Пані та панове! 12 квітня виповнилося не лише 37 років із дня першого польоту в космос, а й 365 днів, 52 тижні, 4 квартали чи інакше кажучи - рівно рік нашому "Аукціону". Строк (не полюбляю це слово!) нібито й маленький, проте кого лишень за ці 12 місяців ми не продавали й не купували. Доходили до... найвищих шарів атмосфери, де й кисню немає - лише холод влади. Будемо сподіватися, що своєю торгівлею ми вносимо певне пожвавлення в космо-політичний простір і, звісно, в потепління... Виставляємо нові лоти.
№1. ЗАПРЯГАЙТЕ ХЛОПЦІ КОНЕЙ! (91 у. о.)
На рідну, цнотливу, хоч вона вже і згрішила з лідером "Громади" Лазаренком (оскільки він накинув перед виборами кожному тамтешньому пенсіонерові по десятці), дніпропетровську землю грізно обрушився, ніби Зевс, ображений Президент. Особливо Леонід Данилович був незадоволений справами місцевого сільського господарства. Виявляється: "Весну Придніпров'я зустрічає з 200 тис. гектарів незораних ланів" (інф. ДІНАУ).
Перейнявшись аграрними питаннями, Президент перейшов на критику дачної ділянки Мороза. Він зауважив, що вся різниця між морозівським городом і його (у 182 квадратних метри) в тому, що на президентському більше порядку. Причиною цього є те (як повчально відзначив Л.Д.К.), що: "Я сам (а не хто-небудь інший!) у неділю полюбляю там працювати". Себто на своїх 182 квадратних метрах Президент зустрів весну ударною працею.
Коли так, то слід іти далі: засукати рукави і, як Давидов у "Піднятій цілині", на очах усієї Дніпропетровської області продемонструвати своє правічне вміння орати. Можливо, й опозиційний Павло Іванович, котрий уперто не хоче "звалювати" з держдачі, заразившись трудовим подвигом вінценосного краянина, залишить її на певний час і також зробить одну-дві борозни?
Безумовно, така картина не може не викликати сліз у сентиментального читача. Так і бачиш, як у чотири руки селянський тандем Кучма - Лазаренко, загрузаючи по коліно в чорноземі, починає, нарешті, давати конкретну користь. Шкода, що досі, власне, якість с/г роботи навіть на їхніх особистих городах перевірити неможливо. Надто посилена охорона навколо.
№2. ЯК ОБИВАТЕЛЬ - ПРОТИ, ЯК ГРОМАДЯНИН - ЗА (47 у. о.)
На запитання про можливість легалізації проституції один із лідерів партії "Реформи та порядок" депутат Сергій Терьохін мудро відказав: "З точки зору обивателя, мені "це" не подобається. Адже легалізація проституції - великий гріх..." Так і мусив сказати справжній християнин. Але далі в Сергію прокинувся передовик доїльного держапарату (пан Терьохін розробляв механізми оподаткування) і він продовжив: "...Як економіст, я вважаю, коли цей бізнес дає дохід, то його слід оподатковувати".
Держава, в особі Терьохіна, прагне обібрати навіть путану. Але чим тоді, скажіть, вона краща від сутенерів? Згодом держмужі, як заведено, зажадають знижок, зменшення розцінок для ветеранів праці, депутатських пільг. Якщо легалізація "цієї" справи в нас і станеться, то триватиме недовго і знову опиниться "в тіні". Повій можна обзивати як завгодно, тільки не дурними.
№3. КОБЗОН, МІСТИКА І ПРИРОДНІ ЯВИЩА (40 у. о.)
13 квітня о 14.45 Йосип Кобзон, відкриваючи у столиці прес-конференцію на вул. Ванди Василевської (редакція "Фактів") з нагоди фестивалю фольклорної музики "Гей, слов'яни" (враховуючи секс-орієнтацію й національність першовідкривача, і перше, і друге слова звучать дещо дивно) повідомив, що найулюбленіше для нього число - 13. Через годину, цього фатального квітневого дня, ще більш дивовижне природне явище - смерч - буквально за чотири кілометри від місця заяви, на вул. Лесі Українки зірвало дах з Ізраїльського посольства. Жертв, хвала Господу, немає.
Авжеж, ми, як люди кінця ХХІ століття, майже не забобонні, й у різні вирази, на кшталт "накаркав", не віримо. Проте голос у народного артиста СРСР вельми неслабенький. Невідомо, які сили його почули, але відреагували вони швидко.
№ 4. СПОСІБ ЗМУСИТИ НАЧАЛЬСТВО РЕМОНТУВАТИ ДОРОГИ (25 у. о.)
Надмірності часом дають користь. Либонь, із дитинства втокмачували опасистому губернаторові провінції Бангкок Бішиту Раттакулю: те не їж, це не чіпай, солодке не бери, від мучного відійди! Шкідливо, мовляв, для внутрішніх і зовнішніх органів. А Бішит, мабуть, продемонстрував упертість і завдяки цьому недавно врятував своє життя.
Усе було так: під час урочистої церемонії біля підніжжя королівського монумента під мідні звуки оркестру пан Раттакуль велично ніс вінок аж до того моменту, доки не провалився в каналізаційний люк. У цій небезпечній ситуації охоронці спрацювати не встигли. Проте, маючи відповідну комплекцію (див. вище), він застряв. "Якби я був трішки стрункішим, - сказав Бішит, - мене понесло б потоком нечистот".
Синці губернатора стали причиною початку ремонту бангкокських доріг. Може, й нашим правителям що-небудь отаке влаштувати? За безпеку заходу можна не переживати, бо їхня товщина, безсумнівно, більша, ніж товщина Раттакуля.
Лот № 2 (43 у. о.) - про те, як двоє, на жаль, незмінних ведучих (котрі відразу запам'ятовуються лисинами) телепередачі "Привіт, завтра!" шалено сипали дотепами, на кшталт: вродливий чоловік мусить мати три білі речі: лейкоцити, кістки й носові хусточки, - купив лікар із палати № 6. Йому так сподобалася концепція передачі, що він просив її організаторів провести до нього в палату кабель і крутити її цілодобово. Єдине прохання: поміняти місцями слова в назві, аби вийшло лаконічніше: "У завтра - із привітом!"
Лот № 3 (25 у. о.) - про те, як за "так" Ольги Сумської чоловіки пропонували $100 тис., але вона (попри її переконливу роль "дівчини на замовлення" у спектаклі "Банківські службовці страшенно темпераментні") не погодилася б і за мільйон, - купила благочестива Марта. Розкішні форми Ольги й Марти в поєднанні з високими моральними принципами переводять їх в очах чоловіків із розряду дорогих пані, в розряд безцінних.
Лот № 4 (50 у. о.) - про те, як ректор Інституту культури Михайло Поплавський виборов Гран-прі як "Найнебезпечніша для української культури людина" (він також переможець у двох номінаціях: "Найгірший письменник" та "Найгірший співак"), - купила Вєрка Сердючка. Попри різницю в масі, в них є одна спільна пристрасть. Поплавський після третього запитання в кожному інтерв'ю зазвичай каже: "Може, наллємо по 70 грам?" І Вєрчине улюблене прислів'я "Без бокала нет вокала". Мабуть, тому вони об'єднали свої зусилля і співають тепер дуетом. Світова культуро! Небезпека над тобою вже нависла!
