Шановна пані Ларисо!
Від депутатського корпусу Львівської міської ради та особисто висловлюю свою щиру повагу і шанування Вам та очолюваному Вами колективу. Дозвольте подякувати Вам як головному редактору Всеукраїнської газети «День», заступнику головного редактора, редакторам відділів, всім, хто дотичний до випуску видання, за Вашу роботу, яку ви виконуєте професійно, творчо, якісно.
Важко уявити поступ будь-якого сучасного суспільства без розвиненої системи засобів масової інформації — оперативного, дохідливого й дієвого каналу формування громадської думки.
Для нас, львів’ян, ранок зазвичай починається із горнятка запашної кави і перегляду свіжих новин, що відбуваються в Україні та світі. І в цьому незмінним помічником для нас є саме Ваша газета — публікації завжди прозорі, живі, яскраві; погляд на події правдивий, незаангажований, об’єктивний; факти гострі і цікаві; теми різноманітні, але завжди актуальні. Розумію, що за цим всім стоїть кропітка, наполеглива робота всього журналістського колективу. Бажаю і надалі залишатися вам справжніми фахівцями своєї справи. Хай ваша журналістська думка буде нескінченною, а теми — животрепетними і цікавими, нехай журналістика залишається для кожного з вас життям, наповненим колоритними подіями, важливими фактами, інтригуючою та потрібною інформацією. Будьте завжди вільними у вільній, незалежній державі.
Окремо хочу вам подякувати за публікацію статті Валерії Новодворської «Як нині збирається віщий совок» від 17 травня ц. р. Стаття надзвичайно актуальна, правдива, гостра, викривальна. А тому, напевно, саме через це не кожне українське видання зважилося б її надрукувати. Нам, львів’янам, надзвичайно близькі думки авторки, її погляд на історію, ставлення до подій, що відбулися 9 травня у місті Львові. Підтримка політика такого високого рівня, як Валерія Іллівна, є надзвичайно важливою і значущою для нас, українців із Західної України, де українською мовою розмовляють не з примусу, а за велінням серця, де на вулицях дзвінко лунають повстанські пісні, а на свята навіть античні боги вдягаються у вишиті сорочки. Користуючись нагодою, хотів би запросити Валерію Іллівну та Вас, шановна пані Ларисо, аби мати честь особисто поспілкуватися з Вами, показати, яке гарне і відкрите всьому світові наше місто Лева, познайомити з цікавими людьми, справжніми патріотами, які щиро люблять свою Батьківщину, а тому ніколи не дозволять фальсифікувати її історію та принижувати гідність українського народу.
Події, які відбулися 9 травня 2011 року у Львові, досить тенденційно висвітлюються деякими засобами масової інформації, що негативно впливає на репутацію громади міста Львова. А тому вважаю за необхідне надати короткі роз’яснення стосовно тих фактів, що сколихнули всю Україну в ці травневі дні.
Зважаючи на злочини радянської влади, місцеві органи влади заборонили використання комуністичної та нацистської символіки у місті Львові. Також судовим рішенням було заборонено проведення масових неофіційних заходів 9 травня. Така ініціатива Львівської міської ради була зумовлена інформацією про підготовку провокацій з боку проросійських ксенофобських організацій — «Родина», «Русское единство» та інших.
Історична правда є такою, що Україна потерпіла від радянського тоталітаризму не менше, ніж від нацизму. У багатьох країнах Європи комуністичний тоталітаризм засуджено нарівні з нацизмом, зокрема резолюцією ПАРЄ 2006 року.
7–9 травня у Львові відбувалися урочистості з нагоди Дня міста. Десятки тисяч гостей приїхало в ці дні з усіх регіонів України та зарубіжжя. Свято відбувалося у гостинній, привітній атмосфері.
Керівники Львова та Львівської області разом із громадськими організаціями 9 травня на пагорбі Слави віддали шану полеглим у Другій світовій війні. Мешканці Львова завжди вшановували пам’ять жертв війни та з повагою ставилися до всіх ветеранів, котрі воювали як проти нацизму, так і проти комуністичного режиму. Місцеві ветерани впродовж десятків років віддавали шану полеглим і жодного разу це не призводило до конфліктних ситуацій. Відтак, на нашу думку, антиукраїнські сили вирішили вдатись до провокування конфлікту і саме для цього широко анонсували приїзд до Львова проросійських сил з наміром пройтись вулицями Львова під забороненими в місті комуністичними прапорами.
Приїжджих провокаторів захищали органи охорони правопорядку, підпорядковані центральній владі. Вони протидіяли мешканцям міста і судовим виконавцям, котрі намагалися забезпечити дотримання рішення суду і не допустити розгортання ворожої символіки.
У відповідь на громадські протести міліція застосувала силу. Вперше за незалежної України в нашому місті відбулося побиття громадян силовими структурами. Востаннє у Львові насилля міліції проти власних громадян мало місце 1 жовтня 1989 року в часи боротьби за демократію.
Ми не віримо у безсторонність урядової комісії, яка розслідувала ці обурливі події. Розслідування лише почалося, а міністр внутрішніх справ А. Могильов вже публічно давав оцінку учасникам події, що вказує на можливу тенденційність і замовний характер розслідування.
Тому депутати Львівської міської ради звернулися до ПАРЄ з проханням негайно розпочати моніторинг роботи слідчої комісії з метою забезпечення об’єктивності та недопущення тиску на громадян.
Економіка України перебуває у загрозливому стані, уряд має серйозні проблеми із проведенням реформ. Поглиблюється зубожіння громадян, ведеться прихована війна із незалежним дрібним і середнім бізнесом. Наростає невдоволення населення у всіх регіонах країни.
Як протидія можливому консолідованому протестові населення знову використовується тактика ідеологічного розколу України. Вчиняються навмисні провокації, щоб відвернути увагу громадян від щоденних нагальних проблем і скерувати їх на боротьбу за символи і міфи.
Щоб не допустити скоординованих виступів громадян на захист власних економічних інтересів, застосовується технологія світоглядного протиставлення різних регіонів України. Влада свідомо посилює протистояння і ворожнечу між власними громадянами, що загрожує національній безпеці держави.
Ми будемо всіма законними методами протидіяти будь-яким провокаціям, спрямованим на протиставлення регіонів України і приниження національної гідності українців.
Принагідно, дозвольте, пані Ларисо, ще раз поновити Вам запевнення у своїй високій повазі та висловити надію на подальшу тісну співпрацю.
секретар Львівської міської ради
