Найбільш реальними претендентами
на ліквідацію можуть виявитися театри,
що не мають власної сцени
Сергій ВАСИЛЬЄВ, «День»
Краще б помилитися, але, схоже, у Києві днями може вибухнути театральний скандал. Принаймні серед акторів Київського театру ляльок — паніка: вони стривожені чутками про те, що в управлінні культури нібито готується ухвала про реорганізацію колективу. Як відомо, кілька місяців тому один з найстаріших театрів ляльок в Україні, який через випадковий збіг обставин багато років давав свої спектаклі в приміщенні колишньої синагоги, був звідти видворений: культові споруди й згідно з підписаним ще Президентом Леонідом Кравчуком указом, повертаються їхнім одвічним власникам.
Вигнання театру з «будинку казок» супроводилося бадьорими запевненнями місцевої влади про те, що протягом двох років для лялькарів (і, природно, київських дітлахів) буде споруджено замалим чи не палац (з кав’ярнею, майданчиком атракціонів, зоокуточком, кімнатами гри тощо) на місці нинішнього кінотеатру «Дніпро». Поки що ж акторам співчутливо радили потерпіти і, пригадавши древні гістріонські традиції, вести кочове життя — грати вистави на менш шикарних майданчиках: в актових залах шкіл і дитсадках, на сценах будинків культури і клубів. Звичайно, це був із усіх точок погляду компроміс: театр мав відмовитися від показу своїх найбільш видовищних спектаклів, роблячи ставку передусім на «малоформатні» і компактні.
Тепер же, якщо вірити чуткам, доведеться «законсервувати» не тільки «Каштанку», «Попелюшку» і «Крила Дюймовочки», але і взагалі творчу діяльність. Трупа буде розформована на період будівництва для театру нового приміщення, тобто мінімум — на два роки. Тим часом, окрім проникливих клятв столоначальників, немає ніяких гарантій, що «палац казок» з’явиться в обіцяні терміни. Та й звідки таким гарантіям взятися в наш несприятливий, примхливий і недобрий для культури час, коли стабільно, хіба що, скорочуються бюджетні асигнування й нерегулярно виплачується зарплатня? До того ж, як стало відомо «Дневі» із достовірних джерел, реконструкція кінотеатру «Дніпро» потребує набагато більших фінансових витрат, аніж здавалося спочатку. Та й невідомо чи не знайдеться ще на цю привабливу ділянку земельки в центрі столиці конкурент солідніший і багатший, аніж дитячий театр. Адже, скажімо, й ресторан на пагорбі над Європейською площею виглядатиме непогано.
А реорганізація театру цілком може обернутися і його ліквідацією, як це сталося три роки тому з Київським театром естради. Тоді, пригадується, також реконструювали під його нову творчу програму кінотеатр ім. Ватутіна. А закінчилося все розпуском трупи. Начальник Головного управління культури Олександр Биструшкін, до якого ми звернулися з проханням пролити світло на дану ситуацію, чуток, на жаль, не спростував. Щоправда, дипломатично зауважив, що ухвала про реорганізацію, поки що, лише проект. І, чесно кажучи, приголомшив повідомленням, що ідея про неї народжена в самому театрі ляльок, акторам якого, мовляв, важко пристосуватися до кочового образу життя.
У театрі цю сенсаційну інформацію ніхто, включаючи директора Миколу Петренка, підтвердити не наважився. Однак, схоже, загроза зникнення одного з трьох професійних столичних лялькових театрів, дійсно, реальна.
Менш за все в цій ситуації хочеться таврувати міське управління культури. Воно справедливо пишається тим, що утримує більше двадцяти колективів, хоча з року в рік все очевиднішим стає, що реальних коштів і сил для цього немає. Відмовити в допомозі художньо анемічним театрам (а хто посміє їх назвати вголос?) — викликати шквал обурення, звинувачень в нелюдяності. Хочеться все вирішити мирно, по-хорошому. А чому б не шляхом хитромудрих реорганізацій? Київський театр ляльок, можливо, хворобливо випробовує на собі модель прощання з системою надійної державної опіки і підтримки. Позбувшись даху, він став занадто безпорадним.
