Учора столична влада представила Президенту України Віктору Януковича проект Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року. Окрім важливих для киян економічних, соціальних, екологічних показників, у ній йшлося й про архіважливі для решти українців та прихильників колиски Київської Русі питання — стратегію забудови міста.
Адже хоча історичний центр Києва, попри усі зазіхання, все ще опирається, струшує із себе недолугі будівельні опори та продовжує берегти обличчя свідка столітньої історії, ця оборона дається йому щоразу тяжче. Сьогодні архітектурний ансамбль центральної частини столиці — це живі містки. Чи є шанс їх уберегти та як зробити так, аби життя киян та гостей міста стало більш комфортним із архітектурного погляду, але не зашкодило безцінному архітектурному спадкові столиці, «День» напередодні святкування Дня столиці запитав начальника комунальної організації «Інститут генерального плану» Сергія БРОНЕВИЦЬКОГО.
— Одним — двома реченнями окресліть концепцію розвитку Києва до 2025 року. У чому ви вбачаєте своє основне завдання як архітектора?
— На підставі зібраних та проаналізованих даних про стан міста Києва розробити максимально оптимальний Генеральний план забудови столиці, який би враховував основні принципи, передбачені в Стратегії економічного розвитку та Концепції розвитку Києва до 2025 року.
Так, зокрема, у Концепції визначено пріоритети розвитку транспорту. Адже очевидною є необхідність будівництва нових доріг. Зараз у Києві на один квадратний кілометр площі міста припадає лише 2,5 кілометри магістральних доріг. Наприклад, в інших європейських містах цей показник становить 6-8 кілометрів на один квадратний кілометр площі. У Москві — 4 кілометри. Київ значно відстає, але вже до 2025 року цю ситуацію буде виправлено. Планується збудувати нові дороги, що дозволить досягти такого показника, як у наших північно-східних сусідів — «4 до 1».
У Концепції розвитку Києва передбачено два нових мости, будівництво яких уже розпочалося. Це Подільський мостовий перехід і Південний залізнично-автодорожній міст. Також заплановано спорудити сім підземних транспортних тунелів. Це, в основному, будуть автомобільні шляхи, але частково в деяких з них проходитиме лінія метрополітену.
— І де їх планується спорудити?
— Перший ітиме від площі Перемоги до станції метро «Лівобережна», другий буде продовженням залізничного моста під Звіренецькою горою з виходом на вулицю Кіквідзе. Третій — це дублер малої окружної дороги, який виходитиме на вулицю Кіровоградську. Четвертий тунель — це продовження Подільського мостового переходу від вулиці Фрунзе до вулиці Артема. П’ятий з’єднає Набережно-Хрещатицьку з Оболонню і вийде на вулицю Героїв Сталінграду. Ще два тунелі пройдуть на півночі та півдні столиці, вони замикатимуть Велику кільцеву дорогу на півночі та півдні. Потреба в останньому обумовлена й тим, що на лівому березі планується будівництво нового житлового мікрорайону.
— Які показники збільшення житлової забудови пропонуються в концепції?
— На найближчі 15 років в Концепції передбачено збільшити їх до 28 мільйонів метрів квадратних житла. Ці ж цифри, до речі, ми зараз закладаємо у Генеральний план.
ОКРЕМІ ПРОМИСЛОВІ ОБ’ЄКТИ З КАРТИ СТОЛИЦІ ТАКИ ЗНИКНУТЬ
— Пригадується, що раніше в Київській міській адміністрації була ідея збільшити площі житлових забудов за рахунок винесення за межі столиці промислових підприємств. Потім, буцімто, від цієї ідеї відмовилися. Що з приводу цього питання каже концепція?
— Сьогодні з 84 тисяч гектарів 6,5 тисяч займають промислові підприємства. Сьогодні не всі території, зайняті промисловими підприємствами, використовуються неефективно. Тому було ухвалено рішення, що 1,5 тисячі гектарів змінять своє цільове призначення на багатоповерхову житлову та громадську забудову. На цих територіях буде побудовано житлові комплекси, об’єкти соціальної інфраструктури, торговельно-розважальні комплекси, офісні центри.
— Можете вже сказати, у кого ж з підприємств будете забирати землю?
