Нещодавно «День» опублікував інтерв’ю з Вахтанґом Кебуладзе, професором Київського національного університету імені Т.Шевченка та Національного університету «Києво-Могилянська академія». Продовжуючи важливу дискусію, маємо також звернути увагу та розповісти про прагнення студентів, їхню важливу місію і роль у реформуванні українських університетів. Маючи досвід навчання в Україні, Німеччині та розпочинаючи свій шлях у Оксфордському університеті, в цій статті я спробую розібратися, чого очікують сучасні студенти, чому вони їдуть навчатися за кордон і якою має бути їхня роль у трансформації освітнього середовища.
ІНСТИТУЦІЇ ЧИ ІНДИВІДУУМИ?
Питання реформи українського університету, та освіти загалом, починається, як на мене, з роздумів про значення самої інституції, та людей, які там навчаються і працюють. Обираючи певний шлях розвитку, ми насамперед обираємо в що ми інвестуємо зусилля і кошти. Університети радянського зразка вражають масивністю споруд, портретами учених у коридорах, викликають відчуття величності, проте це лише обгортка. На противагу цьому, багато сучасних європейських університетів можна ззовні охарактеризувати словом «прості». Інколи з бетонною нефарбованою підлогою, інколи з розкиданими подушками на підлозі бібліотеки. Університети — це креативні простори для розвитку студента, де акцент робиться не на зовнішньому вигляді, престижі чи поклонінні перед викладачами. Важливими є внутрішня оснащеність, тобто обладнання, література, найновітніші технології та відсутність страху роботи з професорами, дружні відносини без акценту на ієрархії. Але тут варто зауважити, що студент не просто визначає наповнення і рух університету (через вибори, спілки і опитування), він насамперед зацікавлений у створенні такого середовища, у використанні його можливостей повною мірою і в інвестуванні власних сил у роботу над науковими проєктами.
УНІВЕРСИТЕТ — СЕРЕДОВИЩЕ НАУКОВЦІВ, ЯКА РОЛЬ СТУДЕНТА?
Актуальність наукових досліджень у німецьких і британських університетах зумовлена наявністю попиту на проведення досліджень, вмінням їх «прочитати» та використати на практиці. На жаль, в Україні маємо досить низький рівень проведення досліджень, особливо, якщо звернути увагу не на передові університети, а на регіональні та менш відомі заклади освіти. В чому проблема: доступ до наукової літератури обмежений та ускладнений відсутністю знань іноземних мов у багатьох науковців, відсутність замовлень на державному рівні та невелика кількість замовлень компаніями та бізнесом, тобто немає фінансування науки і довіри до результатів досліджень, але проблема також у низькій підготовці науковців до використання новітніх технологій і можливостей. Це призводить до зменшення зацікавленості з боку студентів, які починають шукати інформацію на просторах інтернету, і до недовіри з боку європейських колег, які нерідко виявляють плагіат у роботах певних «науковців», або відсутність знання мови для підтримки наукової дискусії. Тому говорити про університети як об’єднання науковців ще зарано, ми маємо сформувати конкурентну наукову спільноту, через інвестування в студентів, майбутню наукову еліту. Студент — це майбутній дослідник, підприємець, державний діяч. Тож розвиток довіри до якості досліджень, розуміння методології і правильне трактування результатів — це шлях до формування репутації, фаховості наукової спільноти і підвищення попиту на наукові праці.
ПОШУК МОДЕЛІ, КОПІЮВАТИ ЧИ СТВОРЮВАТИ?
Чи буде в нас працювати скопійована модель — ні. Успішна модель університету має враховувати інтереси і потреби студентів. Німецька і американська моделі розраховані на високу автономність студента, його можливість і бажання до самоорганізації, власного розвитку. Навчаючись в університеті м.Констанц і м.Пассау в Німеччині, я зрозуміла, наскільки важко нашому студенту адаптуватися до ситуації, коли ти сам маєш формувати навчальний план, сам маєш обирати теми, курси і ніхто не буде контролювати твої рішення. Власне, за помилки ти теж маєш відповідати сам, тому багато студентів просто не закінчують університет через неможливість самостійно виступати менеджерами процесу. Яка проблема для України? Тоталітарна радянська система намагалася створити студента-маси, викладача-маси, нівелюючи поняття індивідуалізму, креативності та розвитку. Радянський Союз створив освіту для ідеології, як підґрунтя її існування. Як наслідок, маємо страх перед професорами, обмеження індивідуального вибору студента, «смерть» мотивації до досліджень і відкриття нового. Нове — не затверджено кафедрою, роботи не можуть писатися англійською, бібліотеки не відвідуються взагалі. Тобто переорієнтування на роботу з науковцями, створення наукових осередків в університетах, і відхід від Training це потрібно, але не одразу. Зараз це лише збільшує прірву між викладачами і студентами, які просто не можуть органічно включатися в роботу над дослідженнями. Тут потрібен і Training мов, розуміння основ статистики, інструментарію, з яким студент може долучатися до наукових досліджень, і роботи з іншими студентами. Ми говоримо насамперед про якість таких робіт, про актуальність наукового аналізу та можливість його використання суспільством. Тому при пошуку моделі маємо говорити про гібридну модель, яка поєднала б найкращі сторони світових практик, наші власні напрацювання і розуміння менталітету студентів і їх мотивацій.
