Якщо опозиція здійснить декларовані наміри, то вона виглядатиме, як безпорадна дитина. Ідеться про те, що парламентські фракції «БЮТ-Батьківщина» і «Наша Україна — Народна Самооборона» мають намір звернутися до європейських країн з вимогою заборонити в’їзд до країн ЄС деяким українським посадовцям. А саме тим, які здійснюють політичні репресії.
З одного боку, зрозумілий мотив таких намірів опозиційних політичних організацій. Владна команда відверто здійснює так зване вибіркове правосуддя, коли судять винятково не владних політиків. При цьому команда Януковича не слухає жодних аргументів, які лунають не з її середовища. Єдиний, до кого вони мусять дослухатися, це Захід. Саме до нього й апелюють гнані політичні сили.
З іншого боку, знову виникає ситуація, коли українці закликають розбиратися у своїх внутрішніх проблемах чужу сторону. Із боку це виглядає так, що в Україні живуть маленькі діти, які самі собі не здатні дати ради.
Опозиціонери можуть запитати: а що робити, коли «януковичі» такі-сякі і з ними не домовишся? А на це запитання саме опозиціонери й повинні відповідати. Вони, звісно, відповідають. Але явно неадекватно. Вони плачуться і скаржаться замість того, щоб запропонувати конструктивну програму.
Ми пригадуємо, що масовий підприємницький майдан зібрався під вимоги не допустити ухвалення здирницького Податкового кодексу. Домігся свого він лише частково. Ну, не пройшли найодіозніші його положення. А далі що? Ніхто з опозиції на ці запитання не відповідає.
Юлія Тимошенко, яка претендує на роль головного лідера опозиційних сил, виїздить на тому, що грає роль невинної жертви. Її соратниця, депутат Наталія Королевська, яка ініціювала протестну акцію «Вперед», пропонує мильну бульку під назвою «Народна реформа». Насправді там немає цілісної концепції реформування України. Зате присутні законопроекти з визначення винних у зростанні цін. Певна річ, винних можна призначити, і що? Чи поліпшиться від цього життя?
Громадський діяч Олександр Данилюк організував День гніву, який зазнав провалу. Але ж і він із соратниками запропонував лише домагатися відставки нинішньої влади. Ну, відправлять вони Януковича — Азарова у відставку, а далі що? Оберуть самих протестувальників лише тому, що вони навчилися голосно кричати «Геть!» і «Ганьба!»?
От і апелюють опозиціонери до Заходу, бо відчувають власну неспроможність вплинути на ситуацію. Врешті-решт, вони створюють собі імідж людей, які не здатні самостійно вирішувати якісь питання. Хто ж із такими захоче мати справу? І не тільки з опозицією, а й з державою загалом.