— Ці 1,5 гектари — це територія Нижньої Телички, Корчуватого, Рибальського півострова, промислових територій Лівобережжя, Нивок тощо. Але зворот «забирати землю» зовсім недоречний. Забирати землю ніхто ні у кого не буде. Самі власники підприємств зацікавлені у перепрофілюванні земельних ділянок, якими вони користуються. Власник повинен платити орендну плату за використання земельної ділянки, здійснювати інші платежі за її утримання, а якщо підприємство не працює — прибутків він не отримує. Тому йому вигідно збудувати житловий чи офісний центр і отримати з цього прибуток.
Якщо підприємство успішно працює, ніхто його закривати не буде. Перед тим, як ухвалити рішення, які саме 1,5 тисячі гектарів доцільно перепрофілювати, ми неодноразово збиралися спільно з фахівцями Інституту генплану і Головного управління містобудування та архітектури Києва, радилися з власниками підприємств, цікавилися думкою Асоціації підприємців, Головного управління промислової політики КМДА.
НОВИЙ ГЕНПЛАН МАЄ ВИПРАВИТИ ПРОРАХУНКИ ПОПЕРЕДНИКА
— Давайте повернемося власне до питання Генерального плану розвитку Києва до 2025 року. Раніше обіцяли, що він буде готовий до Дня Києва. Я так розумію, що ні, що йшлося лише про стратегію розвитку столиці. А коли ж тоді чекати на Генплан?
— Нам потрібно ще два — три тижні на доопрацювання основних положень Генплану. Потім ми його представимо на розгляд замовника — Київської міської державної адміністрації. Я переконаний, що до листопада ми остаточно закінчимо всі креслення Генплану. Тоді ж передамо документ на експертизу і вже у грудні-листопаді на сесії Київської міської ради, сподіваюсь, Генплан буде затверджено.
— Чим принципово різнитиметься новий Генплан від старого зразка? І, власне, чому так гостро постала необхідність у його створенні?
— Одна із причин розробки нового Генплану — це прорахунки, допущені розробниками попереднього генплану у прогнозуванні кількості населення і транспорту. Ці показники були суттєво занижено. На сьогоднішній день кількість населення зростає значно більшими темпами, аніж це було передбачено у чинному Генплані. По транспорту зростання до 2025 року закладали на рівні до 800 тисяч одиниць, а вже два роки тому ми досягли одного мільйона. До того ж, територія міста Києва не розширилася у півтора — два рази, як було де-юре передбачено чинним нині Генпланом.
До речі, у проекті нового Генплану ми не закладаємо розширення території, цей показник лишається на рівні 84 тисяч гектарів. Це дало нам змогу досягти певних компромісних рішень з Київською обласною радою з багатьох питань: місць розміщення сміттєпереробних заводів, розширення територій кладовищ, які знаходяться за межами Києва, але необхідні для столиці. Кладовища, що діють в межах міста вже через 2—3 вичерпають свій ресурс. Досягнено певні домовленості щодо визначення територій можливого розміщення промислових підприємств та житла. Ми плануємо активно розвивати міста-супутники, адже не завжди виправдано будувати житло в межах столиці...
АРХІТЕКТУРУ СТАРОГО КИЄВА ВРЯТУЄ ЗОНУВАННЯ
— Утім дехто з експертів критикує новий проект Генплану за те, що нібито у ньому затверджено всі минулі незаконні забудови, та ще й відкрито шляхи для нових. Чи спарвді це так і що передбачає Генплан для збереження історичного центру столиці?
— Це питання повинне вирішуватися не лише Генпланом. Має бути реалізовано комплекс заходів для збереження історичної архітектурної спадщини столиці.
У Генплані ми досить детально розробили розділ «Про збереження історичного середовища». Навіть у нас, як у розробника, та у Київської міської адміністрації, як у замовника, почали виникати питання щодо того, чи необхідно збільшувати в 2,5—3 рази території буферних зон державних заповідників Києво-Печерської лаври та Софії Київської, як пропонують. На мою думку, це робити не доцільно. Такий крок потягне досить помітні труднощі з проектуванням і будівництвом. Та хочу запевнити, що розширення буферних зон буде, і досить значне.
— А яке конкретно? Якщо у 2,5—3 рази забагато, то у скільки ж разів достатньо?
— Поки однозначно відповісти складно. Ми, як проектувальники, пропонуємо збільшити їх удвічі. Але це питання ще обговорюватиметься з громадськістю в тому числі.
