Інформаційний простір України останнім часом нагадує зведення із кримінальної хроніки. Варто лише включити телевізор — відновлення кримінальної справи проти Миколи Мельниченка, судові процеси над Юлією Тимошенко, Валерієм Іващенком, Юрієм Луценком... Складається враження, що ми живемо у безперервному судовому процесі, який вміщується в зали Печерського районного суду Києва.
Учора в цьому суді продовжився розгляд кримінальної справи проти колишнього голови МВС Юрія Луценка, якому інкримінують перевищення влади або службових повноважень — незаконне нарахування бюджетних коштів своєму водію. Уперше за весь час судового процесу над Луценком засідання дозволили транслювати в прямому ефірі «5 каналу» та ТВі. Перед засіданням суддя Печерського суду Києва Сергій Вовк задовольнив клопотання екс-міністра. Проте таке «досягнення» суддя Вовк більше не повторював.
Не були задоволені клопотання про перенесення судового засідання до отримання від прокуратури інформації щодо кримінальної справи, одним із фігурантів якої є головуючий у судовому процесі суддя Вовк, а також до отримання інформації з Вищої ради юстиції, яка у березні розглядала і закрила провадження про звільнення вказаного судді з посади за порушення присяги; про відвід судді Сергія Вовка та розгляд справи судом присяжних; про залучення Геннадія Москаля як захисника; про повернення справи Луценка на дорозслідування у Генпрокуратуру; про зміну йому запобіжного заходу. Наступне засідання у справі Луценка призначено на 5 липня на 11 годину.
Влада, здається, не врахувала, що Луценко може говорити неприємні речі для «донецьких». Як сказав перед судом народний депутат, соратник Луценка Геннадій Москаль, «скриню Пандори відкрито. А що з неї буде виходити — побачимо. Якщо Печерський суд хоче перетворитися в «печерський WikiLeaks» — це його проблема. Не треба було порушувати чинне судочинство». Наведемо декілька цитат із виступу Луценка під час суду:
«Суддя, який судить екс-міністра внутрішніх справ, сам перебуває під кримінальною відповідальністю. Ви мусите сьогодні посадити Луценка, інакше сядете ви... Те, що ви сьогодні на 100% залежите цією порушеною проти вас кримінальною справою від нинішньої влади, думаю, дає мені право звертатися не до вас... а до замовників»;
«Пане Президенте, при всіх ваших повноваженнях не я вас, а ви мене і Тимошенко боїтеся. У день пам’яті Конституції я бачив вашу, пане Янукович, пихату і самозадоволену зустріч із журналістами. Для вас це ніби добре. Ви — одноосібний господар України... ваші друзі — кримінальні авторитети з руками в крові — господарі життя, ваші вороги в клітках. На Майдані тиша... Ваша політика «собі — ікру, ворогам — тюрму, народу — труну» не закінчиться добром. Вам Україна не по зубах»;
«Небувала об’єктивність української Генпрокуратури в справі екс-президента Кучми, якого звинувачують у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, луснула. Винесення цим же судом рішення про відновлення справи проти Мельниченка автоматично робить плівки Мельниченка незаконно здобутими, а отже ставить хрест на всій справі проти Кучми... зрозуміло стає, що Феміда є вибірковою»;
«Чи посадять Піскуна, який, як виявилося, незаконно закрив кримінальну справу проти Мельниченка, а тепер вона виявлена незаконно закритою і відновленою? Чи на цій лаві буде депутат Партії регіонів Піскун? Бо мені, ваша честь, інкримінують, що я нібито незаконно продовжив оперативно-розшукову справу. Чи посадять екс-міністрів внутрішніх справ Білоконя, Цушка? Було продемонстровано сотні листів про зарахування цивільного стажу їхніх підлеглих, слово в слово, кома в кому аналогічних тим, які підписав я»;
«Українці знають, що регіонали своїх не віддадуть. Не сяде Чечетов, у якого явка з повинною про складання, будучи головою ФДМ, мільярдів державних коштів. Не сяде син депутата за катування та вбивство свого бізнес-партнера у 2007 році. Не сяде міністр оборони, який подарував сину президента об’єкт Міноборони, який стоїть поруч з тим об’єктом, за який сьогодні в Лук’янівській тюрмі за аналогічні дії сидить екс-міністр оборони Іващенко. Тільки Іващенко поставив одну з віз, необов’язкову для виконання, а нинішній міністр подарував сину потрібного президента потрібний об’єкт. І він, звичайно, не сяде»;
«Хочу категорично спростувати твердження, що кримінальні справи проти опозиції відбуваються в рамках боротьби з корупцією, спираючись на матеріали свого слідства та слідства моїх колег. Усі ці кримінальні справи не мають жодного доказу корупції. Вони грунтуються винятково на особистому тлумаченні слідчими Генпрокуратури правильності чи неправильності службових дій посадових осіб. У мене є всі аргументи, щоб під час судового слідства довести свою невинуватість».
