— Ви не переживаєте, тому що передбачали результат поєдинку?
— Я дуже переживаю, тому що Росія програла, а тому, вже на старті відбіркового циклу ускладнила собі життя в групі. А чи чекав я подібного результату? Нажаль, дива не сталося — напередодні більшість свідчило на користь України.
— Господарі просто змусили частіше помилятися росіян, чи не так?
— А тому й перемогли заслужено.
— Якою була передматчева ситуація в станi російської збірної?
— Це мені абсолютно невідомо. Я не знайомий із технологією підведення нашої збірної до цієї гри. Не був я й на тренерській настанові...
— Чи слід розуміти, що ваш варіант не співпав зі складом, виставленим на гру Анатолієм Бишовцем? І великі розходження?
— Про це я вам не скажу, оскільки зарікся на цю тему в пресі виступати.
— Очевидно, ви не заперечуватимете, що кандидатуру головного тренера було нав’язано футбольній спілці?
— Слід висловитися точніше: не нав’язано, а запропоновано виконкому, щоправда, від імені уряду. А ось мотиви, з яких зняв свою кандидатуру Михайло Гершкович, мені досі до кінця невідомі.
— У вашій пресі була інформація про те, що ви підете зі свого посту, якщо Росія програє перші два матчі. Товариська гра зі Швецією входить до цього переліку?
— Не в цьому справа. Я не хочу уподібнюватися нашим політикам, мовляв піду сьогодні або завтра не піду. Час покаже. Ці питання, очевидно, порушуватимуться на конференції в листопаді. Зараз же потрібно думати про інше: як виправити становище у двох іграх, які залишилися цього року.
— Сподіваєтеся, що нинішній збірній Росії під силу перемогти вдома Францію?
— Але ж у Росії немає вибору. Якнайшвидше потрібно виносити уроки з київської поразки й посилювати гру.
— Чи є якесь підгрунтя в тому, що у складі збірної не було жодного спартаківця? Хіба це для Росії не нонсенс?
— Є тут, звичайно ж якийсь парадокс. Але думаю — це збіг обставин. Адже були ж на зборі Хлєстов із Тітовим. Не провина Бишовця, що у першого травма, а другий просто виявився не готовим до гри.
— Ніякої трагедії для Росії не сталося?
— Це преса підняла планку ажіотажу на карколомну висоту. Адже в футболі всяке буває. Головне, що він, я в цьому впевнений, завжди нестиме консолідуючу місію. Поразка — не трагедія. Трагедія — це, коли люди голодні...
№172 10.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
