Олександр ПЕРЛЮК
- Чоловіче, ви не підкажете, де тут бомбосховище?
- Що-о-о-о?
- Бомбосховище.
- А хіба почалася війна? Оголошено повітряну тривогу?
- Ні.
- Може за вами женуться рекетири з розжареними прасками й ви хочете сховатися від них у бомбосховище?
- Ні.
- Допетрав! Ви - іноземний агент. Товаришу агенте, а який я отримаю гонорар, якщо організую для вас майже безкоштовну екскурсію містом, усе розповім, усе покажу, я багато що знаю!..
- На жаль, я не агент.
- Що ж ви мені голову морочите, псих!
- Помиляєтесь, я, між іншим, нормальна людина, працюю доцентом на кафедрі колоїдної хімії в держуніверситеті!
- Навіщо вам, у такому випадку, бомбосховище?
- Треба і все. Значить ви не знаєте?
- Не знаю.
- А я знаю!
- О дає! Якого біса ви причепилися до мене, як банний лист, зі своїм бомбосховищем?! Робити нічого, дефективний!
- Не ображайтесь, я вам зараз усе поясню. Моя дружина, Маша, запевняє, що я нічого не знаю: де живе її подруга Люся - не знаю, де нове приміщення пожежної інспекції - не знаю, де її бігуді - не знаю. От я й вирішив перевірити, чи правда, що я настільки дурна й утрачена для суспільства людина? Але тепер я заспокоївся, з`ясувалось, що я зовсім не незнайка, як каже моя Маша, ось ви не знаєте - де бомбосховище, а я знаю!
