— Пане Жечев, багато хто стверджує, що бокс нині, і насамперед у Європі, віднайшов друге дихання й після досить таки тривалого застою його рейтинг знову помітно зріс. Із чим це пов'язано?
— Може, це звучить трохи парадоксально — з ослабленням інтересу до політики, що стала для людей чимось на кшталт шоу. Я висловлю таку крамольну думку, що навіть його величність футбол здав свої позиції на фоні всіляких політичних колізій. Тепер поєдинки і спектаклі з театрів військових дій набили оскому й знову в центрі уваги опинилися звичні для ока дійства у спортзалах і на стадіонах.
— Але все одно фахівці в один час нарікали, мовляв, бокс відвернувся від Старого Світу і «перебіг» за океан до Америки, Куби та інші країни латиноамериканського регіону.
— Так, успіхи на міжнародній арені спортсменів США й Куби були вражаючими, й вони, безумовно, відсунули на другий план наших боксерів. Але сьогодні все змінилося і я впевнений, що на майбутніх Олімпійських іграх у Сіднеї Європа підтвердить свою репутацію одного з провідних континентів у розвитку цього виду спорту. Як ніколи, сильні бійці в Росії, Україні, Румунії, Франції, дуже зміцніли турки. Словом, в Австралії ми дамо справжній бій і вийдемо з нього переможцями.
— На останньому чемпіонаті світу, який пройшов у американському місті Х'юстоні, була ціла низка скандалів, пов'язаних із необ'єктивним суддівством.
— У цьому непорозумінні треба шукати економічні корені. Справа в тому, що ці рефері були призначені не суддівською колегією світової асоціації, а кожна з федерації привезла на турнір своїх арбітрів. Відразу зазначу: не найкращих (на гроші спонсорів, під диктовку яких і відбиралися бажані їм служителі Феміди). Чого приховувати, цією обставиною і скористалися деякі несумлінні судді.
— Думаю, на якість суддівства (а точніше, відсутність суворого контролю за ним) вплинула та обставина, що на світовій першості не розігрувалися путівки на Олімпіаду?
— Згодний з вами, переможці й призери світового і європейського чемпіонатів ліцензій не одержують, і ці турніри багато найсильніших спортсменів проігнорували. Ну й арбітри, звичайно... А от на турніри, де будуть розігруватися ліцензії, а їх у Європі буде 8, суддів призначаємо ми. Різниця дуже помітна.
— Утім, наскільки мені відомо, Європейську асоціацію давно хвилюють питання суддівства. Насамперед, які саме? — Я думаю, що й неозброєним оком видно: арбітри при підрахунку помічають тільки сильні удари в голову, ігноруючи навіть цілі серії по корпусу. Хоча у правилах навіть нокдаун кваліфікується як звичайний удар, що прирівнюється до найбiльш несильного. І, знаючи це, боксери намагаються бити тільки в голову, чим збіднюють наш вид спорту.
Існує ще одна проблема. Повинна існувати відмінність між суддівством дорослих і кадетів, чого в нас, на жаль, не спостерігається, і, як наслідок, — дуже великий відсоток травматизму серед юних майстрів. Із цим ми вестимемо рішучу боротьбу. Як, проте, і з некоректною поведінкою деяких суддів, тренерів, представників команд. Ви бачили, як після одного з боїв один із наставників збірної Росії штовхнув італійського арбітра. «Відпочинок» від змагань грубіянові гарантований мінімум на два роки.
— І останнє. Вашi враження про українську школу боксу?
— Її успіхи на міжнародній арені говорять самі за себе, як, проте, і чотири путівки на Ігри-2000, завойовані вашими земляками тут, у Севастополі. Мій помічник, віце-президент Ігор Гайдамак із Києва, робить усе, щоб бокс став популярним серед молоді, й це йому вдається. Ваших майстрів побоюються в усіх країнах, а це найліпша в нашому виді спорту реклама. Думаю, вони найближчим часом завоюють ще стільки ж путівок до Сіднея.
