Едуард ЩУР, спеціально для "Дня"
П'ЄДЕСТАЛ АВСТРАЛІЇ - 98
ФОТО РІКА СТІВЕНА \АП
Одним із небагатьох видів спорту, в якому українські майстри стабільно виступають "на межі рекордів", є плавання. По 1 - 2 таких "грандів" мають у багатьох державах. Наприклад, датчанка Метте Якобсен нещодавно пропливла 200-метрівку батерфляєм за 2 хв. 06,78 сек. на черговому етапі Кубка світу у шведському Мальмі. Це на 0,26 сек. краще, аніж попередній рекорд Європи для 25-метрових басейнів, що належав Мішель де Брюйн із такої ж "невеличкої" Ірландії.
Навпаки, китайці готові хоч і декілька повних складів виставити. Хоч їх нещадно "ловлять" на допінгу, а вони знай висувають чергову "зірку" водних доріжок. От і в Пекіні, на 100-метрівці комплексного плавання світовий рекорд (1.00,60) підкорився Ху Сяовень. Уявляєте, жінка, ледь "не розміняла" хвилину в сумі чотирьох стилів! Україна, здавалось би, подібних подвигів не здійснює. Однак!
На цих же змаганнях Світлана Бондаренко із Запоріжжя виграла 50-метрівку брасом із рекордом України - 31,51 сек. Між іншим, за підсумками Кубка світу вона посіла серед брасисток друге місце, слідом за бельгійкою Бріджит Бекю. А знаєте, якого року народження Світлана? 1971-го! Багато хто вже тренером працює в такому віці, а учениця Петра Проскури не здається, хоча вдома і чоловік, і дитина.
Напевно, люди, виховані в цій спартаківській школі - особливої закваски. Звичайно ж, ми маємо на увазі чемпіона світу-98 Дениса Силантьєва. На кубковому етапі в німецькому Гельзенкірхені йому підкорилися національні рекорди одразу на двох дистанціях батерфляю (100 м - 52,16 сек.; 200 м - 1 хв. 55,17 сек.). Не впевнений, але ні в китайців, ні у хлопців із голлівудською усмішкою (як ви здогадалися, мова про збірну США) немає, схоже, плавців, котрі завойовували Кубок світу у своїй номінації 3 роки поспіль. Звісно, успіх Силантьєва не сенсація. Отримали ми і сюрприз року. Юна кримчанка Яна Клочкова виграла вперше світовий Кубок в уже згаданому "комплексі".
Цікаво, що коли відомі українські тренери, подружжя Ніна та Олександр Кожух 1989 року приїхали працювати до Сімферополя, Яні було тільки 7 років. Попри це, дівчинка встигла вже потроху випробувати себе і в ролі гімнастки, і в ролі плавчихи-"синхронниці". Проте радянська влада на той час була близькою до розпаду, і, на жаль, обидві згадані секції "благополучно" прикрили з огляду на фінансовий крах. Тоді батьки Клочкової, самі, до речі, в минулому - непогані спортсмени - відвели свою старшу дочку до Кожухів.
Звичайно ж, такий успішний сезон-98 юна динамівка зустріла зовсім не новачком. Декілька поновлених рекордів України, дві золоті медалі на минулорічній юніорській першості континенту в Шотландії, два гран-прі "Арена" (як найкращій європейській плавчисі в комплексному плаванні-97). Погодьтеся, переконливо. І вже зовсім фурор Яна вчинила своєю січневою срібною медаллю на чемпіонаті світу в Перті (Австралія).
Невдовзі після того злету автор цих рядків мав щасливу нагоду порозмовляти з Яною. Мушу сказати, що дівчинка, з усіх міркувань, справляє виключно приємне враження. З'ясувалося, що кумиром у плаванні вона вважає Олександра Попова; що зароблені за виступи призові Яна витрачає на купівлю м'яких іграшок і книжок, але все це переважно для своєї молодшої сестри; що обидві вони з Анею люблять читати пригодницьку повість "П'ять юних детективів і вірний пес", а також часописи "Натали", "Лиза", "Космополитен", "Отдохни!". З гуртів віддають перевагу "Ейс оф Бейс", а з популярних кінострічок - "Поїздці до Америки" з Едді Мерфі в головній ролі.
Тепер Яна живе з дідусем та бабусею в Харкові, навчається там у середній школі № 72. Після уроків прямує на тренування у знамениту "Аква арену". Мама з татом, як і раніше, залишаються в Сімферополі, але, можливо, незабаром і вони теж переберуться до Харкова, оскільки тамтешня влада одразу ж після австралійського чемпіонату пообіцяла надати Клочковим комфортну квартиру (для довідки: в Сімферополі вся родина тулилася у скромній "гостинці").
Щоправда, як признається Яна, інколи одне виважене слово тренера має для неї вагу не меншу, аніж щоденні побажання люблячих батьків. У це можна повірити, бо для багатьох хлопців та дівчат Ніна Федорівна Кожух була і є в їхньому замкненому просторі монотонних зборів фактично другою мамою. Не таким правдоподібним видається інше: 15 річна віце-чемпіонка світу серед "дорослих" уже настільки статечна людина, що не буває легковажною витівницею.
- Та вже ж, - зітхає Яна. - Перед самою поїздкою до Португалії, на "Юніорські Олімпійські ігри", я з подругою пішла купатися в море. Ну, почали на березі стрибати по камінню. Послизнувшись, я якось невдало впала на руку. Наступного дня лікарі сказали, що в мене чи то вивих, чи то навіть тріщина. Коротше, через це не пустили в Лісабон. Крутий був урок.
Уявляю, як прокоментував цей "жарт на пляжі" такий шановний "профі", як Олександр Омелянович Кожух. Але потім засумнівався в суворості покарання, оцінивши чарівність та неповторну усмішку Яни. Утім, вона подарувала мені декілька фото, і ви можете легко в цьому переконатися.
