Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, "День"
АНЖЕЛА БАЛАХОНОВА: ЗОЛОТА МИТЬ ВАЛЕНСІЇ-98
ФОТО АП
Не встигаєш за чергою рекордів у порівняно новому виді легкої атлетики - жіночих стрибках із жердиною. Здавалось би, тільки-но першого дня календарної весни взяла 4 метри 45 сантиметрів киянка Анжела Балахонова, а вже на верхньому рядку таблиці світових досягнень для залів стоять цифри 4.48, які належать тепер одразу двом спортсменкам - зі США й Чехії. Причому Данієла Бартова встигла за перший тиждень березня відзначитися і на 4.46 (Берлін). А вже наступної доби в Аделаїді підкорила 4.47 австралійка Емма Джордж, котра, між іншим, у третій декаді лютого в новозеландському Окленді подолала 4 м 57 см, а 14 березня додала до свого ж рекорду світу для стадіонів іще один сантиметр на чемпіонаті країни в Мельбурні.
- Можливо, ця гра в "+ 1 см" - то лише інтригуюча приманка для глядачів і меценатів? - запитав Анжелу кореспондент "Дня". - А насправді, жінки, мовляв, здатні відразу брати набагато більші висоти?
- Мабуть, не можуть, - сказала чемпіонка Європи. - Адже в Зіндельфінгені після 4.48 поставили - 4.53. Але ні Бартова, ні американка Стейсі Драгілла, витративши удвох шість спроб, так і не перестрибнули.
- Ми знаємо, що того дня ви температурили, тому зі скромними 4.33 залишилися на третьому місці. Не прикро було спостерігати, як хтось ділить новий рекорд?
- Анітрохи не засмутилася, бо до їхнього виконання підходить скоріше слово "лазіння". Фахівцеві видно, що над своїм затиском 4.30 від основи жердини вони піднялися лише на 35 см. У такому випадку реальна "стеля" стрибка - 4.50. У мене ж у Валенсії на зимовому "Євро-98" вдався, як ми кажемо, льотний стрибок. "Вилізло" півметра над затиском 4.15. Дуже обережною була після травми. Але головне, що запас наявний.
ЯКИЙ ВІН, БЕЗПЕЧНИЙ "КОСМОС"?
- Ваш вид програми чи не найризикованіший. Страшно буває?
- Буває, на початку сезону. Після 20 вересня в мене була значна перерва. Майже до грудня тривав курс лікування. "Яма" в манежі на Березняках така стара і розвалена, що на розгоні не уявляєш собі, куди приземлишся. Спина часом "складається вдвоє". Добре, якщо не потрапиш узагалі "за борт", адже "яма" зменшилася в розмірах. Знайти нову - то не проблема. Шведи приїздили узгоджувати проект. Але докричатися до спонсорів щодо 10 - 12 тисяч "зелених" федерація поки що не може.
- Наскільки близькі до рекордів висоти ви зазвичай штурмуєте на тренуванні? Як багато стрибків включає в себе одне заняття?
- Починаю із 4.20, потім 4.30. Залежно від жердини, від розгону, доводжу до 4.40 і навіть до 4.50. Як то кажуть, щоб око звикало. Адже стрибаю через резинку, це безпечніше, ніж із планкою. А спроб буває до 25, але не менше як 12. Не забуваймо, що мій тренінг у домашніх умовах вимагає окремого часу від новачків. Тому, потрапивши у спеціалізований манеж німецького Цвайбрюккена, відчула шок. Доріжки зроблені так, що у трьох напрямах можуть відразу працювати 50 осіб.
- Признайтеся, ви заздрите західному комфорту й охоче базувалися б "там"?
- Та нікому я не заздрю, і вважаю, що все має бути раціональне й розумне. Адже поляки не такі вже й багаті, але створили ж відмінний центр у містечку Спала. Готель, солярій, професійний зал штанги. Природно, повноцінний манеж плюс, майданчики для кидання молота і списа, адже поруч - ніяких столиць. Томашув і той на віддалі.