Однак мови не може бути про повну заборону будь-якого будівництва в буферних зонах та історичному центрі. Нове будівництво необхідне: кожен період в історії повинен лишити свій слід в архітектурі. Адже з’являються нові технології, нові підходи до якості міського середовища, приміщень, освітлення, опорядження, конструкцій, змінюються санітарно-гігієнічні норми... Ми не можемо будувати методами, якими будували 300 років тому.
— Але ж цей слід, про який ви кажете, має бути «адекватним»: по-перше, своїм будівництвом не завдавати шкоди своїм «старішим» сусідам, по-друге, не псувати архітектурний ансамбль, і так далі...
— Звичайно. Тому будівництво в історичній частині треба привести до відповідних регламентів, які необхідно встановити. Мова йде про граничну висотність, щільність забудови, кількість дитячих майданчиків, відсоток зелених насаджень тощо.
— Тобто сьогодні ці параметри не встановлено?
— У Генплані ми починаємо вирішувати ці питання, але в основному вони будуть відображені у документі, який називатиметься планом зонування міста Києва.
Зараз Головне управління архітектури подаватиме свої пропозиції до бюджету міста на 2012 рік, у яких йтиметься про виділення коштів на розробку проекту плану зонування Києва. Підкреслюю, що після затвердження плану зонування, дозвільна система у будівництві помітно спроститься. За новим законодавством, забудовник, маючи земельну ділянку, звертається до Головного управління архітектури за отриманням містобудівних умов та обмежень, а воно, своєю чергою, на підставі Генплану та плану зонування виписує замовнику потрібні регламенти. Скільки показників буде, я поки сказати не можу. Зараз Мінрегіонбуд розробляє державні будівельні норми щодо складу плану зонування, і за законодавством вони повинні бути затверджені до 14 червня. Після цього ми знатимемо перелік регламентів та обмежень.
— Чи правильно я вас зрозуміла: рецепт збереження історичної архітектурної спадщини Києва розробники Генплану вбачають у зонуванні територій столиці?
— Так. У Генплані буде опорний план і план функціонального зонування територій. Тобто уся територія міста поділена за цільовим призначенням: багатоповерхова житлова забудова, малоповерхова забудова, промислова територія, громадські будівлі, транспортні зони... Також визначать містобудівні обмеження. Наприклад, території заповідників та ландшафтних парків, де взагалі будівництво вести не можна.
Крім того, у Генплані передбачено перелік територій, забудова яких здійснюватиметься лише за погодженням із Міністерством культури. Тому що у місті Києві багато територій, де є пам’ятки архітектури.
Відповісти сьогодні на запитання, якої потужності і яка споруда з’явиться на тій чи іншій території, Генплан не може. Це документ 10-тисячного масштабу. Саме тому й необхідні плани зонування міста та детальні плани територій.
ТРАНСПОРТНІ ПРОБЛЕМИ ВИРІШАТЬ «ПЕРЕСАДОЧНІ ВУЗЛИ»
— Окреслюючи основні принципи концепції розвитку Києва, ви так детально розповіли про те, як плануєте вирішити транспортну проблему в столиці. Але жодним чином не окреслили вирішення транспортних проблем центральної частини міста. Адже тут затори — це дуже звична річ. Окрім цього, потужні транспортні потоки завдають також шкоди історичним будівлям. Розкажіть детальніше, як у концепції розвитку столиці та у проекті Генплану фахівці пропонують вирішити це питання?
— Транспортну проблему в столиці породили декілька факторів. По-перше, це велика кількість автотранспорту; по-друге, мала протяжність магістрального покриття, нестача розв’язок... Окрім того, у столиці до цього часу була відсутня автоматизована система управління дорожнім рухом. Мається на увазі координація роботи світлофорів, регулювальників, наявність парковок, заборона хаотичного паркування, тощо. Світова практика свідчить про те, що на 15—20% можна оптимізувати транспортний рух тільки завдяки більш чіткій логістичній системі. У Києві робота світлофорів сьогодні не відрегульована за єдиною системою. Але вже з нового року це буде виправлено. Однак проблему хаотичного паркування ми поки вирішити не можемо, оскільки не маємо змоги запропонувати паркінги у центральній частині міста і в місцях, наближених до центру.
— Поки «не можна», а як її пропонує вирішити Генплан?
