Мы публикуем сегодня отклик главного редактора «ТСН» («1+1»)
Александра Кривенко на материал обозревателя нашей газеты Натальи Лигачевой
«Кто сказал, что нашему Президенту нужна Би-Би-Си?» («День», 19.11.98 г.).
И, в свою очередь, ответ г-ну Кривенко автора статьи. Тем самым мы не только
хотим обратить внимание наших читателей на проблему объективности СМИ,
которая в преддверии предвыборных боев становится «горячей» и суперактуальной
для всех думающих и небезразличных граждан нашего общества. Одновременно
нам хотелось бы подчеркнуть, что целью подобных полемик и желанным результатом
должно быть одно: совместный поиск оптимальных решений в вопросах, со многими
из которых журналистика независимой Украины сталкивается впервые. Нам кажется,
что готовность к конструктивной полемике для нашего общества сейчас не
менее важна, чем готовность к решительным действиям и твердость в отстаивании
своих взглядов. Собственно, для этого «День» и держит открытыми для всех
дверь в свои дискуссионные клубы.
От Би-Би-Си не все переживают творческий оргазм
Головному редактору газети «День» п. Ларисі Івшиній та
журналістці того ж видання п. Наталі Лігачовій
Шановні колеги!
Не належу до людей, які полюбляють листуватися з пресою.
Однак є в сьогоднішньому (четвер, 19 листопада) випуску таке, що — як кажуть
галичани — «вкурвило» мене. Маю на увазі пасаж із публікації Наталі Лігачової
під назвою «Хто сказав...» на стор. 8-ій. Щоб не гаяти вашого часу і часу
читачів (ця цидула призначена для опублікування, зокрема й на сторінках
«Дня», якщо буде на те редакторська ласка), робитиму короткі цитати з тексту
п. Лігачової й додаватиму своїх кілька копійок.
п. Лігачова: «Ось і ТСН не забули завершити сюжет про зняття
Княжицького уїдливим: «Тепер українське Бі-Бі-Сі створюватиме Зиновій Кулик».
Моє: Згаданий сюжет насправді завершувався словами, уїдливість
в яких може добачити лише злостива або неретельна журналістка: «Зміна керівництва
Національної телекомпанії навряд чи означає відміну реформ у цій структурі.
Можна лише поспівчувати новопризначеному президенту Зиновію Кулику, якому
доведеться творити українське Бі-Бі-Сі наявними, тобто бюджетними засобами»
(17 листопада, випуск о 23.15).
п. Лігачова продовжує: «Але, на жаль, про те, яку Бі-Бі-Сі
можуть робити у нас, добре продемонструвала сама ж «Студія 1+1», яка також
неодноразово заявляла про відповідність своєї інформаційної програми європейським
стандартам.
Моє: Ні «Студія 1+1», ні її інформаційна програма (себто
ТСН) не можуть демонструвати жодної Бі-Бі-Сі. Бо жодного разу (принаймні,
за ті десять місяців, що я тут працюю) не декларували мету творити Бі-Бі-Сі.
Виважені новини, збалансовані новини — так. Але Бі-Бі-Сі — громадське телебачення,
ми ж — телебачення комерційне. У нас різні методи заробляння грошей, тому
ми не можемо працювати за однією методою. Це по-перше. По-друге, «європейські
стандарти» не вичерпуються стандартами Бі-Бі-Сі, шановна колего. І від
методи Бі-Бі-Сі далеко не всі журналісти переживають ритуальний творчий
оргазм. А багацько людей, які це роблять, телебачення Бі-Бі-Сі не оглядали,
а якщо й оглядали, то не конче розуміли з мовних причин.
п. Лігачова продовжує: «У той час, коли в ТСН ішов сюжет
тільки з одним — аж ніяк не найсвіжішим — синхроном Долганова, на Бі-Бі-Сі
вже звучали в ефірі інтерв’ю і знятого щойно Княжицького, і призначеного
Кулика. Було подано дві протилежні точки зору і максимум оперативної інформації,
що була на той момент».
Моє: Як і кожен глядач, п. Лігачова може скласти власне
враження щодо свіжості синхрону. Тому переконувати, що інтерв’ю з п. Долгановим
записали «по гарячому», справа не вдячна. Однак оперативна інформація в
тому сюжеті таки була, принаймні та, яку ми мали. Була й позиція Княжицького.
Не його синхроном, але з його слів голосом журналіста ТСН: «Він (себто
Княжицький) пов’язує своє звільнення не з конфліктом із «Сімома днями»,
а з острахом людей, що керували державним телебаченням, перед результатами
перевірок контрольно-ревізійного управління та Генпрокуратури». Хоча ми
й не тримаємось, як сліпий ціпка, догм Бі-Бі-Сі. Натомість, інформаційна
програма «Вікна», шефом якої є Микола Княжицький, був і — гадаю — є, симпатії
до якої Наталя Лігачова у своїх статтях не цурається, і яка — здавалося
б — мала бути найближче до канону міфілогізованої Бі-Бі-Сі, — того вечора
взагалі жодним словом не згадала про звільнення Княжицького та призначення
Кулика. Однак п. Лігачова цього не зауважила, як і того, що вже наступного
дня ТСН дали висловитись і Княжицькому, і Кулику, і керівнику УТН.
І як резюме. Газеті, яка бере на себе клопіт захищати творчу
методу Бі-Бі-Сі, варто було б враховувати один із головних принципів, яким
завжди керується не лише вищезгадане громадське телебачення Великої Британії,
а й будь-яке професійне видання. А саме — коректно цитувати джерела. Не
кажучи вже про вміння бачити ліс за деревами, оперувати контекстом і не
пересмикувати карти.
