Пропозицію конкурсу на ескіз великого Державного Герба України багато експертів зустріли з подивуванням. Зокрема, голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович у кількох інтерв’ю ще в серпні повторював, що великий Державний герб Україні не потрібен, оскільки тризуб сприймають і в Донецьку, і у Львові, і в Севастополі, і в Києві, і взагалі, нині є набагато більш нагальні питання. Попри це, конкурс таки відбувся.
З одного боку, прикметно, що на заклик провести обговорення щодо великого Державного герба відгукнулися з академічних установ тільки у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. З іншого боку, можна було б організувати широке телевізійне обговорення варіантів герба, поговорити про концепт, обговорити тяглість нашої держави... Це зайняло б більше часу, але запобігло б тому шквалу критики, який зрештою маємо в соцмережах. «Великий герб України» — вислів, який 20 листопада, за даними Google Trends, увійшов у десятку найбільш популярних запитів дня в нашій державі. Схоже, що прагнення громадян дізнатися більше про один з державних символів — чи не єдиний конструктивний наслідок конкурсу на Великий герб України. Адже зважаючи на критику суспільства, перспектива прийняття Верховною Радою цього герба є сумнівною. Що можна сказати напевне — цей випадок є симптоматичним у багатьох аспектах — він вказує на чимало питань, які свого часу лишили «на потім».
ПОТРЕБА ОБ’ЄДНАВЧОГО СИМВОЛУ
Створення великого Державного Герба України здавна було непростим завданням, як показує наша історія. «У 1917 році почалися перемовини, що треба створити герб. Особливо це питання загострилося після проголошення Четвертого універсалу Центральної Ради. Якщо, наприклад, із західними територіями все було зрозуміло, бо це руський золотий лев, який ще з часів «Весни народів», революції 1848 року, виконував роль об’єднавчого символу українців, які перебували під Австрійською імперією, то на Великій Україні такого об’єднавчого символу не було», — розповідає кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, фахівець зі спеціальних історичних дисциплін (генеалогія, геральдика, сфрагістика, нумізматика) Олександр Алфьоров. Серед тогочасних пропозицій теж було багато таких, які ми назвали б дивними — щоб на гербі був зображений плуг чи робітник і робітниця. Через майже сто років, уже за незалежної України теж було кілька спроб створення великого Державного Герба, але жоден з ескізів-переможців Верховна Рада не прийняла.
Парадоксальність ситуації з великим Державним Гербом полягає в тому, що фігур, які можна використати як щитотримачі й позащитові елементи, насправді не так багато, адже потрібно, аби герб вказував на історичну тяглість. «У геральдистів обмаль цих фігур. Дві з них — козак з мушкетом і лев. Можна взяти ще архістратига Михаїла, можна ще кілька фігур, але не більше», — зазначає Олександр Алфьоров. Про ці фігури «День» попросив розповісти історика детальніше:
«Руський лев. Галицький лев, або, як ми його ще називаємо, руський лев, був гербом Королівства Русі, починаючи з другої половини ХІІІ ст. і до початку XV ст. Він є на печатці короля Лева Даниловича, у Львові у XІV ст. карбували власну монету, яка мала назву монета руська, і там зображувався цей лев. Якщо ми подивимося на опис битви під Грюнвальдом, то й там побачимо руські загони, які виступали під цим гербом. Руський лев зображався на хоругвах, прапорах, знаменах, бойових стягах.
Козак з мушкетом. Його зображено на гербі Війська Запорозького. Козак з мушкетом також був гербом Української Держави. І саме ця фігура зафіксована у Конституції як обов’язковий елемент великого Державного Герба.
Архістратиг Михаїл. Він є патроном наших вояків від княжої доби й донині. Водночас архістратиг Михаїл був одним з символів національно-визвольних змагань, сто років тому. Його і руського лева часто зображали на відзнаках, шевронах, прапорах як символи об’єднання Великої та Західної України. Сам по собі він є гербом Київської землі. Під час другого польського повстання 1863—1864 років архістратиг Михаїл зображувався з орлом польським та литовською погонею як третій елемент майбутньої держави, яка виникне після повстання проти Російської імперії.
Щодо релігійності, то символи, які потрапляють на великий Державний Герб, є фігурою герба й, очевидно, вже перестають нести навантаження суто релігійної символіки. Не будуть же православні хреститися на великий Державний Герб України, побачивши там архістратига Михаїла. Бо є розуміння, що є державні символи, а є загальні. Якщо ми подивимося на печатку президента, то там між написами має бути хрестик, такий розділовий знак, так само на президентському ланцюгу. Але це не означає, що президент має обов’язково бути християнином. Це клейноди цивільного керівника держави.
