Оружие вытаскивают грешники, натягивают лука своего, чтобы перестрелять нищих, заколоть правых сердцем. Оружие их войдет в сердце их, и луки их сломаются.
Владимир Мономах, великий князь киевский (1113-1125), государственный и политический деятель

«Понт-Ворожий» чи «Понт-Гостинний»?

Про стратегічний парадокс Чорного моря в геополітиці та його перспективи в житті регіону
11 ноября, 2021 - 19:23
ФОТО REUTERS

Наприкінці жовтня 1996 року в Стамбулі зібралися представники урядів Росії, України, Болгарії, Румунії, Туреччини та Грузії, обговорили та підписали стратегічний план дій із порятунку Чорного моря. Необхідність у такому документі виникла у зв’язку з небезпекою руйнування унікальних природних комплексів водної території. Тоді ж було вирішено оголосити 31 жовтня Міжнародним днем людей Чорного моря. Греки його величали то негостинним (Понт Аксінський) через незручну навігацію і шторми, то, більш-менш освоївшись, самі ж перейменували в Гостинне (Понт Евксінський). Було воно і Кіммерійським, і Синім, і Святим, і навіть Океаном. На Русі його звали Скіфським, а у тюрків — Кара-Деніз, що означає «Північне».

ВІЙНА ЗАМІСТЬ ПОРЯТУНКУ

Для порятунку моря були свої причини. Узбережжя Чорного моря і басейни річок, що впадають в нього, є районами з високим антропогенним впливом, щільно заселеними людьми ще з античних часів. Тому вчені констатували, що загальний екологічний стан Чорного моря в цілому несприятливий. Серед основних факторів, що порушують рівновагу в екологічній системі моря, виділялися значне забруднення річок, інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей, зменшення прозорості вод і загибель багатоклітинних водоростей, забруднення вод нафтою і нафтопродуктами, загибель морських тварин і забруднення атмосфери за рахунок випаровування нафти і нафтопродуктів — забруднення вод моря відходами людської життєдіяльності, масовий вилов риби методом забороненого донного тралення, зміна складу флори і фауни водного світу під впливом антропогенних факторів. За оцінками фахівців, лише за одне десятиліття (з 1976 по 1987 роки) поголів’я чорноморських дельфінів скоротилося з 56 тисяч до 7 тисяч особин.

Історія Чорного моря нерозривно пов’язана зі знаковими подіями в історії людства. Аргонавти шукали тут золоте руно. Тут здійснював свої подвиги міфічний Геракл, елліни зводили свої міста. Греки, римляни, візантійці, генуезці, венеційці залишили на згадку про себе на дні моря амфори, а підводний світ Чорного моря продовжує дивувати своїм багатством — це 270 видів водоростей, 600 видів планктону, 200 видів молюсків і 160 видів риб.

Але ніхто тоді, в 1996 році, під час мирного планування порятунку Чорного моря, не міг і подумати, що через два десятиліття Понт Евксінський наразиться на нове розорення, нові ризики, нові втрати і вся робота з порятунку піде коту під хвіст. Ніхто, навіть представники Росії, які зараз, мабуть, теж критично розчаровані, не могли передбачити, що російські кораблі будуть бомбити його глибини, стріляти ракетами, випробовувати новітню вбивчу зброю саме в найбільш населеному регіоні світу. Ніхто не думав, що навіть залишки дельфінів не будуть мати порятунку і, не маючи сховку, викидатимуться на берег і вмиратимуть у муках. Ніхто не думав, що люди, які так любили це море і цю кримську землю, теж будуть змушені полишати свої домівки, рятуючись від репресій. Ніхто не міг передбачити, хоч треба було, що російські політики знову кинуть світу братовбивчу війну й економічний безлад.

РОСІЙСЬКЕ ВОЄННЕ ОЗЕРО?

Як зазначив днями експерт Ян Бжезінський з Atlantic Council, Чорне море стало «російським військовим озером», у регіоні якого Росія як країна-агресор проводить цілий спектр гібридної війни, наголошує «Голос Америки». Американські експерти відзначають, що в останні півтора десятка років Чорноморський регіон є зоною жорсткої конфронтації і конфлікту в Європі: окупація частини Молдови, війна в Грузії 2008 року, незаконна анексія Росією Криму в 2014 і початок бойових дій на Донбасі.

