Заручником урядового втручання став урожай-98
Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, "День"
Найбільші хімічні компанії світу скоротять цього року кредитування аграрного сектора України на $150 млн. Про це заявив Том Руланд - регіональний директор неприбуткової американської організації, яка об'єднує експортерів пестицидів - Громадянська спілка сприяння агробізнесу.
Одна з цілей цієї організації - стимулювання аграрних реформ у країнах із ризиковими ринками. За словами Т. Руланда, за рахунок кредитів, які надають ці компанії, забезпечується до 80% потреб України в хімічних засобах захисту рослин, а скорочення кредитування пов'язано з неплатежами українських партнерів.
Чи становить якусь загрозу змальована ситуація сільському господарству та загалом добробуту нашої країни? Як пояснив начальник відділу засобів захисту росли АТ "Украгробізнес" Олег Добровольський, пестициди є одним із п'яти необхідних компонентів (техніка, насіння, паливно-мастильні матеріали, добрива), без яких сьогодні просто неможливе сільськогосподарське виробництво. Тим часом як за радянських часів Україна споживала засобів захисту рослин на $500 млн на рік, то Франція, в якої посівних площ удвічі менше - на $2 мільярди.
Останніми роками Україна використовує засобів захисту рослин (за різними оцінками) на суму від $120 млн. до $190 млн. І це, стверджує О. Добровольський, - критична межа. Тепер віднімемо ще $150 млн. Що далі? У шкідників, звільнених від пестицидного "преса", буде "демографічний" вибух і вони спустошать лани.
За підсумками 1997 року українські сільгоспвиробники заборгували двадцятьом найбільшим компаніям - постачальникам пестицидів - близько $160 - 165 млн. У цьому (й небезпідставно) звинувачують державу, яка продовжує жорстко регулювати сільгоспринок. Торік масовим явищем стала заборона елеваторам приймати зерно, призначене для таких розрахунків. У більшості випадків його вилучали в держзамовлення. В "Украгробізнесі" є понад 140 документів, які свідчать про це.
І все ж таки у цій "війні" американцям нас не перемогти. Серед великих компаній, що працюють на нашому ринку, їм належать лише три. Решта - швейцарські, англійські, японські, німецькі. Усі 20 активно конкурують між собою. Домовитися їм буде, за словами О. Добровольського, непросто. Але в цьому випадку на їхньому місці миттєво з'являться менш потужні, та більш ризиковані фірмі, які поставлять в Україну стільки хімічної продукції, скільки вона потребуватиме... Однак на жорсткіших умовах. Але ж нашому уряду не звикати брати у борг під великі відсотки.
