Немов сонце горить, не згораючи, кохання
Ванда КОВАЛЬСКА, "День"
Один із римських імператорів у III сторіччі нашої ери заборонив людям одружуватися. Бачачи страждання закоханих, молодий єпископ Валентин вінчав їх таємно. "Доброзичливці", природно, донесли імператорові. Заступник закоханих опинився у в'язниці.
Але, гра долі! Сліпа дочка наглядача своєю турботою й ніжністю запалює кохання в серці єпископа. Це почуття не залишається без відповіді... Та єпископа повели на страту. Перед смертю він устиг послати коханій записочку-прощання. Усього лише два слова: "Від Валентина"...
У IV ст. н. е. Рим назвав Валентина святим і 14 лютого, в день смерті мученика, його стали поминати закохані. З XIV сторіччя день Валентина стали відзначати в Англії та Франції як день молоді. Скоро він став дуже популярним у Швейцарії, Німеччині, Австрії, Америці. Як день дружби. Після другої світової війни, що принесла гіркоту втрат і переоцінку цінностей, дню святого Валентина повернули його первинне значення - день закоханих. Нині його відзначає майже весь світ. Все упевненіше він увіходить і в наше життя.
Приємний сюрприз зробив журнал "Зарубіжна література в навчальних закладах" (видавництво "Етносфера"), який щойно вийшов друком. Окрім того, що коханню присвячено майже півжурналу - воно в творах Шевченка й Гете, Майн Ріда та Ібсена, - кандидат педагогічних наук із Івано-Франківська А. Молнар дає досить широку розробку літературного вечора, присвяченого дню святого Валентина під назвою "Звучала Шуберта мелодія велична". Хіба не чудово?
Серед хлопчаків і дівчаток, юнаків та дівчат літають сьогодні "валентинки" - у формі серця або голуба, листівки з відбитками губ або просто записочки "від...". Передаються з рук у руки нехитрі подаруночки. Звучать прекрасні пісні й вірші про кохання.
Кохання Ольги Сумскої і Віталія Борисюка (на фото) почалась з вистави, в якій вони грали ролі закоханих
