Фізаліс, як й інші представники великої пасльонової родини — картопля, стручковий перець, помідори і фізаліс — стали відомими Європі після відкриття Америки. Та якщо смакові якості трьох перших рослин європейці оцінили досить швидко, то фізаліс залишився в їхніх очах переважно декоративною прикрасою. Рослину, яка має плід-ягоду в яскравому чохлі з чашолистків, що нагадує китайський ліхтарик, садівники вирощують зазвичай для прикраси присадибної ділянки.
Діти називають ці квіти ліхтариками. Вони й справді ніби світяться. А всередині кожного ліхтарика лежить малесенький помідорчик, що викликає стільки непідробного захвату в усіх, хто відкриває такий ліхтарик вперше.
У ДИКОМУ ВИГЛЯДІ РОСТЕ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ
Батьківщина фізаліса — Перу, Болівія і Мексика. У дикому вигляді він росте у Центральній та Південній Америці, де розмножується самосівом, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — У місцевого населення, яке ввело фізаліс у культуру, він дуже популярний. Вони вивели багато сортів, які вирощують і в горах, і в низинах.
Індіанці, які населяють гірські райони нинішніх Перу, Чилі та Болівії, з незапам’ятних часів цінували ці гарні «ліхтарики» з невеликою яскраво-жовтою ягодою, смак і аромат якої в свіжому вигляді порівнюють з ананасом, а в сушеному — з родзинками.
Завдяки «ліхтариковій» формі оболонки рослина й отримала ботанічну назву «фізаліс», утворену від грецького слова — міхур.
На своїй батьківщині фізаліс, насамперед, — цінна харчова культура. Тому в цих краях частіше вживають його «томатні» прізвиська, що натякають на близьку спорідненість з помідорами. Наприклад, tomate de cascara (помідор у шкаралупі), tomate verde (зелений помідор), tomatillo, miltomate.
У Європу фізаліс потрапив у XVII столітті, майже одночасно з помідорами, але помідорової популярності не набув, сили виявилися не рівними. В Україні він з’явився у 60-х роках минулого століття, завдяки спраглим до нового садівникам-аматорам.
ТРИВАЛИЙ ЧАС ВИЗНАВАЛИ ЛИШЕ ДЕКОРАТИВНІ ВИДИ
Тривалий час у більшості країн Старого Світу визнавали лише декоративні види заморської рослини. Завдяки особливому вигляду — справжній ліхтарик із ягодою — фізаліс став справжньою окрасою європейських, а згодом й азійських квітників. Він не лише прикрашав клумби і сади, а й став чудовим доповненням до букетів, особливо зимових і осінніх. Такі букети можуть простояти кілька років, не втрачаючи колір і форму квітів.
Згодом допитливі городники довідалися, що фізаліси можуть бути не лише декоративними, а й прикладними, тобто цілком їстівними. Невеликі плоди фізаліса розташовуються усередині коробочки з сухого листа і трохи схожі на велику жовту черешню чи невеличкий помідор.
Описані на сьогодні 124 види фізаліса роблять їх рід найбільш представницьким в усьому сімействі пасльонових. Вчені припускають, що, можливо, й найдавнішим.
Їстівний фізаліс буває — ягідний (суничний) і овочевий. Ягідні мають дрібні плоди з приємним ароматом, солодкуваті на смак. Овочеві — досить великі плоди, на смак схожі на томати. Ягідний фізаліс, який ще називають суничним або перуанським, — найпоширеніший сорт фізаліса.
ЗА БІОХІМІЧНИМ СКЛАДОМ ОВОЧЕВІ ФІЗАЛІСИ НЕ ПОСТУПАЮТЬСЯ ТОМАТАМ
Селекціонери вивели чимало різних ягідних і овочевих фізалісів, не лише гарних, а й досить смачних і поживних. На території України, зокрема, вирощують фізаліс овочевий (мексиканський томат). За біохімічним складом його плоди не поступаються помідорам, а й за деякими показниками навіть перевершують їх. Вони мають високий вміст пектину й оптимальне співвідношення цукру та органічних кислот.
Плоди овочевого фізаліса бувають помаранчевого чи жовтого, зеленого та фіолетового кольору й вагою від 30 до 70 грам. Чашечки, в яких вони знаходяться, захищають їх не лише від хвороб і шкідників, але й від низьких температур.
Завдяки великому вмісту аскорбінової кислоти, вітамінів групи B і інших корисних речовин, фізаліс знайшов широке застосування в народній медицині, насамперед, у себе на батьківщині.
Проте майте на увазі, що листя і яскраво-помаранчева оболонка фізаліса отруйні, оскільки містять алкалоїди та фезелін, які вважаються токсичними. Незрілі плоди їсти в свіжому вигляді теж не варто, вони можуть викликати непередбачену алергічну реакцію. Але ви ж не займаєтеся самолікуванням?
Давні лікарі радили вживати свіжі плоди фізаліса при бронхіальній астмі, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, жовтяниці, при лікуванні виразок, захворюваннях сечовивідних шляхів. Зовні сік фізаліса застосовували при лишаях.
У сучасній народній медицині їх рекомендують як полівітамінний і дієтичний засіб хворим з гіпоацидним гастритом, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, при хронічних холециститах, цукровому діабеті та гіпертонічній хворобі
Настій чашечок фізаліса використовують для лікування опіків шкіри, оскільки він сприяє відновленню тканин.
СТИГЛІ ПЛОДИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ У КУЛІНАРІЇ
Фізаліс їдять сирим, сушеним, зацукрованим, засоленим і маринованим. Його плоди смажать і запікають. Гіркота свіжих ягід зникає після їх заморожування.
Стиглі плоди без чашечок можна їсти прямо з грядки, виймаючи їх з обгортки-чашечки, використовувати для приготування варення і джемів, також солити і заготовляти на зиму. Зелені плоди солять і маринують разом з чашечками. Мариновані фізаліси за смаком нагадують помідори. А от фізалісове варення — інжир.
З плодів фізаліса також отримують червону харчову фарбу, яку використовують для підфарбовування, зокрема, вершкового масла (цікаво, все масло підфарбовують?)
Ягоди фізаліса використовують для надання гостроти супам, салатам і різноманітним гарнірам. У мексиканській кухні з цих плодів готують популярний соус сальса. Пюре з мексиканського фізаліса — цінна сировина для виробництва кондитерських желейних виробів, як-от мармелад, пастила, желейні цукерки.
Плоди ягідного фізаліса підходять для приготування десертів, завдяки високій концентрації пектинів, і для прикрашання кондитерських виробів. Власне, це найдоступніший і найефектніший спосіб їх використання — як оригінальну прикрасу для солодких страв і десертів. Розповідають, що особливою популярністю ці ягоди користуються у паризьких кондитерів.
Ось такі вони, ці дивовижні «ліхтарики» з ягідками!
