Олег ДОРОЖОВЕЦЬ, "День"
Учора відвідинами мусульман Криму й обіцянками матеріальної допомоги кримським татарам завершився офіційний візит в Україну прем'єр-міністра Туреччини Месута Їлмаза. Таке завершення вже стало традиційним для поїздок Україною високих посадових турецьких осіб. Як і традиційні мрії про масштабну енергетичну співпрацю обох країн, які традиційно не збуваються.
Єдиним відступом від узвичаєного плану цього разу стало підписання за результатами переговорів прем'єрів Їлмаза і Пустовойтенка договору про співпрацю органів обох країн, відповідальних за морські простори в Чорному морі. Зрештою, і цього документа могло б не бути, якби не недавній інцидент, коли в сутичці 17 турецьких шхун, які провадили браконьєрський вилов риби в українських водах, та вітчизняних прикордонних катерів одне із суден-зайд затонуло. Київ та Анкара активно взялися залагоджувати конфлікт полюбовно, в результаті чого і з'явився 12 лютого новий міжурядовий договір. Такий документ про співпрацю на чорноморських просторах є досить унікальним для української зовнішньої політики, і його можна трактувати як певний дипломатичний успіх. Хоча б тому, що з іншими сусідами на морі відносини значно складніші. Суперечка про економічні зони в Чорному морі з Румунією, можливо, розглядатиметься в Гаазькому міжнародному суді, натомість Росія уникає взагалі будь-яких переговорів про розподіл повноважень та акваторій у Чорному й Азовському морях.
Попри це, жодних інших проривів на турецькому напрямку не спостерігалося. 12 лютого, коли Їлмаз уже був у Києві, ні в турецькому посольстві, ні в українському Кабміні ще достеменно не знали, що ж усе-таки підписуватиметься в рамках цього візиту. Сам Їлмаз, котрий не так давно посідає прем'єрське крісло, вирішив у Києві обмежитися здебільшого представницькими функціями, залишивши всю конкретику на відкуп президентові Туреччини Сулейманові Демірелю, котрий планує відвідати Київ у травні цього року.
Анкара особливо не поспішає, бо не бачить такого поспіху за Україною. Скажімо, угоду про створення українсько-турецького СП для будівництва нафтопроводу Джейхан - Самсун київський парламент ратифікував в останній день, відведений текстом відповідної угоди на ратифікацію, та ще й з такою поправкою, яка взагалі може змусити турків відмовитися від цього проекту. Потенційний засновник цього спільного підприємства - корпорація "Укрзакордоннафтогазбуд" - кілька разів то ліквідовувався, то створювався знову. Така ж доля спіткала нещодавно компанію "Укртранснафта", яка мала б виступити з українського боку співзасновником у консорціумі, що будуватиме нафтопроводи для транспортування каспійської нафти на Захід. Звісно, "Укртранснафта" існувала лише на папері, але після її закриття взагалі невідомо, чи встигне український Кабмін підшукати їй гідну заміну.
На тлі такої непостійності оптимістичні апеляції Валерія Пустовойтенка до турецького колеги розгорнути активне співробітництво в енергетичному трикутнику Туреччина - Україна - США звучать щонайменше непереконливо. Досі Київ не зробив нічого, аби довести, що згаданий трикутник є такою геополітичною фігурою, в якій неможливо обійтися без присутності України.
