Уведено в дію другу чергу Юліївського нафтогазового родовища
Михайло БІДЕНКО, "День"
Давно відгриміла газова слава Харківщини: знаменита Шебелинка вичерпалася за півстоліття експлуатації. В області залишилися родовища, що їх геологи називають принизливим словом "малодебітні". Однак два роки тому, коли перед холодною зимою вдалося прокласти нитку газопроводу з Юліївського родовища до головної кочегарні міста - ТЕЦ-5 і врятувати Харків від замерзання, ставлення до таких небагатих газових комор змінилося.
Юліївське родовище сьогодні поставляє і газ, і його рідку фракцію - газовий конденсат. Тут діють 26 газових і 5 нафтових свердловин, установка для попереднього розділення продукту, яку, власне, й пустили минулого тижня. Крім неї, у другу чергу ввійшли наливна база на залізничній станції Мерчик, 50-квартирний будинок, 18 котеджів, дороги й інші об'єкти.
Харківщина дає майже половину всього газу, видобутого в Україні. Значна його частина надходить саме з Юліївки. Причому, й це особливо цінно, друга черга облаштування родовища дозволяє дбайливо використати продукт. Конденсат відправляють в Андріївку, де кілька місяців тому запущено завод для його переробки. Там одержують високооктановий бензин і дизельне паливо. А газ розділяють на промисловий, який іде на ТЕЦ-5 і підприємства Харкова, і на пропан-бутан. Той самий пропан-бутан, який газівники розвозять по будинках у важких червоних балонах. Раніше Україна купувала його в Росії. Тепер Юліївка повністю задовольняє п'яту частину потреб України й усі потреби Харківщини.
Юліївське родовище освоює "Харківтрансгаз" - дочірня організація АТ "Укргазпром". Строго кажучи, облаштовувати родовища - то не завдання транспортників, але "Харківтрансгаз" узявся за це, бачачи перспективу. Підприємство тепер веде навіть геологорозвідувальні роботи, оскільки Державний комітет із питань геології, не одержуючи коштів із бюджету, не встигає готувати ресурсну базу. У найближчому майбутньому газівники введуть у дію два газових родовища на Полтавщині, почнуться роботи на Гостроверхівському родовищі в Харківській області.
Державних асигнувань для цих проектів не передбачається, "Укргазпром" фінансує їх за рахунок власного прибутку, бо справа вигідна. Як повідомив нашу газету заступник голови АТ "Укргазпром" Іван Діяк, в України немає потреби допускати іноземні компанії в газову галузь. "Ми, - сказав він, - самі можемо і добувати газ, і розпоряджатися ним, даючи прибуток державі більший, аніж обіцяє "Шелл".
Голова облдержадміністрації Харківщини Олег Дьомін повідомив, що газівники дають у бюджет області понад сорок відсотків надходжень. На їхні гроші розраховують і вчителі, й лікарі. Минулого тижня це було сказано на мітингу не без певного передвиборного наміру. Річ у тому, що газівники, виконуючи справді велику й корисну роботу на Харківщині, розраховували й на певний урожай голосів для кандидатів у депутати різних рівнів. І розрахунок виявився правильним. Наприклад, Іван Діяк став депутатом Верховної Ради від 179-го Лозівського виборчого округу, в Печенігах переміг юрисконсульт "Харківтрансгазу", доктор юридичних наук, професор Степан Гавриш, у Краснокутському районі - начальник нафтогазопромислу Василь Чаговець. Генеральний директор "Харківтрансгазу" Анатолій Рудник пройшов в обласну раду від Печенізького округу. Депутатами облради стали два керівники ВАТ "Харківгаз": голова правління Анатолій Макаренко і його заступник Володимир Седак. Звісно, нічого вартого осуду в цьому немає: якби кожен депутатський мандат підкріплювався добутим газом, будинками для людей або новими дорогами, то вибори загалом доцільно було б влаштовувати щороку. Дивує інше: як ці події (газифікація сіл, пуск родовища, відкриття нового прикордонного переходу тощо) встигають відбутися саме під вибори? В усякому разі, нехай політичні партії повчаться в газівників. Скажімо, інша потужна сила Харкова - директори машинобудівних заводів - не провела в парламент жодного свого кандидата.
