1. 2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).
2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?
3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше). Яких би тем хотілося від наших журналістів у наступному році?
4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?
5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?
6. У 2021-му «Дню» виповнилося 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?
Юрій ТЕРЕЩЕНКО, доктор історичних наук, професор:
1. У цьому році мав змогу завершити роботу над монографією «Довге ХІХ століття: спротив асиміляції», яка вже у січні 2022 р. має вийти у видавництві «Темпора». Книга насамперед присвячена національній консервативній традиції. Твердження про суцільну русифікацію української аристократичної верстви та її відхід від національних державницьких ідеалів потребують суттєвої корекції. Реалізація консервативними силами традиційної національної державності була ланкою загальноєвропейського процесу консервативної революції, реакцією на торжество породженого ХІХ століттям лібералізму, прибраного у новітні демократичні шати після завершення І світової війни.
2. Для мене героями року вже вкотре є українські військові, які перебувають на лінії вогню і захищають Україну від російської агресії.
Антигероями вважаю українське чиновництво, яке не здатне ефективно керувати розбудовою української держави.
3. У році, що минає, варто відзначити вихід книжки «Детокс», до авторського колективу якої маю честь належати. Прийшов час усвідомити, що українці повинні добре вивчати власну історію, аби назавжди позбутися комплексу меншовартості, властивого багатьом з них. Варто пам’ятати, що включення України в орбіту російських інтересів додало хижій імперії нового стимулу в її безоглядній загарбницькій експансії і породжувало хибну уяву про загрозу російським державним інтересам з боку «малоросійського сепаратизму». «Відторгнення малоросійського народу від держави нашої може бути початком усіх наших бідувань», — зазначав Петро І. Відтоді перед українцями стоїть питання — чи буде їх країна окремим національним організмом, чи вона буде повністю поглинута зажерливим північним сусідом. Йшлося не про зміну наявної моделі взаємин між Україною і Росією, а фактично про припинення національного існування українців. Саме в цьому полягала мета Російської імперії і саме цим визначався головний зміст так званої «спільної історії двох народів», про яку і сьогодні з таким пафосом промовляють російські політики і громадські діячі та їх підголоски в Україні. На цьому тлі сучасні суперечки, чи була Україна колонією Росії, чи мала якісь інші форми залежності від неї, позбавлені серйозного сенсу, хоча і сьогодні це питання є каменем спотикання для деяких суспільствознавців. Тому проблематика, якій присвячена книжка «Детокс», надзвичайно важлива для сучасників.
4. У часи криз, яку, приміром, через пандемію переживає Україна, як відомо, найбільшу підтримку можна знайти в родині та колі відданих друзів. Тож час цінувати близьких по духу людей.
5. На вулиці дедалі частіше чую рідну мову. Молоді люди, діти дають надію, що в Україні виростає нове покоління, яке відкидає способи самореалізації по чужих світах.
6. Діяльність газети «День» — це можливість залишитися в загальноукраїнському просторі, приклад досягнення високого рівня аналітики, професійної журналістики, критичного ставлення до багатьох фактів суспільного життя. Бажаю головному редактору та журналістам газети нових цікавих проєктів та вдячних читачів.
