сховані від суспільства в інтернатах для розумово та фізично неповноцінних
Ярина КОВАЛЬ, "День"
Наскільки глибокий світ почуттів дітей-інвалідів, скільки серед них талантів! Це розкрила благодійна акція "ОАЗА", організована графіком Оленою Абессіновою та скульптором Забой Алісою. А меценат акції Анатолій Новік сказав: "Можливо, душі цих хворих дітей етично набагато здоровіші, ніж у дітей здорових, яких нещадно калічить наше жорстоке, аморальне суспільство".
Сьогодні, 21 березня, у Республіканському Будинку художника виставка припиняє свою роботу. О 18 годині відбудеться концерт. Ви, шановний читачу, ще можете встигнути зробити свій внесок на користь дітей-інвалідів.
"ОАЗА" для скривджених долею
У вечірньому випуску теленовин їх назвали: талановитий скульптор і геніальний графік. А кількома годинами раніше, на відкритті благодійної акції, мій колега дивувався: що за дивачки, ці Аліса та Олена? Їхні прекрасні роботи гідні персональних виставок (до речі, в кожної вони уже були), навіщо ж вони "приліпили" сюди дитячу творчість?
Але ж як чудово вийшло. Перший зал - роботи професіоналів, другий - дитячої художньої школи, де навчаються майстерності юні кияни, третій зал - це світ почуттів дітей-інвалідів. Що ми знаємо про них, схованих від жорстокого суспільства в дитячих будинках та школах-інтернатах України? А вони, розумово відсталі, виражають себе у таких приголомшуючих картинах, як "Біль", "Сльози", "Самотність". Це - старші. На малюнках же молодших - те саме сонце, радість, веселі забави. Все, чим живуть звичайні діти.
Малюнки та вишивки, різьблення й розпис по дереву, мініатюрні скульптури із глини, пластиліну, підручних матеріалів виконано майстерно, зі смаком. Навіть не віриться, що їх робили майже глухі, майже сліпі, майже... Проте, страшні діагнози нехай краще залишаються в медичних картках. У творчості всі рівні й треба створити рівні умови для самовираження кожного.
Зважившись на благодійну акцію "ОАЗА" (Олена Абессінова, Забой Аліса), дві маленькі, тендітні жінки мистецтва задумали підняти суспільство на велику справу - допомогти морально й матеріально інвалідам. І - собі. Аби кожен відчував свою корисність, а всі разом мали право називатися суспільством милосердним, гуманним, цивілізованим.
Скульптор і графік
Головна тема творчості скульптора Аліси Забой - жінка в язичеській та біблійній концепціях. На виставці представлено її цикл під назвою "Земне життя Богородиці. Від Благовіщення до Успіння". Це - безмежна самопожертва Матері, її всеперемагаюча любов. Не дивно, що в Аліси виникла глибока внутрішня потреба зігріти любов'ю знедолених дітей.
Ідея благодійної акції народилася півроку тому. Трохи пізніше Аліса познайомилася з Оленою. Їхня творчість дивовижно доповнює одна одну. Розкішна, у візантійському стилі графіка Олени Абессінової випромінює світло й тепло. "Давньоруські мотиви" - це пошук історичного коріння. "Птахи як символи" - нескінченне розгадування "Я єсмь", свого істинного Я.
Вони дуже різні, Аліса й Олена. За характером. Але близькі за філософією творчості, естетичними та етичними цінностями, бажанням робити добро. Створюючи у високому душевному пориві творчий союз "ОАЗА" (неофіційний, без підписів та печаток), вони ще не знали, як важко достукатися до... милосердя.
Спонсори та меценати
Восени і взимку вони долали важку "серпантинну" дорогу. Мету - вершину гори - ясно видно. А дійти ніяк не можна. Скільки дверей вони відкривали, скільки поглядів зустрічали - здивованих, нерозуміючих, підозрілих, скільки відмов у допомозі - ввічливих і категоричних.
Нарешті спонсорів знайшли. Начебто все добре. Час діяти. Але, на жаль...
У стані повного нервового зриву Аліса зателефонувала до квартири свого доброго знайомого Анатолія Новіка:
- Сьогодні останній строк оренди залу...
Анатолій Матвійович уже зробив добру справу - разом із друзями допоміг привезти з Німеччини гуманітарний вантаж, подарунки для дітей-інвалідів. Але й тут, природно, виручили. Природно - бо це вже спосіб життя.
Аліса зробила для себе гіркий висновок: "Бути жебраком і займатися милосердям неможливо". А ще ясно зрозуміла різницю між спонсорами та меценатами. Легко бути добрими за чийсь рахунок. За рахунок бюджету, фірми, фонду. Можна організувати "попсовий" концерт із знаменитостями. І заробити собі "дивіденди". А щоб, як Новік, тихо, без глядачів робити добро, - таких поки що дуже мало. Але такі, як Новік, на думку Аліси, закладають основу українського меценатства.
На відкритті виставки начальник відділу будинків-інтернатів Міністерства праці та соціальної політики Микола Піковий сказав: "Низький уклін вам, Алісо та Олено. Ми самі ніколи не змогли б цього зробити. Хочеться вірити, що ця перша виставка приверне увагу суспільства до талановитих дітей-інвалідів, і меценати допоможуть їм вибитися в люди". Людмила Логейко, режисер і актриса, яка заснувала благодійний фонд "Синій птах", допомогла подарунками, готувала концерт: "Діти, - говорила вона з хвилюванням, - хочуть, аби їх побачили. Для них це свято, яке не можна порівняти ні з чим".
Свято закінчилося. Юні учасники виставки й концерту отримали подарунки. Допоміг супермаркет "Тріумфальна арка". Акціонерне товариство "Сінком-Холдінг" забезпечило взуттям та канцтоварами хлопчиків Білоцерківського інтернату. Як допомогу саме цьому інтернату було задумано благодійну акцію. Але вона переросла в республіканську.
Аліса Забой вірить, що для добрих справ Бог посилає на допомогу добрих ангелів і добрих людей. Вони були. Але їх мало. Тому із вдячністю пригадується кожен душевний порив. Наприклад, директор магазину "Золото 77", дізнавшись про акцію, сам запропонував свою допомогу.
Аліса та Олена стомилися. Дуже. Говорять: "Більше - ніколи!.." Важко. Але завтра, хочеться думати, хтось обов'язково стане на їхнє місце. Адже ми - люди...
