Кучма запропонував президентам Березовського
Віталій ПОРТНИКОВ, "День"
БОРИС ЄЛЬЦИН: "ДЛЯ БАГАТЬОХ СТАНЕ НЕСПОДІВАНКОЮ, ЩО БОРИСА БЕРЕЗОВСЬКОГО ПРИЗНАЧЕНО НА ПОСАДУ ВИКОНАВЧОГО СЕКРЕТАРЯ ЗА ПРОПОЗИЦІЄЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЛЕОНІДА КУЧМИ..."
Головним підсумком саміту керівників країн-членів Співдружності, який пройшов у п'ятницю в російській столиці, стало призначення нового виконавчого секретаря СНД замість білоруського чиновника Івана Коротчені, котрий символізував анахронічність структур співдружності. Можлива кадрова сенсація передбачалася, очікувалася, жваво обговорювалася російською пресою, але попри це не втратила гостроти в момент свого оприлюднення: новим виконавчим секретарем СНД президенти затвердили відомого бізнесмена, колишнього заступника секретаря Ради безпеки Російської Федерації Бориса Березовського. Формально з ініціативою залучити Березовського до координації структур співдружності виступив Президент України Леонід Кучма, а російський лідер Борис Єльцин і решта учасників саміту підтримали ініціативу гостя з Києва.
Після зустрічі Борис Єльцин сказав журналістам, що "Березовський - чоловік жвавий, ми з ним пройшли частину шляху. Я його знімав із роботи, але мене це не бентежить". Єльцин також повідомив пресу про те, що ініціатором призначення Березовського був саме Леонід Кучма.
Після оголошення сенсаційного рішення стало ясно, чому нинішню зустріч керівників країн-членів Співдружності оточено такою незвичною для СНД атмосферою законспірованості: не було навіть традиційної заключної прес-конференції і більша частина журналістів, які приїхали з президентами, провела час у посольствах своїх країн, чекаючи на лідерів. Ясна річ, досить велику роль відіграв у рішенні не пропускати журналістів до Кремля кишинівський конфуз, коли акредитована преса мала задоволення спостерігати оскаженілого й роздосадуваного Єльцина, і до того ж керівники країн СНД навряд чи хотіли говорити з пресою про Березовського. Навіть ті з них, хто провів окремі прес-конференції, не висловлювали особливого захоплення з приводу призначення Бориса Абрамовича виконавчим секретарем СНД. Зазвичай обережний Едуард Шеварднадзе заявив, що Березовський - розумний чоловік, вчений, має досвід роботи у керівних структурах, і його призначення може сприяти поліпшенню ситуації в СНД. Значно різкіше висловився Олександр Лукашенко, відзначивши, що призначення Березовського далося нелегко: "Було багато суперечок і пропозицій іншого характеру, були люди, котрі не погоджувалися з цим рішенням. І ми поставили перед президентом Росії, який є головою Ради глав держав СНД, питання: "Чи зможе він працювати з цією людиною. Борис Єльцин сказав: "Так. Я зможу працювати й ця кандидатура мене влаштовує". Тим часом, вважає Лукашенко, "абсурдно говорити про те, що Борис Березовський виведе СНД із кризи. Це залежить від глав держав СНД".
Авжеж, не варто не помічати, що призначення Бориса Березовського з подачі Леоніда Кучми зустріли в російській столиці з особливою цікавістю. Тут вважають це також чинником українського політичного життя, підтвердженням тієї підтримки, яку готуються надати Леоніду Кучмі на виборах 1999 року Березовський і зв'язане з ним фінансово-політичне угруповання російських підприємців. У Москві нагадують про численні закриті зустрічі Березовського з Леонідом Кучмою та Володимиром Горбуліним і висловлюють упевненість: фінансово-промислове угруповання з вельми суперечливою репутацією на Заході, яке ототожнюється з ім'ям Березовського, зможе відіграти ключову роль у приватизації найважливіших об'єктів української промисловості. Тут також висловлюють вельми обгрунтовані припущення, ніби близький до Березовського Іван Рибкін, котрий тепер, судячи з усього, збереже портфель віце-прем'єра російського уряду, не випадково зробив Київ останнім пунктом свого турне столицями країн-членів СНД напередодні московського самміту. Рибкін, який обговорював із президентами можливість призначення Березовського на місце Коротчені, хотів не лише узгодити це призначення з Кучмою, а й запропонувати українському Президенту виступити з ініціативою призначення свого колишнього заступника. І, нарешті, останнім етапом перед призначенням Березовського була зустріч Єльцина та Кучми у Кремлі, яка пройшла буквально за декілька хвилин до початку самміту. Однак навіть після виступу Кучми зі своєю ініціативою Єльцин залишив на кілька хвилин засідання, аби переговорити з Березовським, який чекав на нього в кулуарах, і тільки після цього дав згоду на повернення відомого бізнесмена у владу.
