Пантелеймон Куліш: Держава неможлива без культури
Дивне враження охоплює по прочитанні публіцистичних творів цієї людини. Письменник, котрий дуже гостро критикував засади тогочасної західної цивілізації, і в той же час Куліш - найбільший європеєць в нашій культурі, людина, яка подарувала Україні перші художньо зрілі переклади Шекспіра та Біблії, яка знала досконало шість основних європейських мов, латину, давньоєврейську та давньогрецьку; руйнувач «козацького міфу», який склав блискучий, натхненний гімн козацтву в «Чорній Раді»...
То була одна з ключових постатей української культури й загалом духовного життя другої половини ХІХ століття та водночас, можливо, найсуперечливіша особистість своєї доби.
Послідовно (в різні періоди життя) - полонофіл, туркофіл і русофіл, але людина, абсолютно непохитно впевнена у праві українців на духовно-культурну та національну суверенність, ба більше, людина, котра своєю творчістю реально зробила в цю справу величезний внесок; «хутірський самітник», який останні 15 років життя провів в улюбленій Мотронівці біля Борзни на Чернігівщині, перебуваючи водночас на «вістрі» духовного життя України й Європи.
Головний драматичний конфлікт, головне джерело трагедії в українській історії, за Кулішем, - це конфлікт між державотворчим (водночас і культурницьким) та руїнницьким началом. Про те, якою є в цьому контексті роль української інтелігенції, й написано «Зазивного листа...» - не дивитися на світ «крізь чуже вікно», відстоювати духовну суверенність, свою мову.
«Зазивний лист до української інтелігенції» з’явився в час неймовірно важких для Пантелеймона Олександровича внутрішніх борінь (передовсім із самим собою), конфліктів (із поляками, зі «своїми» - українцями), адресованої йому жорстокої, дуже часто цілком несправедливої, критики - за відмову захоплено й бездумно вихваляти «козацький міф», за прагнення самостійно мислити, сумніватися й лише після цього формувати власну думку...
Увазі читача пропонуємо також перші чотири «Листи з хутора» (1862 р.) - дуже характерний для Куліша твір, який охоплює важливе для цього автора коло проблем: від взаємозв’язку гармонійного, «русоїстського» життя біля природи й культури до глибокого аналізу постаті та творчості Шевченка (лише лічені місяці по його смерті!).
Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
