Дуже зворушливі в газеті «День» публікації про притулок для бездомних тваринок. На жаль, не можу взяти на себе відповідальність за доглядом безпритульних котиків чи собачок. Вік, хвороби, схильність до алергії не дають мені змоги долучитися до такої акції. Та хоч би як там було, зате коли є можливість, підгодовую їх у своєму районі. На жаль, і мої шкільні приятельки, серед яких багато самотніх, дітей війни, також не мають можливості в чомусь допомогти. Тільки співчуттям. Велика пошана до людей. які опікуються цими тваринками.
Єдина нагода випадає мені доглядати короткий час, один-два тижнів, за улюбленцем котиком Боніком, коли мої колишні колеги, трохи молодші за мене, їдуть у відрядження або у відпустку. Дуже звикла до нього, сумую, коли не бачу. Але в спекотне літо і йому дуже важко в моїй маленькій однокімнатній квартирі без балкону, яка вікнами розташована на сонячний бік. Спекотне, загазоване повітря, шум. Отаке моє спілкування з братами нашими меншими.
Хочеться ще висловитися про наболіле.
Улітку майже всі газони під будинками пожовклі. І на цих газонах купки відходів від домашніх улюбленців, яких вигулюють по кілька разів на день. Під пекучим сонцем вони засихають, під дощем розмиваються, на них гніздяться мухи, а потім залітають у відкриті кватирки, вікна. На дитячих майданчиках таке теж спостерігається, якщо песики гуляють вільно, без повідків. Як із цим боротися? Чи не звертати уваги? Така культура населення, так звикли. А хто повинен прибирати? Мешканці будинків, які не мають улюбленців, чи ті, в кого коти і за ними вдома прибирають. Двірники? А чому до цих людей така зневага? Може, їм треба доплачувати за рахунок господарів песиків.
А може, треба виховувати штрафами? Відвести призначені для цього місця, а там розташувати контейнери для собачого лайна. Чому газони під будинками мають слугувати туалетами для песиків?
Минулого літа під вечір я виходила зі свого будинку й підходила до людей, які вигулювали своїх любих песиків. Розмовляла з ними. Одні іронічно посміхалися, інші крутили пальцем біля скроні.
Але були такі, що погоджувалися та виправдовувалися, що не привчені, не виховані. Інші казали, що це не що інше, як добриво, гній на користь землі. Та чомусь не хотіли його забирати до своїх дачних ділянок та городів.
І як же я була здивована, побачивши, як одна пані надягла на руку пакетика, підтерла ним свого песика, а потім зібрала все з трави газону. Я підійшла до неї та подякувала. Зустрічаючись ще декілька разів, ми віталися як добрі знайомі. Отаке диво!
Проводяться чудові акції: озеленення, прибирання паркових зон. Газони біля будинків прибирають двірники, але тепер не поливають — заборона жеків, економія води. Газони засихають, від них не йде свіжість у повітря, а тільки сморід від перегною лайна. Як достукатися до сумління господарів домашніх улюбленців?