Із дня арешту Юрія Луценка пройшло півроку, але це його перший публічний вихід, коли він вирішив перевести спосіб своєї поведінки на судовому процесі в політичну площину. Схожа ситуація і у Тимошенко. Коли порушили кримінальну справу проти екс-прем’єра, барометр суспільної думки похитнувся. Докази з боку влади, зокрема, постійні виступи Інни Богословської, яка очолює ТСК ВР з розслідування обставин підписання газових контрактів між НАК «Нафтогаз» України і Газпромом за часів прем’єрства Юлії Тимошенко, на телебачення, наводили на думку, що докази сильні. Не секрет, що під час підписання газових угод у 2009 році політичний розрахунок для Тимошенко був на першому місці. Влада, виправдовуючи згодом Харківські угоди, навіть вказувала як причину саме Московські угоди 2009 року. Проте ситуація сьогодні змінилася, доказова база Богословської амортизувалася, і суспільство поступово змінює свої погляди. Ми бачимо, як судовий процес над Тимошенко перетворився на її піар-кампанію. Суди, виявляється, можуть працювати над переорієнтацією суспільної думки.
«Газову» справу екс-прем’єр-міністра продовжать розглядати у понеділок. Тим часом, її захисник Сергій Власенко припускає, що Тимошенко може бути засуджена до 7—10 років реального ув’язнення. «У мене є глибоке переконання, що, незважаючи на те, що в матеріалах справи немає жодного складу злочину, вони винесуть їй вирок на термін 7—10 років позбавлення волі без умовного терміну», — сказав Власенко. Нагадаємо, раніше Луценко також заявляв, що йому вже підготовлено вирок суду у вигляді 8 років позбавлення волі.
Навздогін усім цим заявам пролунала новина від заступника генерального прокурора Михайла Гаврилюка, який сповістив, що на частину майна Юлії Тимошенко та Юрія Луценка накладено арешт. Представник прокуратури нагадав, що для забезпечення позову на частину майна та рахунки Луценка накладено арешт на суму понад 1,7 мільйона гривень (згідно з позовом, збитки, завдані Луценком державі, оцінюються в 978 тисяч гривень). Щодо Тимошенко, Гаврилюк відмовився називати цифри.
«Кожна справа має свою історію і нюанси, але якщо в цілому — дивує вибірковість влади, — коментує ситуацію «Дню» старший партнер юридичної фірми «Ілляшев і партнери» Роман Марченко. — На диво, влада не переймається усіма чиновниками попередніх урядів, а переймається лише останніми фігурантами. Не думаю, що всі ці справи — це винятково політичні репресії, але їх однозначно не можна назвати стовідсотково кримінальними справами. Якби у нас прокуратура і суди були відокремлені від виконавчої влади і не керувалися вказівками, у судовій системі була б зовсім інша ситуація. Згідно із законодавством, вибір судді — це автоматичний вибір комп’ютера, який керується кількома параметрами: завантаженістю судді, його спеціалізацією тощо».
Тут варто згадати запитання Юрія Луценка під час судового процесу: «Чому комп’ютер Печерського суду постійно визначає саме цього суддю (Вовка. — Авт.)?». Хоча сюди вже можна зарахувати й суддю Киреєва.