САМ СОБІ ПСИХОЛОГ
- На зарубіжних турнірах часто супроводжують стрибки модними мелодіями. Що для вас музика в житті?
- Знаєте, якось на уроці співу відібрали у шкільний хор і мене. Але піти так і не наважилася, резонно залишилася слухачем. Думаю, в сучасній музиці можна знайти щось істинне, якщо шукати.
- А таке, як в Андрія Губіна: "Зима, холода, одинокие дома..." - вам співзвучне?
- На жаль, цілком. На початку року, незадовго до "Європи", було дуже тяжко. Розчаруватися у близькій людині - це боляче. Не знала, куди подітися, та й тренерові ледь усі плани не зламала. Усе ж якось переборола депресію. Змагатися із суперницями на секторі - це зовсім інше. Моя подруга по збірній Олена Говорова порадила дуже цінну методику Луїзи Хей. Але себе перестраждати завжди доводиться самій. Без книжок.
- Ви, Анжело, людина сильна в житті, я не помиляюсь?
- Намагаюся знайти в собі самій хоч найменшу іскру надії. Це рятує в найскрутніших ситуаціях. Тільки б не бачити безвиході. Пам'ятаю, в мої студентські роки в мами з моїм братом нічого не було вдома, окрім картоплі із приміської ділянки. Мама досі вважає, що не діти повинні допомагати, а батьки їм. Навіть коли дочка вже почала брати участь у комерційних турнірах. Але тут я не слухаюсь...
- А якщо вам порадять якусь новинку фармакології, то прислухаєтеся?
- Від вітамінізації не втечеш, але в цьому незмінно раджуся з лікарем збірної Олександром Бергером. Мій тренер - запеклий противник ковтання пігулок "від відомих фірм". І взагалі, не треба шукати полегшень. Мене завжди "формували" екстремальні умови. Жила у звичайному гуртожитку з дівчатами, які просто вчилися. Так, весело. І все ж пам'ятала про мету. Принаймні стометрівку бігла за 11,2 за ручним секундоміром.
ХТО МИ БЕЗ СУПЕРНИЦЬ І ДРУЗІВ?
- Чи є люди, яких ви можете по праву вважати друзями?
- Так. Наприклад, у Тернополі залишилася моя подруга ще з інституту. Гостюємо одна в одної, телефонуємо одна одній, розуміємо одна одну і довіряємо свої думки й справи. І, звичайно ж, мій тренер Юрій Федорович Цасюк. Окрім усіх інших талантів, він володіє вмінням все відчувати, як на струнах. У нас іще не було жіночих жердин, я ледве стрибала 3.85 - 3.90, а він передрікав: наступний чемпіонат Європи буде твоїм!
- Навіть не можна уявити, що було б, якби розминулись ви із Цасюком.
- У моєму спортивному житті були й інші люди, котрі дуже вплинули на мою долю. У дев'ятому класі Володимир Матвійович Балясников переконав змінити гімнастику на спринтерський біг. Нині Балясников - директор першого в Білій Церкві спортивного ліцею. Це дуже рідна мені людина. А те, що жердинницею я стала саме в Юрія Цасюка, то, в іншому випадку, навіщо було з такими зусиллями перебиратися в Київ? Можливо, це сприйметься гучно, але він по-своєму феномен у легкій атлетиці. Незважаючи на глибину знань, він намагається осягнути тебе, примусити твій потенціал здійснювати неможливе. Є ще одне прикриття - ШВСМ університету фізвиховання. Проректор цього вузу Маргарита Юріївна Пугачевська для багатьох хлопців і дівчат як друга мама.
- Хто ще, з великих, поміняв гімнастичні снаряди на жердину?
- Найчастіше згадують Емму Джордж, бо вона працювала в цирку як повітряна акробатка на трапеції. Кажуть, пішла через проблему ваги. Потім, як і я, всерйоз займалася спринтом. Стейсі Драгілла після гімнастики випробувала ще легкоатлетичне семиборство.
