Тетяна КОРОБОВА, "День"
Пройшли вибори, й у багатьох партіях виникають чи продовжуються внутрішні тертя, розбіжності, проблеми лідерства... Загалом, ідуть нормальні процесі, притаманні живим організмам.
Сталася чергова історія, стара як світ: коли комусь раптом здається, що й оркестр дисонує, і диригент не так вимахує, і перша скрипка не дотягує, і загалом музика не та... Через це й танцівник у такт не потрапляє й усе, переважно, чужі ноги топче...
Лідер СДПУ (о) Василь Онопенко поділився через свої інтерв'ю роздумами, назвавши помилкою запрошення на перші ролі Леоніда Кравчука та Євгена Марчука, а також висловивши сумніви в партійно-виборній корисності "Динамо". З чого випливало, що без усього цього "баласту" успіхи партії Онопенка були б значно вагомішими. Все можливо, ясна річ. Не виключено навіть, що СДПУ (о) розмістилася б після виборів поруч з СДПУ без (о) з її 0,32%...
Щоправда, сам Василь Онопенко заперечує, що стверджував у газеті "Голос України" те, що там написано. У розмові з кореспондентом "Дня" він навіть запевнив, що подасть у суд за провокацію й неодмінно розішле всім своє спростування. Спростування не було, але в "Голосі України", як сказала "Дневі" колега Юліана Шевчук, яка записала інтерв'ю, готові з диктофонним записом нагадати лідерові партії, що саме він заявив...
В іншій газеті голова соціал-демократів роздає скоростиглі оцінки колегам за парламентською центристською коаліцією, не вельми замислюючись, що "політик" і "ментор" - покликання різні.
"Верхи" партії, певна річ, обурилися. На відміну від Онопенка, решта пам'ятає, коли саме партія прокинулася знаменитою. І нікому до того невідома - опинилася в усіх на вустах. А тепер, її лідер, ледь вкрившись пір'ям, звідкись згори оцінює інші партії. Мабуть, тому зроблено заяву депутатської групи СДПУ (о), яка відмежувалася від одкровень свого лідера, який втратив відчуття реальності.
Утім, і це вже стільки разів траплялося: "какие крылышки, какой носок и ангельский, должно быть, голосок!.." Поїздивши країною (разом з Євгеном Марчуком, котрий не є членом партії) під час передвиборної кампанії, посидівши на сцені переповнених залів у променях світла, квітах і оплесках, Василь Васильович, мабуть, раптом відчув щось нове, невідоме, тривожне гостротою незнайомих відчуттів. Що, мабуть, сприйняв як флюїди любові народу України? Не будьмо суворими: кожна неприземлена натура напевне хоч раз у житті відчувала себе чи Сарою Бернар, чи Ален Делоном. З незвички буває запаморочення від успіхів, які видаються особистими...