«Я не маю фактів, які б дозволили мені говорити, що голова Печерського суду обходить цю програму, — продовжує Роман Марченко. — Тут інша проблема. Голів судів у нас фактично призначають. Але того ж голову Верховного Суду України обирають самі судді ВСУ. Це позитивний приклад. А я б пішов ще далі: обирати суддів на короткі терміни, наприклад, на рік. Тоді б ми знали, що голова Печерського суду не впливає і не може впливати на конкретного суддю, тому що він би розумів, що, наприклад, через півроку його вже там не буде. Від голови суду дуже багато залежить: питання відпусток, квартир, усіляких пільг... Тому рядовий суддя змушений підкорятися голові суду. Але на цьому драбина не закінчується. Ми маємо таку структуру як Вища рада юстиції, яка призначає і звільняє суддів. Із кого вона складається? Там три прокурори. Навіщо прокурорам бути у ВРЮ? Члени ВРЮ або керівник можуть впливати на рішення суддів. У ВРЮ не повинно бути ані бюрократів, ані бізнесменів. Там мають бути люди, які не будуть зацікавлені у розгляді конкретної справи. Це можуть бути поважні професори від університетів, які займаються науковою юриспруденцією. Далі. Президент призначає членів ВРЮ, а значить, він може впливати на систему правосуддя. Таким чином, судова система сьогодні побудована так, що на суддю можна впливати. Це вигідно владі».
Європа неодноразово вказувала українській владі на застосування вибіркового правосуддя щодо своїх опонентів. Нагадаємо слова депутата Європарламенту Марека Сівеця, зокрема, щодо Луценка, які він написав у своїй статті в газеті «День» (№ 109—110, п’ятниця, 24 червня 2011): «Немає нічого неприродного в тому, щоб органи правопорядку цікавилися колишніми міністрами, а інколи — щоб проти них і висувалися обвинувачення. Проте видається дивним, коли новий уряд — чи це чинний уряд в Україні, чи в будь-якій іншій країні світу — знаходить підстави для звинувачення в можливих порушеннях закону декількох міністрів, колишнього прем’єр-міністра і колишнього президента... Не так давно міністр Луценко, який зараз перебуває у в’язниці, попросив мене звернути увагу на його справу. У коло моїх обов’язків не входить вирішувати, чи підтримає суд звинувачення, чи ні. Але в одному я впевнений: ув’язнення — це найжорстокіший запобіжний захід у кримінальному переслідуванні. Я вирішив звернутися до повноважних судових органів із проханням розглянути мою особисту гарантію як аргумент для звільнення міністра Луценка і надання йому можливості вільно відповідати перед судом, де — мені дуже хочеться вірити — він доведе свою невинуватість».
Докори Заходу стосуються також і справи проти екс-прем’єра, й інших кримінальних справ проти членів колишнього уряду Тимошенко. Не вписується у цей перелік лише кримінальна справа проти екс-президента Леоніда Кучми. Однією з причин порушення якої теперішня влада якраз і називала рівність всіх перед законом. До речі, як не дивно, почали процес проти Кучми, але обертається він чомусь процесом проти Мельниченка. На жаль, час показує, що головною метою у всіх цих справах (беручи до уваги наступні кроки влади після порушення кримінальних справ, засоби, які вона використовує, наприклад безпідставне утримання Юрія Луценка під вартою, на відміну від Кучми, умови проведення судових процесів тощо), є політичний розрахунок. Влада своїми діями практично не залишає вибору у пошуку причин проведення численних судових процесів: когось вона боїться, а комусь просто мститься.
Яка логіка у тому, що всі клопотання під час судових процесів, як по Тимошенко, так і по Луценкові, відхиляються? У людей, які спостерігають за всім цим процесом не може не скластися враження, що опозицію таки переслідують через політичні мотиви. Так, Луценко не ідеальний, а Тимошенко не біла і пухнаста, але після судових процесів вони виглядатимуть зовсім інакше. Наприклад, на думку надзвичайного і повноважного посла України Романа Безсмертного, «судовий процес над Тимошенко, який відбувається за тих умов, які прекрасно бачить суспільство, призведе до того, що Тимошенко стане п’ятим Президентом України, і не важливо, засудять її чи ні». Можна додати — а Луценко буде на хорошій посаді. Тому, виникає резонне запитання — яка довгострокова мета, які результати у кінцевому випадку очікує отримати влада?
