«А Ви не знаєте, що в Криму? Там тепер Росія». Якби ці слова проголосив російський пропагандист, все було б зрозуміло. Йому за штатом належить просувати потрібні Кремлю тези. Щось подібне міг би бовкнути пересічник, що мешкаючи в окупації і свідомо уникає знати про методи, якими росіяни приводять півострів до покори. Така собі трансформація Хомо совєтікус у підвид Людини байдужої. Але, слова про «тепер російський Крим» можна почути скрізь на материковій частині України. В магазинах, лікарнях, офісах, банках та державних установах повно тих, хто щиро дивується: «А чого Ви тут? Там же у вас в Криму все добре. Російські пенсії, підвищені зарплати». Такі люди зазвичай дуже дратуються, коли чують про репресії, ув’язнених та закатованих. В своєму небажанні знати вони нагадують кримських пристосуванців. Світогляд «яка різниця» набуває нових форм. Більшість з тих, хто оцінює окупацію виключно з точки зору особистої користі, вже, не соромлячись, протиставляє утиски, які чинить окупаційна влада, тим «благам», які вона нібито принесла на кримську землю.
Створенню проросійського інтернаціоналу обивателів сприяє непослідовна державна політика щодо окупованих територій, а також суперечливий дискурс, який розповсюджується в українських ЗМІ. Російські «РИА Новости» наводять слова народної депутатки від фракції «Слуга народу» Єлизавети Богуцької: «Вони (кримчани — ред.) живуть там не під гнітом ... Росія багато будує, діи?сно. Мені прислали зараз відео того місця, в якому я жила в передмісті Сімферополя — я и?ого не впізнала абсолютно. У нас там було поле велике, зараз там вже стоять багатоповерхівки. Вже і автобани такі побудували, як ніби це і не Сімферополь ... Багато хто задоволені і щасливі», — сказала Богуцька в ефірі телеканалу «Наш». Звісно ж нардепка просто намагалася розповісти про сприйняття окупаційної реальності різними групами населення. А російські пропагандисти вже перетлумачили це, як «Депутат Ради озвучила незручну правду про Крим — Єлизавета Богуцька, яка до вересня 2014 року проживала в Криму, заявила, що сьогодні більшість кримчан щасливо живуть в складі Росіі?, а РФ багато робить для розвитку півострова». Але цієї ситуації могло б і не бути, якби представники влади ґрунтували свої заяви на позиції права. На правду ж, під час побудови траси «Таврида» були розорені древні кургани, вирубані реліктові ліси, у громадян України конфісковувались їх земельні ділянки. В розбудовані ж мікрорайони заселяються по-більшості колонізатори. Сумно, коли законотворець не розуміє, що будівництво на вкраденій в українців землі — саме по собі є злочином.
Шкода від суперечливого дискурсу розтягнута у часі. Вона полягає не тільки в інформації, яка не враховує правовий аспект. Проблема в посилі. Протиставлення репресій, яким піддаються сотні, добробуту, який здобули тисячі, навіює думку, що окупація приносить добробут тим, хто не вередує. Репресії тут ставляться на один щабель з іншим злочином — користуванням вкраденим. Причому факт крадіжки виноситься за дужки. Потім погане, тобто утиски, співвідносяться з «хорошим» — асиміляцією окупованого півострова. В результаті, в головах у обивателів формується викривлена картина реальності про те, що окупація хоч і незаконна, але ж вона «корисна для людей». За такою ж схемою радянська пропаганда виправдовувала сталінізм, навіюючи думку про ефективний менеджмент з «пєрєгібами на місцях». Чим далі, тим частіше українці чують про «гуманітарне» відновлення водопостачання в Крим, про «простих людей, яким з Росією стало жити краще». Справа не тільки в тому, що представники влади дозволяють собі висловлювання, які сприяють формуванню вигідного країні-окупанту світогляду серед українських громадян, що мешкають на вільних територіях. Такі тези руйнують в першу чергу цінності. Люди вже не розуміють де добро, а де зло. Це теж радянський наратив, який виправдовує злочин во благо.
В результаті в головах українців відбувається поступова легалізація анексії півострова. Нещодавно мені розповіли про те, що тепер отримати поштовий переказ з окупованого Криму простіше простого. У співрозмовника навіть малося фото поштової квитанції, де значилося «Севастополь, Росія». Представництво президента України в АР Крим говорить, що розбирається з цією ситуацією. Антидержавницькі дії завжди починаються зі спотвореної словами реальності.