Хоча ніяких реальних рішень стосовно майбутнього СНД на Московському самміті не приймали, немає жодних сумнівів, що вже на наступній зустрічі керівників Співдружності Березовський запропонує якусь нову схему функціонування структур СНД, яка зможе влаштувати і прихильників "беззастережної інтеграції" за білоруським зразком, і тих, хто хотів би вбачати в СНД міжнародну організацію, яка, передусім, не заважає жити. Однак призначення Березовського відбиває також тенденцію зростаючої зацікавленості російської підприємницької еліти - людей, котрих уже звично називають тут "олігархами" - у власності й ресурсах, які після зникнення Радянського Союзу залишилися за межами Росії. Реформовані структури СНД, цілком можливо, стануть реальним інструментом впливу російської підприємницької еліти на менш економічно "просунуті" керівні кадри колишніх радянських республік - в обмін, ясна річ, на стабільність перебування при владі, лідерів, котрі погодяться з такою роллю російських "олігархів" і їхнього висуванця у структури СНД Бориса Березовського. Вельми цікаво у зв'язку з цим, що президенти, ввічливо вислухавши свого казахського колегу Нурсултана Назарбаєва, який був основним доповідачем на цьому самміті, як завжди, з ентузіазмом поставилися до його ініціатив (їх докладно викладено в інтерв'ю нашій газеті), але відмовилися приймати стосовно них будь-які конкретні рішення. Можливо, вже в червні на міжнародній конференції з питань реформування СНД, ініціаторами якої були знов-таки президенти Єльцин і Кучма, Березовський виступить із дещо видозміненими під свої потреби пропозиціями, й вони навряд чи будуть у всьому тотожні назарбаєвській схемі. І саме ці ідеї буде схвалено на наступному самміті керівників СНД.
Коли підвести підсумки зустрічі в російській столиці, варто визнати: параліч діяльності структур співдружності, констатований на самміті в Кишиневі, вирішили подолати в досить своєрідний спосіб - висунути на єдину реальну керівну посаду Співдружності чоловіка, сама особистість якого та ставлення до цієї особистості в різних політичних і підприємницьких колах перетворює тепер СНД на чинник російської внутрішньої політики, арену для зіткнення могутніх кланів і впливових політиків. Але тепер це вже не лише російський головний біль: СНД Березовського стає також очевидним чинником зовнішньої політики України та інших країн Співдружності, які цікавлять російський бізнес. Призначенням Березовського російські бізнесмени продемонстрували: заради своїх інтересів вони готові грати не лише в російські політичні ігри.
В'ячеслав Піховшек:
Це призначення означає, що Березовський перестав бути великим безробітним. Але це дуже специфічна робота; її можна порівняти з відповідальністю за сільське господарство за часів Союзу. Тоді секретар ЦК, що займається цим напрямом, так чи інакше був приречений. Його невдачі використовувалися проти нього. Інша річ, це може бути ефективним для його бізнесу. Та навіть факт створення успішного бізнесу згодом може бути спрямований проти нього. Березовський дуже багато програвав, програв практично все (призначення ключових людей в уряді, війну з Чубайсом, боротьбу навколо прем'єра).
Я думаю, це спроба виконавчої влади Росії знайти з ним компроміс.
Михайло Погребинський, директор київського центру політичних досліджень:
Є дві проблеми, які, на мій погляд, були вирішальними в невдачах економічної інтеграції країн СНД. Перша - це відсутність ринкової стратегії такої інтеграції. Колишні керівники міждержавного економічного комітету не могли запропонувати нічого іншого, окрім адміністративних методів інтеграції. Друга причина невдач полягає в тому, що впровадження рішень (навіть правильних) керівників держав було приречене на невдачу через те, що реалізувати ці рішення повинні були громіздкі апарати уряду та відомств. Відомо, що без лобіювання рішень впливовими політичними фігурами неможливо домогтися виконання цих рішень. Так ось прихід на цю посаду Березовського, по-перше, дозволяє сподіватися на те, що він зможе запропонувати концепцію ринкової інтеграції, в якій будуть зацікавлені не стільки держави, скільки виробники та споживачі, тобто народи цих країн. Із приходом Березовського з'являється шанс на те, що рішення нарешті будуть реалізовуватися, оскільки він добре знає, що для цього необхідно.