Боротьба із злочинністю чи велика політика?
Тетяна КОРОБОВА, "День"
Уся країна не так давно, після ялтинських подій, днів зо три спостерігала в телеефірі державного й навколоурядового мовлення, як рішуче борються правоохоронці зі злочинністю на кримській території.
Днів зо три нам показували то обшук на дачі "лідера сейлемівського угруповання", то цей же обшук, але в іншому ракурсі, то самого лідера "Сейлему", відомого Воронка, то розповідали про його зв'язок із Партією економічного відродження, яка, у свою чергу, пов'язана з Демпартією Яворівського і входить до блоку НЕП. НДП тут же сповістила заявою широку громадськість про "Сейлем", мафію і ПЕВ. І ніхто, загалом, не питав: а що, якийсь суд уже довів, що затриманий депутат Сімферопольської міськради, якого показали по телевізору, - і є лідером злочинного угруповання? Це, виявляється, так просто визначити на законних підставах?
А деякі, наприклад, згадують особистий досвід. Коли про іншого депутата як про іншого лідера іншого угруповання було надруковано в офіційному листі міністра внутрішніх справ, то всі - і високі міліцейські начальники, місцеві й київські, і прокуратура, автономна й генеральна, і суд, районний і Верховний, визнали, що згадані оперативні дані не є доказом і визначили спільними зусиллями: депутат чистий і невинний. А пресі - платити за зганьблені честь і достоїнство депутата. Доки суд не довів, що він "лідер".
Через те такий гучний, масштабний і викривальний "теленаїзд" на Воронка, який відбувався з подачі уряду, котрий оточив Крим "шефською допомогою" у зв'язку з подіями в Ялті після спірного указу Президента й замаху на віце-прем'єра Сафонцева, - народжував тільки одне припущення: хтось прагне до великого розголосу, знаючи: якщо не буде цього попереднього розголосу, "справа Воронка", як це вже бувало, зійде нанівець. Чому? Бо якщо Воронок відкриє рота, то країна може дізнатися багато цікавого про його всім відому дружбу із кримським прем'єром Анатолієм Франчуком і його багато кому відоме ділове партнерство з народним депутатом Ігорем Франчуком. І ті "хтось", котрі санкціонували "телевикриття" Воронка, не могли цього не знати.
Виникає припущення: Воронка могли взяти тільки в тому випадку, якщо прем'єр Франчук утратив контроль над ситуацією. Хто в такому випадку тримає її під контролем? Що означає той факт, що "справу Воронка" ведуть не у Криму, а веде її Головне слідче управління МВС; що санкцію на його арешт давала не кримська, а Генеральна прокуратура? Із чим пов'язано те, що Воронка етапували до Києва? Чого раптом з'явилася версія, що через деякий час справа повинна "розсипатися" через недостатність доказів (а їх, і справді, за статтею про незаконне зберігання зброї - для гарного адвоката на кілька годин роботи)? І чому знаючі люди стверджують: Воронка відпустять під обіцянку негайного виїзду за межі держави і за умови глухого мовчання - саме тому, що його вивезли до Києва? А чутки про те, що Воронок повісився - випадковість ачи початок "викидів" задля підготовки громадської думки?
Які фігури борються навколо цього пішака, котрий став заручником не свого неправедного життя, а певної політичної гри на самих вершинах влади?
Пошук відповідей на ці запитання - в матеріалі Тетяни КОРОБОВОЇ в одному з найближчих номерів газети "День".
