В четвер Служба безпеки України повідомила активісту Сергію Стерненку (колишній керівник одеського осередку «Правого сектору». — Ред.) про підозру в умисному вбивстві та незаконному носінні холодної зброї. «Сьогодні, враховуючи матеріали справи та проведені експертизи, за погодженням з Офісом генерального прокурора Сергію Стерненку було повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ст. 115 ч. 1 (умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині) та ст. 263 ч. 2 Кримінального кодексу України (носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу)», — йдеться у повідомленні прес-центру СБУ.
У СБУ наголошують, що люди, які напали на Стерненка в Одесі у 2018 році, мали намір залякати його і заподіяти тілесні ушкодження, тому їх дії кваліфіковані за ст. 296 ч. 4 КК (хуліганство). «Захищаючись, громадський активіст лівою рукою прикривався від ударів, а правою — завдавав удари ножем. Як наслідок, Ісайкул дістав різану рану передньої черевної стінки, а Кузнецов — проникаюче колото-різане поранення живота. Зазначаємо, що такі дії Стерненка можуть відповідати поняттю необхідна оборона. Однак, його подальші дії ставлять під сумнів вищезазначену версію. Оскільки Кузнецов втік із місця події, напад на Стерненка вважається закінченим — його життю та здоров’ю вже нічого не загрожувало. Однак, Стерненко побіг за Кузнецовим, наздогнав його і завдав декількох поранень, зокрема, удар ножем у серце, який і призвів до смерті», — роз’яснюють у СБУ.
У повідомленні зазначено, що, за даними слідства, тіло Кузнєцова було знайдено майже за 100 метрів від місця першого зіткнення. «Тобто заяви про те, що Стерненко поранив Кузнецова під час самооборони, а згодом жодних ран не наносив, не відповідають дійсності. Проведена під час досудового розслідування експертиза засвідчила версію про умисне вбивство», — інформують у СБУ.
У повідомленні спецслужби також зазначається, що «сумнівно виглядають слова Стерненка, що він завдав смертельних поранень ножем, який нібито відібрав у Кузнецова та Ісайкула. Сергій особисто підтвердив приналежність йому ножа під час власної онлайн трансляції у мережі Facebook із місця події».
У СБУ звертають увагу на те, що повідомлення про підозру у вчиненні злочину є вимогою закону, який діє незалежно від інформаційних кампаній та політичних переконань тих, хто його порушив. «Враховуючи суспільний резонанс, Служба безпеки України наголошує, що неупереджено підходить до розслідування будь-яких злочинів та керується виключно нормами законодавства... Жодне розслідування не можете бути зупинене через патріотичні погляди його фігурантів», — підсумували в СБУ.
«Ця заява СБУ є надзвичайно грубим порушенням принципу презумпції невинуватості, адже СБУ без будь-якого рішення суду у стверджувальній формі пише що я вчинив злочин, — відреагував у ФБ сам Стерненко. — Це порушення ст. 62 Конституції України та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, і я певен, що ЄСПЛ надасть оцінку цьому факту та іншим проявам тиску та упередженості. Прокурор та слідчий взагалі під відеофіксацію заявили що вони нікому з прес-служби чи інших підрозділів СБУ не давали доступу до матеріалів. Відповідно, цей ганебний пост є тиском на слідство та суд і ґрунтується на вигадках».
Перед цим Стерненко також написав, що йому повідомили про підозру по ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 263 — умисне вбивство та «незаконне» носіння холодної зброї. «Попри те, що: 1. Не було вбивства, а була необхідна оборона, що слідчий раніше сам і визнав, коли повідомив про підозри нападникам. 2. По ножу є декілька експертиз які встановлюють що він НЕ Є холодною зброєю», — заперечив він у соцмережі.
Ця трагічна історія давно вже вийшла за рамки суто кримінального розслідування і стала частиною політичного протистояння різних груп впливу. Одні — патріотичного спрямування, проводять різні протестні акції на захист Стерненка, інші — здебільше з проросійського напрямку, звинувачують активіста у вбивстві, вимагаючи у правоохоронних органів розслідування і покарання. Якою б не була істина, вона має бути об’єктивно встановлена — для цього правоохоронним органам необхідно демонструвати максимальну віддаленість від політичних ігор і виконання чиїхось вказівок «згори». А крапку повинен поставити суд, і бажано, щоб цьому рішенню довіряло більшість суспільства. Тільки тоді можна буде говорити про наявність у нас правової держави.