СЕРГІЙ ЯКУТОВИЧ, ОЛЕКСАНДР ІВАХНЕНКО, ВІТАЛІЙ МІТЧЕНКО, МАРІЯ ДМИТРІЄНКО, ЮРІЙ САВЧУК. ПРОЕКТ ВЕЛИКОГО ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ. 2009 РІК
До речі, коли за УНР хотіли, щоб фігура архістратига Михаїла була на гербі, то непокоїлися не через релігійний зміст зображення, а через те, що він для багатьох буде апелювати до геральдичної традиції тодішньої Російської імперії, де він був гербом Київської губернії. Тому в 1917 році архістратига Михаїла на рівні Центральної Ради сприймали як відголосок минулої влади, тож намагалися не використовувати».
У всіх ескізах переможців попередніх років використовували ці фігури (всі або дві з них). Проте якщо до ескізів попередніх років висували зауваження, то цього разу ескіз великого Державного герба критикували і фахівці, і неспеціалісти; відповідно, «діставалося» гербу і несправедливо — наприклад, як зазначають історики, пазурі лева (які вже стали предметом численних мемів) таки мають бути червоні.
«Я ХОЧУ ЖИТИ В КРАЇНІ, ДЕ ГЕРБ РОБИВ НАРБУТ»
Отже, які саме пропозиції висувають щодо ескізу-переможця. Журі запропонувало дві рекомендації, що варто змінити: те, що тримачі стоять на стрічці, й одяг козака. Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини, у коментарях звертає увагу: «З канонічної точки зору Архангел має бути зверху на корогві, а не тримати щит. А от козак має тримати щит... Не може Архангел стояти під козаком, це явища зовсім різної природи і «різних світів». А Олександр Алфьоров пропонує: «Додати над щитом корону Володимира Великого — з його монет. Це символ Держави Володимира та аргумент на користь України як єдиної спадкоємиці його Держави. Водночас і історична подія — з короною від Візантійського імператора він став членом європейських монархій того часу».
Мимоволі постає питання, як обрали саме цей герб. Андрій Гречило розповів, що у конкурсі брало участь 112 робіт. Водночас у цю кількість також зараховані дитячі роботи, виконані олівцями, і роботи, що не відповідали юридичним вимогам (їхні герби не містили малий герб України та козака з мушкетом), і роботи з плагіатом — усі вони були зняті з конкурсу. У результаті лишилося 11 робіт. Як підсумував на брифінгу А. Дробович: «Якщо нам надіслали понад 120 пропозицій і вибрано з них найкращі з погляду геральдики, історії, ідеології консолідаційної і так далі, то це — те, що є. Але якщо серед усіх цих гербів не було нічого, що навіть поряд стоїть з досконалістю Малого Державного Герба, то ми не можемо самі намалювати цей герб. Що отримали, те й відібрали. Ми як виконавча влада виконали все».
Зрештою, користувачі мереж обурилися, який сенс був створювати щось нове, коли ми вже маємо великі Державні герби, зокрема є ескіз 2009 року, до якого долучився Сергій Якутович. Згадували також і про герб Георгія Нарбута. Як написала, наприклад, користувачка Olesya Drashkaba: «Я хочу жити в країні, де герб робив Нарбут, а прапор — це прекрасне і осмислене поєднання кольорів». Взагалі дивно, що цьогоріч, коли маємо 100-ліття від дня смерті Г. Нарбута, його герб доволі рідко згадується у контексті цього конкурсу. А саме Нарбут пропонував фігуру козака з мушкетом для гербу (за часів Центральної Ради ця ідея так і не буде почута, але втілиться в Українській державі; а зараз, нагадаємо, це обов’язковий компонент великого Державного Герба). І саме цей герб, як зазначають дослідники, поєднав у собі давність українського народу (тризуб), його характер (козак), високу культуру (барокове оздоблення). Невже спадщина Українського держави гетьмана П. Скоропадського настільки забута?
Чимало користувачів запитувало, а чи потрібен взагалі великий Державний Герб України.
«ТРИЗУБ БУВ АБСОЛЮТНО НЕПРИЙНЯТНИМ ДЛЯ КОМУНІСТІВ»
З одного боку, у Статті 20 Конституції є чітке розрізнення: «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України».