- А взагалі, які вони зблизька, ваші конкурентки? Адже є там і дівчина-загадка з далекої Ісландії...
- Почну знову ж таки з Емми. Винятково доброзичлива людина. Ніякого апломбу. Завжди підбадьорить, усміхнеться. А щодо ісландської загадки? Вала Флосадоттір, справді, відома стрибунка. У свої 20 устигла побувати і рекордсменкою світу серед юніорок (4.16), і "дорослою" чемпіонкою Європи (Стокгольм-96).
- Як ви вважаєте, її поява в маленькій північній державі - це чиста випадковість?
- Незвичність лише в тому, що Вала - перша, кому за всю історію Ісландії вдалося побити світовий рекорд у якомусь виді спорту. (Вона стрибнула із жердиною на 4 м 44 см в середині лютого у шведській Еськільстуні. - Прим. авт.). Так вийшло, що з Валенсії, де вона завоювала "бронзу", ми прилетіли в Рейк'явік разом, оскільки мене запросили на "матч трьох" (іще приїхала з Угорщини Естер Семереді). Так от, зустрічати Валу - прямо до трапу - вийшла чи не половина складу їхнього уряду, а міністр у справах спорту вручив улюбленці нації чек на $ 6000. До речі, за ті дні я познайомилася з ісландським президентом. Дуже симпатичний чоловік. Одне слово, дивуватися, чому "вони" прогресують, не варто.
ПРО ВІЧНЕ...
- А який рецепт перемоги над такими суперницями, крім, природно, технічних козирів?
- От, починаючи з літа 1997-го, за результатами в Європі, начебто нікого поруч не було і приблизно. І раптом, знову хтось на верхівку вилазить. Отже, треба було перелаштуватися на іншу тактичну боротьбу. Адже це потрібно для мене - це частина моєї роботи. Коли Юрій Федорович каже: "Ти все одно краща!" - я розумію це як заклик, абсолютно далекий від самовпевненості. Немає нічого недосяжного, головне - вірити в себе. Але це інша категорія.
- А ви взагалі людина віруюча?
- Це дуже особисте, тому відповім так: у щось святе я неодмінно вірю. Людина дуже багато енергії витрачає на сварки. Скільки втрат через невміння простити... Перед Іспанією я прийшла до церкви і поставила свічки за всіх своїх недругів, сказавши собі: "Нехай їм буде добре в цьому житті!"
НА ЗБОРАХ У ПОЛЬСЬКІЙ СПАЛІ: ПОДАРУНОК ДО 25-РІЧЧЯ
ФОТО ІЗ СІМЕЙНОГО АЛЬБОМУ
БАЛАХОНОВА Анжела. "Динамо", Київ
Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики (стрибки із жердиною). Народилася 18 грудня 1972 року в Шахтарську (Донецька область).
У спорті - з 1979 р. До 1988 р. займалася спортивною гімнастикою в ДЮСШ № 1 м. Білої Церкви (тренер - Анатолій Кольцов). Майстром спорту стала в 14 років. Навчаючись у Тернопільському педінституті, стала майстром спорту із двох видів легкої атлетики: спринт, стрибки в довжину (тренер - Флавіан Бурбан). Найкращі результати: 200 м - 23,63 сек; 60 м у залі - 7,38 сек.; довжина - 6 м 42 см.
Головні досягнення у стрибках із жердиною: Кубок Європи (Мюнхен, 1997 р.) - 4 м 25 см (1-ше місце); зимовий чемпіонат Європи (Валенсія, 1998 р.) - 4.45 (рекорд світу для закритих приміщень, золота медаль). Тричі оновлювала рекорд Європи (на стадіонах) 1997 р.: 4.34 - Київ; 4.35 - Форміа; 4.36 - Вайсбах. Із 1995 р. постійно готує Анжелу до виступів заслужений тренер України Юрій Цасюк.
