I вважає, що з приходом нового виконавчого секретаря СНД набуде «зрозуміліших
рис»
Розмову вів Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»
ПАТРІАРХ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ ГЕННАДІЙ УДОВЕНКО
СТВЕРДЖУЄ, ЩО САМЕ ВІН РОЗГЛЕДІВ У ТАРАСЮКОВІ МАЙБУТНЬОГО МІНІСТРА. І СТАТУЕТКА
ПРОМЕТЕЯ — НАГОРОДА «ДИПЛОМАТОВІ-97» БОРИСОВІ ТАРАСЮКУ — СТАЛА СВОЄРІДНОЮ
ЕСТАФЕТНОЮ ПАЛИЧКОЮ
ФОТО ВАЛЕРІЯ МІЛОСЕРДОВА / «День»
Новий міністр закордонних справ України Борис Тарасюк давав інтерв’ю
газетам «День», «Киевские Ведомости», «Факты», «Урядовий кур’єр» саме в
той момент, коли на фасаді міністерства замінювалася радянська символіка.
З усього відчувалося, що змін буде ще багато, хоча Тарасюк говорив про
них дуже обережно, і зміни ці будуть не лише зовнішніми — навіть у першому
інтерв’ю Тарасюка газетам уже пролунали нові для української зовнішньої
політики акценти.
— Якою буде ваша кадрова політика, які ваші принципи при прийнятті
на роботу? Наприклад, у вашого попередника був принцип «трьох п»...
— Я цілком підтримую цю формулу — професіоналізм, порядність, патріотизм
— поняття, які повинні визначати кадрову політику не лише МЗС, а й усіх
державних структур. Що стосується моїх підходів до роботи, то впродовж
усієї своєї трудової діяльності я ніколи не шукав посад. Уже так якось
сталося, що посада мене знаходила. В ідеалі було б добре, якби люди, тобі
підпорядковані, були професіоналами, які вміють і знають, як що робити
— тоді немає ніяких проблем.
Зміни будуть. Але не тому, що я прийшов і зразу почну все міняти. Дипломатична
служба вимагає постійної ротації людей. Дипломат, який працює лише в центральному
апараті, не знає умов роботи за кордоном і інколи може формувати й пропонувати
нереальні інструкції закордонним установам. Дипломат, який працює лише
за кордоном, відірвався від реалій, якими живе країна, народ. Поєднання
— це принцип, за яким організована дипломатична служба у всіх державах
світу.
— Ви маєте реноме людини прозахідної орієнтації. Чи буде тепер західний
напрямок української політики дещо виразнішим за східний? Кажуть також,
що з вашим призначенням відбувся своєрідний розподіл обов’язків — вам керувати
відносинами із Заходом, а із Сходом — іншим людям...
— Зміст зовнішньої політики визначається не термінами — багатовекторна,
небагатовекторна — а життєво важливими національними інтересами. Інтереси
ж нашої держави є й на Заході, й на Сході, й на Півдні, й на Півночі. Держава
такого потенціалу й такого геостратегічного розташування, як Україна, безперечно,
має широкі інтереси. Вони перш за все визначаються необхідністю створення
сприятливого оточуючого середовища, тобто налагодження дружніх, бажано
партнерських стосунків з усіма сусідами. Інтереси кожної держави, в тому
числі й нашої, повинні забезпечувати інтереси внутрішнього розвитку. В
даному разі для нас таким пріоритетом є економічні реформи.
Зараз найголовнішими питаннями є залучення вільних фінансових ресурсів
для потреб економічного розвитку. На це нас орієнтує Президент. Ці фінансові
ресурси існують перш за все в провідних західних країнах, в провідних фінансових
інституціях.
Якщо вже говорити про орієнтацію — то як ми не можемо жити без інтеграції
до європейських та євроатлантичних структур, так само ми не можемо жити
без використання колосального потенціалу наших стосунків з Росією, іншими
країнами СНД. Наша зовнішня політика не є ні прозахідною, ні просхідною,
а — проукраїнською.
Що ж до якоїсь домовленості про розподіл обов’язків, то її не було.
Навпаки, одержано чіткі вказівки щодо проведення скоординованої зовнішньої
політики нашої держави. Я наголошую — «скоординованої». Президент знову
поставив перед МЗС завдання координувати зовнішньополітичну роботу всіх
міністерств та відомств.
— Як на Україну дивляться на неофіційному рівні — чи як на можливого
члена того ж НАТО, чи як просто на засіб досягнення якихось політичних
цілей? І які в України перспективи щодо інтеграції до євроатлантичних структур?
— Я мав щастя порівнювати ставлення до України на різних етапах розвитку
нашої державності. І формальні, й неформальні мої контакти в Брюсселі,
в тому числі в НАТО, показали, що Україну роглядають як гідного, рівного
партнера в усіх без винятку питаннях європейської, євроатлантичної безпеки.