19 листопада 1998 року
Олександр КРИВЕНКО, головний редактор ТСН
(Язык оригинала сохранен)
Монтаж — как дышло...
Уважаемый Александр!
Прежде всего я благодарю Вас за столь оперативный отклик
на мой материал. Взволнованная и непосредственная реакция читателей — это
то, к чему стремится, наверное, каждый журналист.
В то же время ведь Вы не можете на самом деле не понимать,
что когда я писала о Би-Би-Си, то имела в виду не буквальное копирование
этой структуры, а соблюдение принципов, обязательных для любой уважающей
себя информационной программы — будь-то общественного, государственного
или коммерческого ТВ: объективность, оперативность, беспристрастность.
Что и было, кстати, подчеркнуто моей фразой о том, что сама «Студія «1+1»
не одноразово заявляла про відповідність своєї інформаційної програми європейським
стандартам». Как видите, о том, что якобы «1+1» декларирует цель создать
именно Би-Би-Си, речь, разумеется, не шла. Более того, смею думать, что
и г-н Княжицкий, который в свое время сказал о том, что будет строить «украинское
Би-Би-Си» (что касается г-на Кулика, то он о подобном стремлении, кстати,
никогда не заявлял), вряд ли имел в виду точную кальку британской корпорации,
хотя бы потому, что у нас нет условий для введения абонентной платы за
пользование ТВ. Да, собственно, и Вы, противореча самому себе, в конце
своего обращения в редакцию «Дня», говорите о нас как о газете, «яка бере
на себе клопіт захищати творчу методу Бі-Бі-Сі».
Так вот, что касается творческих принципов. В своем гневном
письме Вы утверждаете, что в сюжете «ТСН» были даны разные точки зрения,
в том числе была выражена и позиция Княжицкого, хотя бы в тексте за кадром.
Но при этом Вы, наверное, случайно, «забываете» о том, что в эфире сразу
же после этого шли слова Вадима Долганова, который опровергал — впрямую,
без каких-либо возможных нюансов — заявление Княжицкого о том, что его
ухода хотели силы, боящиеся проверок КРУ и Генпрокуратуры. Г-н Долганов
сообщил, что, на самом деле, для проверок государственная структура полностью
прозрачна. Не Вам, уважаемый Александр, говорить, что в программе, стремящейся
действительно к объективности, после этого должна была бы следовать редакционная
ремарка, уравновешивающая позиции, противостоящая внедрению в сознание
зрителя убежденности в правоте одной из сторон. В сюжете «ТСН» этого сделано
не было. Дальше — больше. Не сказав и слова о какой-либо имеющейся конструктивной
концепции реформирования нашего ТВ г-ном Зиновием Куликом, не дав его синхрона,
«ТСН», тем не менее, априори, в качестве аксиомы, заявила, что «зміна керівництва
Національної телекомпанії навряд чи означає відміну реформ у цій структурі».
Опираясь на какие факты «ТСН» в этом уверенна? И почему «ТСН» сочувствует
г-ну Кулику, которому «доведеться творити українське Бі-Бі-Сі наявними,
тобто бюджетними засобами»? А что, получается, что Княжицкий собирался
делать это средствами «не наявними», не «бюджетними»? Ведь именно это безапелляционное,
опять-таки, и бездоказательное утверждение проистекает де-факто из подобной
конструкции «ТСН».
Что же касается последующих выпусков «ТСН», на следующий
день — то, во-первых, они были в эфире уже после написания моего материала.
А, во-вторых, их «объективность и беспристрастность» в отношении затронутой
нами темы тоже, на мой взгляд, была весьма сомнительной. Ибо синхроны и
Зиновия Кулика, и руководителя «УТН» Александра Бутко монтировались в такой
контекст, что именно они, опять-таки, воспринимались утверждениями, не
поддающимися сомнению. Я уж не говорю об уровне претензий Зиновия Кулика
и Александра Бутко, растиражированных нашими ТВ-программами, в сопоставлении
с реальным масштабом столкнувшихся интересов вокруг Национальной телекомпании,
о котором главному редактору «ТСН» наверняка известно не хуже меня. И почему
корреспонденты программы удовлетворились столь мелковатыми и поверхностными
объяснениями ситуации, не сделав попытку пойти глубже, и быть, тем самым,
правдивее и точнее, — это тоже к вопросу о «виваженості і збалансованості»
подачи этой темы в ТСН.
В целом же, я думаю, данная переписка и суть затронутых
в ней вопросов говорят о том, сколь актуальна для наших СМИ проблема объективности
в подаче факта, и уравновешенности балансов в его трактовке. Так же, как
и проблема заангажированности наших СМИ не только политическими интересами,
но и интересами конкурентной борьбы. Увы, зависимость от тактических политических
целей продемонстрировали в два прошедших воскресенья и журналисты канала
СТБ, если сравнить последний выпуск «Вікон-тижневика» и прошлый аналитический
выпуск «УТН», сделанный, как известно, фактически их силами. И об этом
действительно нужно писать и говорить, не взирая на наши личные симпатии.
Что, собственно, и пытается делать газета «День» и я, как телекритик. Впрочем,
думаю, эти темы еще далеко не закрыты, и мы ждем реакции на публикацию
данной телеполемики наших читателей.
Наталья ЛИГАЧЕВА, «День»
