Олекса ПІДЛУЦЬКИЙ, «День»
«Ніколи досі ми не продавали стільки своєї продукції», — стверджує представник Асоціації шотландського віскі. Експорт цього напою торік виявився найбільшим за всю історію «вісківаріння».
Першу згадку про шотландське віскі датовано 1494 роком. Саме тоді з добірного зерна почали переганяти напій, який спершу називався латинською «аква віта» (жива вода). Трохи згодом цю назву витіснив її гельський (гірськошотландський) варіант — «уісле беата». А мешканці шотландських долин, які розмовляють іншою мовою, близькою до англійської, почали називати цей трунок просто «віскі».
Високі податки, що витісняють чесний бізнес у «тінь» не є українським винаходом. У XVIII сторіччі виробники шотландського віскі теж стогнали під «податковим пресом». Тому 1777 року в Единбурзі виготовленням віскі легально займалися 8 осіб, а підпільно — приблизно 400.
Але нині Лондон проводить діаметрально протилежну податкову політику щодо виробників напою, який став у світі одним із символів Британії. У жовтні 1997 року податки на імпорт цього напою було зменшено на 44 відсотки, а у травні цього року очікується нове їх зниження ще на 26 відсотків.
Може, саме тому минулого року виробництво шотландського віскі зросло на 227 млн. літрів (майже на 10 відсотків), а загальні доходи виробників становили майже $4 млрд., повідомляє ІТАР-ТАКС.
Найбільший споживач золотистого напою за межами Британії — Сполучені Штати, а найперспективнішим ринком шотландські «віскороби» вважають Японію, де продаж їхньої продукції щороку зростає більш як на 15 відсотків.
Останніми роками «Джонні-Волоцюга» (Джонні Волкер) та «Біла кобила» (Вайт хорс) з’явилися і в Україні. Проте наш споживач усе ж віддає перевагу горілці з перцем. Вона і за кольором схожа на віскі, і за ціною набагато дешевша. А смак? Та якби нашу перцівку так пропагували на світовому ринку, то ще невідомо, який напій — український чи шотландський — більше припав би до смаку різним німцям та американцям.
