Сфера застосування бентонітової глини різноманітна, і в України є потенціал розвивати цей напрям.
Для більшості обивателів назва «бентонітові глини» нічого не говорить. Хтось, можливо, чув про їх адсорбційні властивості, здатні поглинати радіацію, і про їхнє використання під час аварії на ЧАЕС. Однак спектр застосування бентоніту набагато ширше. Як і їхній економічний потенціал, який варто розвивати.
Чим цінний бентоніт? Це особлива глина, оскільки в ній міститься унікальний мінерал — монтморилоніт. Його властивість набрякання, здатність зв’язувати матеріали, а також адсорбційні властивості знаходять застосування в нафтогазовій, харчової, косметичної, фармакологічної, будівельної промисловостях та сільському господарстві.
Його цінність підвищується, коли бентонітова глина сушиться, модифікується і перемелюється в бентопорошок. Головна особливість такого порошку — його екологічність. Саме цей фактор все частіше стає критерієм для визначення конкурентних переваг того чи іншого матеріалу, що використовується у промисловості.
За статистикою, за 2018 рік у світі було вироблено близько 24 млн. тон бентоніту. Україна в списку світових експортерів цього мінералу поки не займає помітного місця. Більш того, нам доводиться імпортувати глину й інші матеріали з-за кордону, хоча ціни коливаються від 50 доларів до 3 тисяч і вище доларів за тонну.
Асортимент бентонітової продукції становить близько 250 найменувань. Україна поки виробляє всього кілька десятків видів, хоча потенціал — величезний. Адже в Україні є близько 110 виявлених покладів бентоніту — в Черкаській, Закарпатській, Хмельницькій областях, на Донбасі та в Криму. Найбільше родовище бентонітових глин в Європі — Дашуківський кар’єр на Черкащині, відкритий в 1953 році. Він займає площу 645 кмІ, тут зосереджено 90% всіх українських покладів глин, готових до промислового використання. Запасів цієї глини вистачить на кілька сотень років, вже зараз бентоніт з цього родовища використовують близько 200 великих підприємств — металургійних, машинобудівних, нафтогазовидобувних, хімічних, будівельних та інших — як в Україні, так і країнах СНД.
Наприклад, Україна може забезпечувати третину ринку глиномодифікованого продукту, який в останні роки традиційно імпортують із Греції та Індії. Попит на них за останні 15 років зріс з 400 тисяч тонн до 1 мільйона тонн. Справа — за пропозицією.
Крім того, ми можемо забезпечувати внутрішню потребу в глинопорошках, які використовуються, наприклад, для будівництва тунелів. З 2006 року українські глинопорошки використовували для будівництва московського метрополітену. Чому б не використати їх для зведення київських тунелів, щоб не купувати дорогу продукцію з-за кордону?
Є потенціал і у виробництві бурових розчинів, які використовуються при проведенні нафто— і газовидобутку. Зараз бурові споживають до 20 тисяч тон порошків за ціною 200 доларів, і у українських підприємств є можливість забезпечувати їх попит.
Величезний економічний потенціал мають бентонітові мати, які є універсальним матеріалом для гідроізоляції. Вони широко використовуються як в дорожньому будівництві, значно підвищуючи якість і міцність покриття, так і в цивільному — всюди, де є фундаменти. На даний момент левову частку бентомату Україна експортує з Польщі, а може виробляти їх і сама. Їх можна використовувати в будівництві доріг — це не призведе до їх подорожчання, скоротить необхідність використання інших матеріалів, але головне — забезпечить довговічність дорожнього покриття. Нижній бентоматовий шар захищає покриття від розмивів, провалів, тріщин і т.д. Тобто технологія будівництва доріг спрощується, собівартість здешевлюється, а якість поліпшується.
Судячи з тенденцій світового ринку, ми ходимо по золоту. Варто лише приділити увагу захисту внутрішнього виробника, модернізувати підприємства, дати можливість розвиватися і розширювати асортимент. І тоді бюджет України отримає нові надходження, люди — нові робочі місця, а ринок — конкурентноздатну продукцію не тільки для України, але і для всього світу.
