Збереження розколу православ'я, взаємна дискредитація церков призведуть до подальшого падіння як кількості, так і "якості" православного люду в країні
Клара ГУДЗИК, "День"
Відбулося засідання нещодавно зареєстрованого Християнського місійного товариства "Фундація духовного єднання". Представники духовенства, вчені, підприємці, члени Парламенту обговорювали на засіданні проблему об`єднання всіх православних країни в одну незалежну помісну Українську православну церкву.
Як надзвичайну й дуже важливу подію присутні відзначили підписання Меморандуму миру патріархами УАПЦ і УПЦ КП, яке відбулося за сприяння Фундації та її голови п. Миколи Кравця. Подальші кроки до об`єднання передбачають проведення ще цього року помісних соборів у кожній церкві та спільну підготовку до об`єднуючого собору. Там має бути обрано патріарха.
Певні конструктивні стосунки п. Кравець налагодив також із УПЦ Московського патріархату. Митрополит Володимир доручив єпископу Черкаському і Канівському Софронію обговорити з Фундацією можливу програму зближення церков. Але у випадку УПЦ МП ініціація процесу об'єднання здається менш обнадійливою. Окрім всім зрозумілих причин (залежність від Москви) з'явилася ще одна. Із неофіційних джерел стало відомо, що найближчим часом може відбутися зміна предстоятеля УПЦ МП. А це, безумовно, відіб'ється й на переговорах, що вже розпочалися.
На засіданні обговорювалася також загальна програма роботи Фундації духовного об`єднання. Вона включає такі заходи, як проведення переговорів з Московським патріархом Алексієм II; залучення до об`єднавчого процесу органів виконавчої влади, а також запрошення до України найвищих ієрархів християнства - Римського папи Івана Павла II та Вселенського патріарха Варфоломія.
Голова Фундації пан Кравець сповнений енергії і оптимізму. Він справедливо вважає, що в архіскладному і дуже делікатному питанні міжцерковних відносин конче необхідні "незалежні" посередники, "третя сторона". Зі свого боку, він не зважає ні на працю, ні на протоколи, ні на свій вік та соціальний стан. Він налаштований робити будь-що, аби тільки сприяти справі об`єднання. Тому не дивно, що самовіддана діяльність п. Кравця вже отримала благословення Вселенського патріарха.
Попри досягнуті Фундацією зрушення, складність церковної ситуації в країні важко переоцінити. Почнемо з того, що Адміністрація Президента досі ігнорує діяльність Фундації духовного єднання і не вважає за корисне підтримати її зусилля. Між тим, Меморандум, узгоджений з патріархом Димитрієм і патріархом Філаретом, є тільки попереднім документом і остаточно має бути підписаний тільки в присутності Президента, а він залишається недоступним. Без запрошення Президента неможливо також розраховувати на візити - безумовно корисні для країни - Римського і Константинопольського ієрархів. Президент, однак, вже кілька років вагається - деякі ієрархи переконали його, що подібні візити "можуть мати непередбачені наслідки" (?).
Найбільшими труднощами, втім, є церковні, внутрішні. Це амбіції та взаємна ворожнеча ієрархів, боротьба за владу і вплив, за доходи. Кожен рік, кожен день розколу й протистояння збільшують кількість ненависті в міжцерковних стосунках, роблять примирення все складнішим. Ситуація погіршується тим, що наявність трьох церков там, де має бути одна, призвела до неймовірного "роздування" духовних штатів. Невдовзі у нас буде не менше сотні православних єпископів, тоді як їхня кількість має приблизно відповідати кількості областей в країні. Що з ними буде у разі об`єднання? Чи всі вони будуть визнані новим керівництвом церкви? Чи будуть вважатися дійсними їхні хіротонії (висвячення)?
Схизма, розкол сприяли також створенню численних парафій без будь-якої реальної необхідності. Зараз можна знайти не один новозбудований храм, де чисельність причту перевищує кількість парафіян на богослужінні. Зрозуміло, що після нормалізації внутрішнього стану православної церкви, певна частина духовенства може залишитися поза штатом. Клір це дуже добре розуміє. Можна навіть передбачити, що ті міжцерковні змагання за храми та парафії, які мають місце сьогодні, можуть продовжуватися й у середині єдиної церкви.
Тому важливо звернути увагу на той факт, що думка стосовно об'єднання православного духовенства в цілому досі залишається для суспільства "таємницею", хоча церковні політики постійно посилаються на неї ("Єпископи незгодні, парафіяни збунтуються"). З точки зору газети "День", Фундація зробила би неоціненну справу, якби провела анонімне опитування всіх священиків (їх не більше 10 тисяч) та всіх єпископів (їх не більше 90) з питання як єдності, так і автокефалії Української православної церкви.
Згідно з повідомленням Держкомітету у справах релігій, на початок 1998 року православні становили 52% віруючих України. Не треба бути пророком, аби передбачити, що збереження стану розколу, взаємна дискредитація церков призведе до подальшого падіння як кількості, так і "якості" православного люду в країні. Здається, що Фундація духовного єднання має серйозні наміри протистояти цьому.
