Сьогодні - день весняного рівнодення та шабашу відьом
Ярина КОВАЛЬ, "День"
АМЕРИКАНСЬКЕ СВЯТО ХЕЛЛОУВІН ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ, ЩОБ ЗАДОБРИТИ ТЕМНІ СИЛИ.
21 березня - день не тільки весняного рівнодення. У ніч на це число упродовж століть відьми та відьмаки справляли і донині справляють один із восьми обов'язкових для них щорічних шабашів.
Україна не має статистики щодо того, скільки наших громадян вірять у відьом. У США ж, наприклад, близько 12 відсотків дорослого населення захоплюється магією й чаклунством, спіритичні церкви та організації мають близько 700 тисяч парафіян. У Німеччині 11 зі 100 мешканців переконані в реальності існування відьом і чаклунів. Тільки 1984 року до чаклунів, ясновидців тощо звернулися 8 мільйонів французів, а нині ця цифра ще більше зросла. З 1979 року офіційно діє Міжнародна асоціація відьом і чарівників зі штаб-квартирою в Нью-Йорку. Існують також національні організації відьом і чаклунів у різних країнах на зразок створеної в червні 1986 року в США Американської ліги відьом.
А раз є відьми, то, відповідно, і шабаші у них мають бути. І хтозна, якщо в ніч на 21 березня ви почули у повітрі якийсь свист, то, може, саме в цей час ви стали свідком польоту сучасної відьми до своїх сестер на їх Лису гору.
- Як виглядають шабаші відьом і що там відбувається навряд чи зможе розповісти сучасний очевидець дійства, адже в такому разі він (а це обов'язково тільки посвячена особа), порушить одну із головних заповідей цього своєрідного таїнства, - розповідає парапсихолог-екзарцист, керівник клубу екологічної етики Ігор Бєлун. - Відповідно, загал знає про шабаші хіба з давніх судових процесів інквізиції, яка "вибивала" відомості з підозрюваних шляхом тортур та ще, може, через бурхливу фантазію художників.
А закони колись стосовно чародійства були більш, ніж жорстокими. Зокрема, на території Західної Європи аж до XVIII століття діяло найжорстокіше кримінально-процесуальне законодавство - Кароліна, укладене в 1532 році імператором Карлом V, згідно з яким знищили сотні й навіть тисячі людей. Керувалася
ним, до слова, і Західна Украіна, але певні статті його таки зм"якшувала.
Як відбувався шабаш? Передусім у віддалених від людського ока місцях - горах, лісі чи на дикій рівнині (наприклад, на Лисих горах у Києві та Львові). Відповідно до сценарію, святкування розпочинались за годину до півночі. Натерті своєрідною маззю, яка збуджувала уяву та чутливість, із усіх усюд на зазначене місце збиралися відьми та чаклуни. Скинувши одяг, починали там ритуальні танці.
Верховодив дійством сатана у подобі козла, якому всі присутні мали у знак глибокої пошани поцілувати зад. Цей сатана роздавав своїм підлеглим порошки й рідину, що служили для приготування різноманітних трунків і любовних напоїв. Одна з дівчат оголошувалася царицею шабашу. Вона лягала на олтар, де сатана на очах у всіх уступав із нею у статевий контакт. Потім відправлялася Чорна меса, яка становила собою пародію на літургію, і де престолом для служби був живіт цариці шабашу. А після цього починався великий банкет і неймовірні оргії.
- Тільки не можна плутати шабаші та службу сатанистів, - знову з розмови з Ігорем Бєлуном. - Це різні явища. Сатанисти просто дотримуються певних ритуалів, а відьми та чаклуни поза ритуалами мають ще й понадлюдські можливості. Чи правда усе це про шабаші? Думаю, що так. Звісна річ, сьогодні вони, можливо, вже мають дещо інші форми, але суть така ж, як і була. Зрештою, хочемо з тим погодитися чи ні, але відьми існують і творять свої, здебільшого, темні справи. І їх, до речі, останнім часом значно побільшало. Зокрема, тут у нас, у Галичині. Це вам говорю, як спеціаліст, який постійно має справи з ділами їх рук.