«Росія використовує ембарго у сфері торгівлі та енергії, кібератаки, інформаційні війни, саботаж і вбивства. Через відсутність виразної політики і стратегії Росія буде продовжувати свої агресивні дії в регіоні. Створення спільного центру НАТО в Україні, посилення військової присутності альянсу в Чорному морі, чіткий план щодо вступу України і Грузії в НАТО і зміцнення економічної прозорості в регіоні, підтримка США «Ініціативи трьох морів» — ось лише кілька основних елементів необхідної стратегії світової громадськості для стримування Росії», — вважає експерт.

Аліна Полякова, президент Центру аналізу європейської політики, підкреслює: незважаючи на наявні проблеми в чорноморському регіоні, різні альянси між країнами їх усіх об’єднує одне: страх перед російського мілітаризацією регіону. За її словами, стратегія США в регіоні серед іншого має включати боротьбу з російською пропагандою і дезінформацією.

«Не можна розглядати боротьбу з російською пропагандою і дезінформацією окремо від підтримки незалежних ЗМІ в регіоні. Це частина одного цілого. Росія поширює наратив про ненадійність США, про те, що Сполучені Штати не є лідером в регіоні й не мають можливостей діяти в ньому. Це наратив дуже ефективний. Росія вміло використовує пропаганду, щоб відштовхнути від США центральноєвропейських союзників», — підкреслила Аліна Полякова.

На її думку, інтеграція в ЄС і НАТО дозволила низці країн прискорити проведення реформ. У випадку ж з Україною і Грузією, яким запропоновано низку «дорожніх карт», це є правильним напрямком, але не відображає реальності: «Українці розуміють, що для вступу в НАТО їм необхідно пройти тривалий шлях. США необхідно зміцнювати двосторонні відносини з Україною і Грузією. Наприклад, за допомогою спільних навчань, створення спільних центрів, і акцентування уваги на те, як ці країни можуть стати мережею для відповіді на російські гібридні виклики. Україна, Грузія і Молдова є першими цілями російських кібератак і дезінформації», — вважає Аліна Полякова.

Експерти підкреслюють, що Чорноморський регіон є важливим елементом трансатлантичної стабільності: місце, де перетинаються Росія, Європа, Близький Схід, Балкани і Кавказ. Стратегічний підхід США дозволить уникнути перетворення регіону на чорну діру в сфері безпеки.

«ГРЕЦЬКИЙ ПРОЄКТ» І НАТО

Відомо, що в Росії ще з царських часів існує «Грецький проєкт», тобто експансія через Чорне і Середземне море до Константинополя. Саме на честь його навіть один із нащадків царя отримав ім’я Костянтин. Під час дванадцяти російсько-турецьких воєн Росії не вдалося реалізувати цей проєкт. Однак Росія — це країна, яка своїх намірів ніколи не покидає на півдорозі. Низка експертів вважають, що сьогодні Росія продовжує здійснювати все той же «Грецький проєкт».

Так, наприклад, пакистанська газета Daily Тimes пише: «Росія вважає своїм стратегічним центром тяжіння Чорне, а не Балтійське море. Чорне море — це дорога Росії до найважливіших пріоритетів національної безпеки й інтересів Москви в Середземному морі, Африці, на Близькому Сході та в Азії. Чорне море розміром зі Швецію — приблизно 740 миль із заходу на схід і 400 миль із півночі на південь; воно омиває трьох членів НАТО — Румунію і Болгарію на заході й Туреччину на півдні; Росію і Україну, включно з Кримом, на півночі; і Грузію на сході. Росія має в своєму розпорядженні Чорноморський флот, розташований у Севастополі й Криму, поряд із грізними наземними силами, силами ППО і берегової оборони, які набули більшого значення після окупації Росією Південної Осетії в 2008 році, анексії Криму в 2014 році й розгортання її сил на Донбасі в Східній Україні, де конфлікт триває».

У відповідь НАТО поступово збільшує свою військово-морську і військово-повітряну присутність і свободу навігації в Чорному морі. Але цього замало.

