В ситуації із кризою, яка виникла після рішення Конституційного Суду щодо скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування, правих немає. Ця криза має політичні причини і наслідки, хоча йдеться, здавалося б, про правові норми. Судіть самі.
Проблема була закладена ще в попередньому складі Верховної Ради, коли парламентарі, головним чином від БПП, ухвалюючи в 2014 р. антикорупційне законодавство, допустили його невідповідність Конституції. І ось майже через шість років, 4 серпня цього року до Конституційного Суду звертається 47 народних депутатів (від фракції ОПЗЖ та групи «За майбутнє») з тим, щоб суд перевірив конституційність низки положень цього антикорупційного законодавства. В результаті 27 жовтня КСУ ухвалює вже всім відоме рішення.
Питання — народні депутати попереднього скликання заклали помилки навмисно чи випадково?.. До речі, сьогодні це не заважає представникам «Європейської солідарності» гостро критикувати чинну владу за відступ від боротьби з корупцією. Хоча, склад нинішнього Конституційного Суду здебільше був сформований за часів президенства Петра Порошенка, зокрема судді призначалися особисто п’ятим президентом.
Цікавим і показовим тут також виглядає тандем ОПЗЖ і «За майбутнє» у своєму спільному пориві дізнатися правду в КСУ, який чомусь приймає рішення акурат після місцевих виборів, на яких провладна партія «Слуга народу» провалилася в порівнянні з минулорічною підтримкою на парламентських виборах. Тут або політичні конкуренти чинної влади роблять все, аби дестабілізувати ситуацію в країні і посіяти хаос (до того ж, на радість Росії), домагаючись дострокових парламентських і президентських виборів, або сама влада прагне таким чином перебити негативні наслідки місцевих виборів для «слуг». Або і те, і те.
Йдемо далі. У відповідь на останнє рішення Конституційного Суду, в Офісі Президента вирішують діяти радикально. Адже окрім гострої критики всередині самої України, була відповідна реакція і західних партнерів. Європарламент закликав українську владу якнайшвидше усунути юридичну порожнечу в антикорупційній системі. Володимир Зеленський вніс до парламенту законопроєкт, покликаний відновити суспільну довіру до конституційного судочинства, згідно з яким рішення КС» визнається «нікчемним», а повноваження складу Конституційно Суду припиняються.
Правда, знайти голоси в парламенті під цей законопроєкт Офіс Президента досі не може. Частина фракції «Слуги народу» відмовляється, як і більшість інших фракцій та груп, голосувати за президентський проєкт закону, вважаючи його антиконституційним. До речі, голова КСУ заявив, що бачить у законопроєкті Зеленського ознаки конституційного перевороту... Більш того, європейські структури поряд із закликом до українського президента вирішити це питання, попереджають, що можливе припинення повноважень суддів КСУ буде «кричущим порушенням» Основного закону країни і закликають розглянути інші варіанти для вирішення поточної ситуації.
Тобто склалася ситуація цугцвангу— з ознаками політико-правової кризи, коли якесь категоричне і однозначне рішення навряд чи буде правильним. Більш того, на кону — критично важлива сьогодні для влади співпраця з міжнародними фінансовими інституціями, а також підтримка антикорупційної політики. Хоча, відверто кажучи, якогось суттєвого результату від прийняття антикорупційного законодавства і створення низки антикорупційних органів за останні п’ять років ми так і не побачили. Це більше схоже на можливість мати важелі і інструменти впливу Заходу на внутрішньополітичні питання України.
Додамо, що подібна критична в цілому ситуація склалася не тільки через останні події. До цього призвела відсутність правової і політичної культури (як би заїжджено це не звучало), коли роками більшість політиків прагнули трохи (або не трохи) порушити закон і оббрехати людей, аби вирішити «свої питання». «Система Кучми» з 1990-х, про яку ми неодноразово писали, нікуди не ділася. І похід Володимира Зеленського на телеканал ICTV (програма «Свобода слова»), який належить зятю другого президента Віктору Пінчуку, на якому гарант розповідав про своє бачення виходу з критичної ситуації, тому підтвердження. Колись, до речі, КС вже приймав рішення, що Кучма виявляється перебував на своїй посаді не два, а один термін, тому може балотуватися на третій... Плюс фактор Кремля, який постійно нависає і продукує хаос, а останні майже сім років напряму воює з Україною. Тобто ситуація складна і небезпечна. Який вихід?
Зі слів Президента на згаданому телеканалі, в цій ситуації потрібно приймати політико-правове рішення. Зеленський заявив, що не збирається відкликати свій законопрєкт і не виключає розпуску Верховної Ради, якщо станеться «політичний колапс». Тим часом, судді КСУ продовжують активно працювати і вже взялися за розгляд «мовного» закону, закону про систему гарантування вкладів.., також не виключається розгляд земельної реформи. Тобто, судячи з настроїв, відступати ніхто не збирається, а отже криза лише поглиблюватиметься.
Який вихід пропонують правники, народні депутати та інші експерти? Якщо акумулювати їх, то вони зводяться до наступного:
• ввести в дію закон, який поверне положення, щодо декларування;
• функції з декларування суддів передати з Національного агентства з питань запобігання корупції до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів;
• переглянути законодавство в частині порядку призначення і звільнення суддів КСУ.
Насправді, наразі варіантів виходу з ситуації вдосталь. Потрібно докласти зусиль і знайти компроміс, залучивши професіоналів. Але, на жаль, політичні мотиви різних гравців і груп впливу не дають цього зробити, штовхаючи країну в небезпечну прірву хаосу.