцільність звернення по підтримку  до мусульманського світу, до єдиновірців. І Еміне, виступаючи з цим попередженням від імені своїх співгромадян, нагадує , що найкривавішими конфліктами в світі  були ті, які зіштовхували народи різних вір!

Чи  справді добровільно перейшли деякі представники кримсько-татарського народу в самозваний кримський уряд - це питання, як ствержують мої друзі, дуже сумнівне, бо один із тих, хто вирішив піти туди на службу, є  російським громадянином з бізнесом у Росії., наприклад... Чи було це рішення не зманіпульованим? Народ не погоджується з тою підривною роботою, яку, як він твердить, провадить Кремль всередині  Меджлісу.  І кримчаки збирають днями новий Курултай, де хочуть бачити свого лідера, Мустафу-ага,  - Мустафу Джемільова. Його оголосили в Криму персоною нон=грата, а тому він не був на минулому Курултаї...Там будуть вирішувати - як залишатися на рідній землі, як опиратися окупантам, Як впорядкувати своє життя в повному правовому колапсі, що там настав... І як опиратися голосам з континентальної України, де їх, не зважаючи на те, що їхнє життя стало нестерпним, просто закликають лишатися патріотами, навіть не повертаючи до них голови... Росія між тим, бачачи таку слабкість, вже запропонувала дітям кримчаків квоти в своїх вузах, їх кличуть займати місця у владі, і, станеться це чи ні, але вони це роблять!

Мої друзі просять передати всім, хто чує - і я це роблю ось тут: кримські татари - патріоти України! Вони хочуть «зшити»півострів із континетальною Україною, а тому ввійти в державу на рівних як українська сила - для цього у Верховній Раді України має бути для них квота, в складі Кабмігну - теж... А враховуючи інформаційну блокаду, а також те, що власник кримського каналу ATR є російським громадянином, що вже присягнув самозвному уряду в Криму, - чому би не запропонувати на Першому національному в її програмній мережі якусь часову квоту для передач кримсько-татарською? А найголовніше - хай Парламент ухвалить весь необхідний комплекс законів та доручень Кабміну, які забезпечать право кримських татар на самовизначення!

«Не будь я ханом, не зміг би витерти сльози свого народу», - так співається в кримсько-татарському гімні в тому місці, де він визначає роль голови держави перед своїм народом. Кримсько-татарський народ хоче брати участь у виборах саме українського Президента, а не якоїсь іншої держави - і він міг би цим забезпечити безсумнівність і легитимність цих виборів!

Я виконала свою обіцянку перед своїми друзями - оголосити їхній крик душі! Хто чує його - ще й ще раз прошу повернути свої голови в цей бік!

А сама  з колегою з Bridge Ukraine-EU Наталею Севідовою  відбуваю на сесію ПАРЄ, де поширимо свої буклети про долю Криму, про протест його корінного народу, виступимо в політгрупах, зробимо свою роботу, натхненні правотою своїх співгромадян.

Дуже сподіваюся, що, повернувшись. застану своїх друзів живими й сильними - адже ворог тим часом не спить: ось, на фото, листівка, яку розклеїли в Криму, після Курултаю, куди моя нова подруга Еміне Багатирли їздила делегатом. Її розшукують як бандерівку...

 

Новини партнерів