З огляду на важливість Чорного моря для Росії необхідно зробити більше. Подвійна дилема полягає в тому, як переконати лідерів НАТО і громадськість у стратегічній важливості Чорного моря для Росії, а потім вжити відповідних заходів?

Річ у тім, що Росія вже перебуває в Чорному морі, а деяким іншим країнам до нього досить далеко. У Чорного моря є тільки одна точка виходу через вузькі протоки Босфор і Дарданелли, які строго контролюються Конвенцією Монтре 1936 року і Туреччиною, яка обмежує розмір, кількість і час, протягом якого чужі військово-морські кораблі можуть заходити в Чорне море і залишатися в ньому. Іноземні підводні човни не допускаються. А Росія ж володіє в Чорному морі власними субмаринами. Переваги у Росії гігантські.

Але існує один шлях, яким НАТО може змінити стратегічний баланс, що і є геостратегічним парадоксом Чорного моря. «Цей шлях реальний, якщо член НАТО Румунія отримає можливість загрожувати Чорноморському флоту в їхньому спільному Чорному морі. Економічно ефективним засобом досягнення цієї мети є ракети великої дальності, понад 600 миль. А найбільш ефективними засобами доставки є пілотовані або безпілотні підводні човни з ракетами, які кидають виклик Чорноморському флоту й які Румунія може придбати відповідно до Конвенції Монтре. Експерти вважають, що розгляд цього військового варіанта, безумовно, приверне увагу до Чорного моря і приведе до зсуву стратегічного балансу на користь НАТО», — пише Daily Тimes.

ЧИ МОЖНА ЗУПИНИТИ ДОМІНУВАННЯ РОСІЇ В ЧОРНОМУ МОРІ?

У Чорному морі регулярно проводяться навчання Sea Breeze. Відбулися вони і цього року. Найбільш масштабні за всю історію, з боку Росії вони супроводжувалися демонстративною критикою і паралельними тренуваннями та стрільбами з російських кораблів. Чорноморський флот, за даними української розвідки, вивів у море всі свої кораблі. Що ж може стримувати Росію в Чорному морі?

Після 2014 року, коли Росія анексувала Крим, Москва значно наростила там своє угруповання військ. Розгорнуто полк сучасних винищувачів Су-30, які під час навчань показово супроводжували американський патрульний протичовновий літак Р-8 Poseidon. Замість трьох старих сторожових кораблів, кораблів класу фрегат, зараз у росіян у Чорному морі шість. Серед них 11 з ракетами «Калібр». В умовах санкцій росіяни перестали будувати великі кораблі для Чорноморського флоту і намагаються це компенсувати ракетними катерами і малими ракетними кораблями, розповідає керівник програм безпеки Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.

Крім того, Кремль фактично єдиний, хто використовує там підводні човни.

«Не чорноморським країнам НАТО не можна заводити свої підводні човни. Туреччина в принципі працює переважно в Середземному морі... В України, Болгарії, Румунії, Грузії човнів немає, тому Росія зараз повністю домінує, у неї шість новітніх підводних човнів. Шість — це багато. Шість човнів — це значить, що, як мінімум, два човни можуть перебувати постійно в морі. Тому Росія має можливість повністю контролювати підводну сферу, і це дуже погано. Україні потрібно максимально нарощувати свої протичовнові можливості, тому є ідеї обладнати катери типу «Айленд», яких у нас буде скоро п’ять, протичовновими можливостями, — розповідає в інтерв’ю «Радіо Свобода» заступник директора центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.

Експерти одноголосно говорять, що протистояти Росії на морі в України зараз можливостей немає. Але 4 червня, в День Військово-Морських сил України, Президент Володимир Зеленський анонсував масштабне оновлення флоту. Від ВМС США Україна отримає в цьому році ще патрульні «Айленд», в наступному — Mark VI. Велика Британія допоможе з ракетними катерами, а в Туреччині вже закладено перший корвет, до кінця 2023 року його добудують в Україні.

«Якщо катери, які патрулюють будь-який район моря, будуть під прикриттям корвета і протичовнової оборони корвета, протиповітряної оборони, — це вже трошки інший рівень операції. Це не просто катери, які так, як «Гюрза», пішли у нас до Керченської протоки, де вони не були забезпечені жодним прикриттям, це зіграло свою роль в тому, що росіяни відчували себе дуже вільно», — зазначає Михайло Самусь.