Проте, з іншого боку, потрібно брати до уваги, що поява розрізнення великого й малого герба була компромісною з кількох причин. Якщо почитати стенограми засідання 19 лютого 1992 року (вона є у відкритому доступі), то можна побачити, що далеко не всі погоджувалися прийняти тризуб як символ України (хоч, за словами Л. Танюка, голови Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження, більше 80% проєктів, поданих на конкурс, містили саме цей символ). Коли Голова ВР поставив на голосування перший пункт постанови «Затвердити зображення Державного герба України, яким є на синьому полі золотий тризуб, що символізує землю, небо і вічність життя українського народу», рішення прийнято не було («за» тільки 201 голос).
Одна з причин цього — у таких висловленнях депутатів: «в пам’яті людей цей герб асоціюється з тим, що він був гербом дивізії «СС Галичина», гербом петлюрівщини, бандерівщини», «окрім періоду Великої Вітчизняної війни цей символ ніде в історії Лівобережжя України не згадується», був також «аргумент», що назва американських ракет «Трайдент» перекладається як «тризуб», тому не можна використовувати цей символ як герб. Уже після голосування один з депутатів зауважив, що лише тризуб — це занадто просто. Згодом ще один з депутатів заявив, що «На засіданні Президії говорилося, що ми затверджуємо цей символ як малий герб». Оскільки рішення потрібно було приймати швидко, то в результаті, почали Державним Гербом, а закінчили — малим Державним Гербом.
Ситуація у 1996 році під час прийняття Конституції не покращилася. Наприклад, як зазначила заступник директора Інституту світової політики Наталія Іщенко у дописі на Фейсбук: «Для того щоб зрозуміти сенс подій навколо «великого герба», треба перечитати стенограму засідання Верховної Ради в ніч прийняття Конституції (1996 рік). Тризуб був абсолютно неприйнятним для комуністів. Тому в тексті записали, що цей символ буде «маленьким гербом», а колись ще буде «великий». Таке враження, що зараз хтось нагадав цю історію і вимагає сатисфакції. «Щоб зшити країну». І так, це внесення змін у «проект Україна», якщо хтось не зрозумів».
Тож підстави для запитань про потребу у великому Державному Гербі України є. Тим більше, враховуючи ту роль, яку вже відіграв тризуб у нашій історії. Як розповів Олександр Алфьоров, у 1917 році переважна більшість населення не знали про тризуб. Він був відомий переважно тільки тим, хто працював зі срібниками Володимира або уважно читав ілюстровану історію України Грушевського. Проте в кінці 1917 року цей символ з’явиться на банкнотах, а офіційно як герб буде затверджений у 1918 році. «Тризуб стає популярним, коли він з’являється на грошах, печатках, шевронах, тобто стає знаком державності. І буквально в лічені роки тризуб перетворюється в національний герб, який об’єднує всі території України. Мало того, ми бачимо, що для повстанців 20-х років, а потім вояків УПА тризуб є дуже важливим символом. Хоча вдумайтеся: у часи створення Повстанської Армії цьому символу було тільки понад 20 років, а за нього вже вбивали, розстрілювали й шукали тих, хто його малював», — пояснює Олександр Алфьоров. На жаль, як показала російсько-українська війна, і нині наші вороги можуть катувати за тризуб.
Як наголосив Олександр Алфьоров, єдиним гербом у будь-якому випадку лишатиметься тризуб: «Герб — це фігура, яка розміщена в щиті, згідно з правил геральдики. Усе, що за щитом, є оздобою герба, другорядними фігурами, які засвідчують історичну тяглість герба. Тому треба заспокоїтися, що тризуб і далі буде вживатися на державних бланках, паспортах, номерних знаках. Великий Державний Герб України, тобто тризуб в оздобі, щитотримачів і позащитових фігур буде вкрай рідко вживаний — при видачі вірчих грамот, наприклад, дипломатам. Або на якихось дуже урочистих подіях».
Тож питання не в тому: тризуб чи не тризуб. А — «що ще ми прагнемо сказати про Україну самим собі й цілому світу», закріпивши це в державній символіці. І видається, головна проблема полягає в тому, що не з’ясувавши перше питання — про свою мету, бачення власного минувшини й візії майбутнього (через обговорення, програми, виставки, круглі столи — суспільний діалог, який, зокрема, уже багато років здійснює газета «День»), взялися за другий — творення державної символіки. Напевно, спершу має бути концепція, яка прийнята суспільством, а вже потім ескіз.