ОБМІНИ СТУДЕНТІВ — МОЖЛИВОСТІ ЧИ РОЗВАГА?
Будуючи університет із середини, ми інвестуємо в студентів, які, крім знань та методології, також розширюють культурні зв’язки, встановлюють контакти з майбутніми дослідниками міжнародних університетів. На противагу твердженню, що держава має стимулювати обміни науковцями, я вважаю, що наразі це не є виправданим, оскільки існує багато окремих грантів для дослідників певних галузей, часто комунікація обмежена мовним бар’єром, і головне, що запит на такі дослідження ще не настільки високий в Україні. Обміни студентів дають можливість впливати на якість майбутніх досліджень, показуючи інші практики, підходи, і студентів, які вчаться не просто для отримання диплому (зокрема й моральний компонент про недопущення плагіату чи списування). Саме такі українські студенти є амбасадорами України в світі, саме вони спонукають і німців, і британців приїздити до нас, напрацьовувати поле для спільних досліджень регіону. Повертаючись назад до України такі студенти впливають на середовище в своєму університеті, змінюють саме сприйняття навчання, пишуть роботи на більш актуальні і цікаві теми. Вони створюють підґрунтя для популяризації якісної науки, престижності статусу науковця, високого попиту на дослідження. Також нерідко саме наші студенти є більш конкурентними в певних напрямах, адже німці, наприклад, вивчають проблеми дуже точково і вузько, а нашим студентам з першого року навчання викладають широкий спектр предметів для формування розуміння самої галузі та бази. Тобто в нас також є чого повчитися і чим привабити іноземного студента!
ПОШУК НОВИХ ФОРМАТІВ, ЩО ПОТРІБНО
Студент також змінює «правила гри» і впливає на зміст програм. Нині посилюється тенденція до включення практичного компонента в навчання. Це — практики в різних установах, залучення до викладання практиків (представників бізнесу, культури, політики), які дають змогу побачити практичну сторону питання і готують студента до життя після університету. Такі програми включають поїздки та відвідини різних установ, обміни викладачами між університетами. Однією з таких можливостей для мене стало стажування в Європейському Парламенті, яке дозволило краще зрозуміти функціонування європейських інституцій. Це ті можливості, які потрібно використовувати вже зараз. Запрошувати лекторів із Німеччини та інших країн, працювати над організацією стажувань та обмінів, робити науку актуальною та цікавою для студентів.
Для цього потрібен діалог держави та науковців, студентів. Проведення спільних конференцій та обговорень, створення робочої групи за участі молоді. Зокрема, почути прагнення самих студентів з різних регіонів України та не намагатися побудувати літак за ніч. Кожна система вимагає адаптації, роботи над помилками, але є речі, які можна виконати вже зараз:
• Проведення регулярних та систематичних обговорень нагальних питань у сфері освіти, за участі науковців, студентів, державників; створення координаційної ради.
• Затвердження відповідної законодавчої бази для врегулювання прав інтелектуальної власності, яка є необхідною для подальшої інтеграції світових онлайн-бібліотек у каталоги наших університетів. Університети повинні мати доступ до передової сучасної літератури безоплатно.
• Регулювання законодавчої бази щодо плагіату, наукових стандартів.
• Створення порталу для публікації сучасних українських досліджень.
• Використання можливостей спеціальних програм ЄС для обміну студентами, викладачами. Запрошувати експертів для прочитання лекцій, допомога в налагодженні контактів університет — університет.
• Підтримка дослідницьких університетів, які роблять фахові дослідження, без викладання студентам.
• Використання можливостей співпраці з ЄС для заснування університету Східного Партнерства, створення онлайн-курсів. Робота над створенням стипендій та програм стажування в інституціях ЄС. Організація короткострокових візитів для молодих міжнародних дослідників до України.
• Об’єднувати молодь України, Грузії та Молдови в спільному прагненні до реформування системи освіти та втілення світових стандартів.
Інвестувати потрібно в нову генерацію наукової еліти, у висококваліфікованих спеціалістів, зі знаннями мов та етичним кодексом, які зараз формуються і в майбутньому будуть створювати надійні та актуальні праці. Звичайно, під патронатом і наставництвом з боку сучасної наукової еліти, яка вже зараз пробиває цей нелегкий шлях.