«З ТОЧКИ ЗОРУ ПРАВ ЛЮДИНИ, Я НА БОЦІ СТЕРНЕНКА, ЯКЩО Ж РОБИТИ З НЬОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ГЕРОЯ — ЦЕ НЕ ДО МЕНЕ»
Геннадій ДРУЗЕНКО, правник, публіцист, волонтер та громадський активіст:
— Стерненко, як і всі люди, є досить неоднозначною постаттю, але далеко не демоном. Одні хочуть зробити його героєм, умовно кажучи, націоналістичний табір. З іншого боку, його хочуть зробити ледве не убивцею, це проросійськи табір, так скажемо (до прикладу Страна ЮА називає його «убийцей» регулярно). Відповідно, все набагато складніше, по суті, питання не полягає в тому: проросійський він чи проукраїнський, а насправді йдеться про право на самозахист. Притомні люди, які захищають Стерненка, ставлячись до нього тверезо, просто відстоюють і своє власне право на самозахист в країні, де захист від поліції та інших правоохоронних органів далеко не завжди приходить вчасно, якщо з’являється взагалі.
Якщо розглядати цю ситуацію суто з точки зору прав людини, звичайно, я на боці Стерненка, якщо робити з нього національного героя — це явно не до мене. Проте точно так, як і робити з нього кровожерного бендерівця неправильно. Є справа, де йдеться про те, чи може той, хто проживає в Україні (навіть не обов’язково громадянин) сам себе відстояти, коли на його життя йдеться замах, а, правоохоронні органи, насамперед поліція не можуть цього убезпечити. Чому Стерненко? Бо тут ми маємо справу в чистому вигляді: на нього було здійснено вже третій напад, від перших двох він постраждав, а коли звертався по охорону, йому її не надали. І тут кожна людина, яка не намагається грати в політику, дивиться просто: чи можу я себе, своїх близьких захистити, чи в Україні це кримінальний злочин. На жаль, політика річ далека від поваги до фактів і шани до реальності. Одні ліпитимуть з нього героя, інші ледве не Чикатило, проте, залишимо це політикам...
Навіщо робити з Стерненка героя, наприклад? А навіщо було робити з Петра Порошенка патріота: це правила гри, так працює не тільки в Україні, я нещодавно повернувся зі США — там політика точно така ж. Є інформаційний привід і політики дають тлумачення цього приводу. Якщо науковці шукають причини і можливі наслідки, то політики мають використати будь-який інформаційний привід на свою користь. Оскільки Стерненко був пов’язаних з подіями 2 травня, тут поведінка була очікувана. Насправді він нормальна молода людина зі своїми амбіціями, плюсами та мінусами. Питання в тому, чи має кожен з нас право на самооборону, а коли це виходить в політику, то перешкоджає зосередитися на головному, що має важливе значення для людей незалежно від їх безпосередніх політичних переконань.
«ЦЕ ВЖЕ МАЙДАНЧИК, В ЯКОМУ МИ БАЧИМО БОРОТЬБУ РІЗНОМАНІТНИХ ПОЛІТИЧНИХ ГРАВЦІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ»
Олег СААКЯН, політолог:
— Вже очевидно, що ця справа вийшла далеко за саму постать Стерненка і є не просто історією про напад. Безумовно, це вже майданчик, в якому ми бачимо боротьбу різноманітних політичних гравців української політики. По-друге, це майданчик, який візуалізував цілу низку проблем і питань, які накопичувалися довгий час, і на цьому тлі взірвалися: це як внутрішня політика України, так і питання до правоохоронної системи, до конкретних прізвищ в ній. Відповідно, це сьогодні гравці, з одного боку на цьому намагаються піаритися, актуалізуватися, проявляти своє лідерство, здобути політичні дивіденди і конвертувати їх у свої політичні позиції, а з іншого боку, показують проблеми, які є, свою потворну сторону, у вигляді взаємного бруду, інституційної неспроможності забезпечити правосуддя, у вигляді правової та політичної неоднозначності тих рішень, які виносяться органами, що мали б захищати. Фактично, це все дискредитує учасників процесу, як політичних гравців, так і українську державу, на жаль. Ми спостерігаємо процес, який може призвести до негативних результатів для всіх учасників: це може бути загострення конфліктів всередині політикуму, дискредитація частини лідерів правого середовища, падіння довіри, як до СБУ, так і до поліції, через неоднозначність у прийнятті суспільством цієї справи.
Думаю, що далеко не всі, хто вийшов на захист Стерненка підтримують його як прізвище. Скоріше це підтримка принципу самозахисту з одного боку, а з іншого — відчуття незахищеності перед можливим свавіллям і намаганням системи вирішити власні питання за рахунок життів або репутації окремих громадян, оскільки в цьому дехто вбачає системний процес стосовно найактивнішої частини суспільства безвідносно до самого прізвища Стерненка і оцінки його під знаком «плюс», чи «мінус».