Це стало результатом послідовної передбачуваної зовнішньої політики нашої
держави. Наші західні партнери багато, дуже багато очікують від України.
Є й критика або нерозуміння з боку деяких міжнародних організацій, в тому
числі й Європейської Комісії. Дуже часто нас критикують за брак достовірної
інформації про нашу політику, про наші наміри. Це — те, над чим треба дуже
добре працювати, знаходити шляхи й канали доведення нашої позиції до партнерів.
НАТО зайняло позицію, згідно з якою двері до Альянсу залишаються відкритими
для будь-якої країни, яка висловить бажання вступити й яка відповідає вимогам
до його членів. Саме під таким кутом зору там і розглядають Україну.
— Чи зміниться політика України щодо СНД? Чи гратиме вона якусь особливу
роль у Співдружності? Що може змінитися з призначенням Березовського?
— Я думаю, що ніхто не звинуватить Україну в непослідовності її підходів
до СНД. Як 1991 року при ратифікації Біловезької угоди було визначено застереження,
а відтак і курс України стосовно Співдружності, так цей курс і донині послідовно
проводиться. Спочатку це викликало велике роздратування, нерозуміння з
боку наших партнерів по СНД. Сьогодні ж деякі з них закидають Україні,
що вона недостатньо, так би мовити, самостійно, проводить свою політику
в СНД. Я думаю, що Україна й надалі буде продовжувати цей прагматичний
курс, який полягає в тому, щоб реалізувати свої національні інтереси разом
з іншими країнами Співдружності, перш за все в економічній галузі. З приходом
Бориса Березовського, як зазначав і наш Президент, й інші, очікують, що
Співдружність набере зрозуміліших рис, перш за все інституції, яка сприяла
б реалізації економічних інтересів її членів. Березовський — людина відома
і як політичний діяч, і як бізнесмен, і саме такий його досвід буде корисний
Співдружності. Україна, безперечно, й надалі відіграватиме одну з ключових
ролей в рамках СНД. Сьогоднішня позиція України відповідає нашим інтересам,
і думаю, що зміна виконавчого секретаря СНД не повинна впливати на зміну
наших національних інтересів. Інше питання — яким чином сприятиме їх реалізації
зміна виконавчого секретаря?
— Які питання у взаєминах Києва та Москви нині видаються вам найгострішими?
— В ході нашої першої зустрічі з Примаковим у Москві ми провели інвентаризацію
питань, які стоять на порядку денному наших відносин, перш за все питання
ратифікації Думою договору про дружбу. Будемо сподіватися, що до візиту
Примакова до Києва, договір нарешті буде ратифіковано. Це є моїм великим
бажанням, і, як я зрозумів, прагненням Примакова. Я не казав, що спочатку
— ратифікація «великого» договору, потім — угоди про Чорноморський флот.
Я взагалі не ставлю ніщо в залежність, бо є прихильником прагматичних підходів
до вирішення будь-яких питань. Проте, думаю, що без такої важливої юридичної
бази, якою є Договір, без фіксації засад наших відносин не можна далі їх
розвивати.
Серед проблем, які існують, — підготовка семи угод по Чорноморському
флоту, які б реалізували основні положення, закладенні в трьох уже існуючих
угодах, і в комплексі дали б відповіді на багато питань, які ще залишилися.Крім
того, я думаю, нам треба шукати шляхи реалізації домовленостей, досягнутих
на політичному рівні, — наприклад, по цукру. Домовилися президенти — а
ці домовленості не працюють. Тепер в нас на порядку денному — такі складні
питання, як «нульовий варіант». Ви знаєте, що була спроба ратифікувати
цю угоду, але Верховна Рада виставила низку умов. На мій погляд, там є
справедливі вимоги, серед яких — ми повинні знати, від чого ми відмовляємося,
які активи погоджуємось віддати. Ми повинні реалізувати домовленість 23
червня 1992 року в Дагомисі, під якою стоять підписи двох президентів,
двох спікерів парламентів, двох прем’єр-міністрів, де чітко записано, що
Україна одержує у власність окремі будинки за кордоном для формування своєї
власної зовнішньополітичної інфраструктури. Жодного будинку немає. В міжнародному
праві є принцип pacta sud servanta — договори мають виконуватися.
— Якщо виявиться, що парламент не сприймає зовнішню політику у вашому
виконанні — що тоді?
— Зараз важко передбачити, як новообраний парламент сприйматиме зовнішній
політиці. Я налаштований на співпрацю з Верховною Радою, адже маю досвід
співпраці з різними політичними течіями в парламенті. Ще з 1990 року я
був призначений відповідальним за зв’язки з парламентською комісією в закордонних
справах і був присутнім майже на всіх її засіданнях. Я пам’ятаю дуже добре,
як мене викликали туди — як в колишній ЦК — й питали: «Чому немає прихильних
публікацій у, припустимо, «Франкфуртер альгемайне».