Ще одним елементом оборони стане береговий комплекс «Нептун» із протичовновими ракетами. Дивізіон повинен стати на бойове чергування наступного року. Експерт Павло Лакійчук вважає, що для стримування Росії також важлива координація зусиль Чорноморських країн НАТО, як це, наприклад, зроблено в Балтійському морі, де розгорнута повітряна місія Альянсу, а на морі діє спільна військово-морська група НАТО.

Велику роль відіграють заходи в Чорне море військових кораблів НАТО. Американський ракетний есмінець USS Ross не вперше гостює в Україні. В 2014 році він уже брав участь у навчаннях Sea Breeze. Протягом наступних років ще кілька разів він заходив у Чорне море. А найвідомішим його бойовим застосуванням став запуск приблизно 60 ракет «Томагавк» у 2017 році по військових цілях аеродрому «Шайрат» у Сирії. Ті залпи здійснювали з Середземного моря. У Чорному морі USS Ross, звичайно, також озброєний. Екіпаж корабля — більше трьохсот людей. Біля берегів Європи есмінець з 1999 року. «USS Ross — один із чотирьох есмінців, які зараз базуються на півдні Іспанії, регулярно виконуючи завдання у складі 6-го флоту між Середземним, Чорним, Балтійським і Північним морями. Головна наша місія — це протиракетна оборона за згодою Європи і підтримка наших партнерів у регіоні», — розповідає член команди корабля Дрейк Девіс.

Ще один частий гість у Чорному морі і в порту Одеси — британський патрульний корабель HMS Trent. «Як член НАТО, ми зацікавлені, щоб наші партнери і наші друзі могли тісно взаємодіяти. У нас є в Чорному морі три країни-члени НАТО і два дуже близьких партнери. Тому ми тут, щоб налагодити співпрацю», — розповідає член команди HMS Trent Сем Хейзен-Сміт. До британського флоту в Чорному морі — особлива увага після інциденту з есмінцем HMS Defender. Російські військові кораблі поблизу Криму відкрили вогонь по курсу корабля — він зайшов у води, які Росія вважає своїми, а світове співтовариство — водами України. «Все, що ми можемо сказати: Defender, як і будь-який інший корабель Королівського флоту, діяв професійно. Коли ми виконуємо наші переходи через міжнародні води або через внутрішні води наших партнерів, ми діємо професійно», — розповідає Сем Хейзен-Сміт.

«Самі лише візити кораблів або відпрацювання якихось навчальних завдань не можуть зупинити Росію, тому що Росія не вчиться, вона діє по-бойовому. Це був перший випадок з Defender, коли Велика Британія як член НАТО показала, що вона готова до зіткнення, до демонстрації того, що це українські територіальні води навколо анексованого Криму і ці територіальні води Україна дозволяє проходити», — розповідає Михайло Самусь.

За словами експертів, зараз у Чорному морі біля Росії в одному пострілі — близько 200 крилатих ракет, вони повністю покривають територію України. Тому Росії є чого боятись, і головне — ці сили виконують свою стримувальну роль.

«ПОТРІБНІ СИЛИ В ПОТРІБНОМУ МІСЦІ, В ПОТРІБНИЙ ЧАС...»

У Брюсселі після дводенної зустрічі міністрів оборони країн НАТО генеральний секретар Північноатлантичного союзу Єнс Столтенберг в інтерв’ю «Радіо Свобода» повідомив, що її учасники розробили новий план і обговорили шляхи його адаптації до нових загроз, у тому числі загроз від Росії. З Сочі в заочну полеміку з генсеком НАТО вступив Володимир Путін і отримав відповідь щодо України. «НАТО вже проводить кардинальну адаптацію нашого союзу до більш складної конкуренції у світі. Ми підвищили боєздатність наших військ. Сьогодні міністри схвалили новий всеосяжний план захисту нашого союзу в кризових і конфліктних ситуаціях із тим, щоб забезпечити впевненість у тому, що потрібні сили як і раніше знаходяться в потрібному місці і в потрібний час в цілях захисту нашого мільярда людей від будь-якої загрози...» — заявив Єнс Столтенберг.

Микола СЕМЕНА
Газета: 
Рубрика: 




НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