— Найближчі 3—5 років Київ має побудувати значну кількість паркінгів на територіях, які межують із центральною частиною столиці. Світова практика свідчить, що їхати в центр зовсім не обов’язково. Ми переконані, що потрібно створювати буферні зони, так звані пересадочні вузли. І там будувати потужні паркінги.
— Що являє собою такий «пересадочний вузол»?
— Людина приїздить до меж центральної планувальної зони, залишає свій транспортний засіб, пересідає на розгалужену систему громадського транспорту і дістається до необхідного пункту.
— Відома практика, коли в окремих європейських містах є поняття платного в’їзду до центру міста, який являє собою скупчення історичних пам’яток. Чи з’являлася ця ідея розробників Генплану Києва?
— Ні. Точніше, вона з’являлася, але ми її не розглядали. Моя особиста думка, що цього робити не потрібно — це штучне обмеження. Ми будемо обмежувати доступ до центру іншими заходами. Це — паркінги в пересадочних вузлах, «обвідні тунелі», якими буде проходити транзитний транспорт, що зменшить навантаження на центр.
Окрім того, якщо ми говоримо про економічні аспекти, то всі заходи повинні їх враховувати. Заборона чи введення плати за в’їзд до центру не потрібні, а от вартість паркування в центрі міста має бути досить високою. Це, до речі, досвід європейських міст. Наприклад, у Мюнхені вартість паркування в центрі міста доходить до 5—6 євро за годину, а на окраїні міста — 2,5 євро за добу. Я не знаю, яка буде ціна в Києві, це покажуть розрахунки, але майбутня ціна від сьогоднішньої має відрізнятися у десятки разів.
ПЛАН ЗАБУДОВИ — ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЗРАЗКОМ
— А чи вивчали ви під час підготовки Генплану Києва подібні документи інших європейських столиць. Якщо так, то що з них було взято?
— Коли ми в 2008 році розпочинали роботу над Генеральним планом, то досить детально, протягом року вивчали майстер-плани європейських міст, і не лише столичних. Зі столичних ми вивчали Берлін, Відень, навіть відрядження були неодноразово до Берліна. Місцеве управління планування забудови досить активно з нами співпрацювало з цих питань.
Фактично підходи до розробки генеральних планів європейських країн і України мало чим відрізняються, тому що система розробки містобудівної документації аналогічна. Ми взяли до уваги ті методики, з якими ознайомились, отримали зразки документів, із профільних управлінь цих міст, але навіть не це головне. Сучасні підходи до розвитку міст ми впроваджуємо у розробці Генплану, наприклад, у розділах, що стосуються транспортної інфраструктури, розміщення громадських центрів. Київ — це моноцентрична структура, тобто в нас єдиний центр. Європейські міста зараз, наприклад Берлін, розвиваються у бік створення декількох центрів, що дає змогу розподілити навантаження на центр — це поліцентрична структура. Ми закладаємо цей принцип у Генеральному плані, і, до речі, він передбачений і у Стратегії економічного розвитку, яка була презентована Президентові.
Крім того, у нас великий розділ, присвячений об’єктам першочергового будівництва у різних сферах. Ми створимо так звану п’ятирічну програму будівництва об’єктів, транспортних та інженерних мереж, освіти, медицини, науки, які місто планує побудувати найближчі 3—5 років. Ми запропонуємо керівництву міста перелік цих об’єктів, щоб їх можна було включати у програму соціально-економічного розвитку на наступний рік, на 2013-й тощо. Усі ці питання фактично вже відпрацьовані, і на стадії Генплану ми їх запропонуємо. У документі ми також чітко визначимо ділянки, які можливі під житлове будівництво.
У Генеральному плані буде так звана інвестиційна складова, і він виконуватиме не тільки функцію регулювання, а й дасть можливість працювати з інвесторами та забудовниками. До речі, тунелі, які ми заклали до Генплану, можуть бути інвестиційними проектами, тому що за бюджетні кошти міста їх дуже складно побудувати, хоча я припускаю, що деякі з них будуватимуться за бюджетні кошти...
БУДІВНИЦТВО В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ НЕ ЗАБОРОНЯТИМУТЬ. ОБІЦЯЮТЬ ВРЕГУЛЮВАТИ ЙОГО «АПЕТИТИ»
— Передбачається у Генплані перенесення центрів ділової активності з офіційного центру Києва в інші райони міста, на той-таки Лівий берег?
— Так. Окрім того, заплановане активне будівництво житла на правому березі. Ми не підтримуватимемо будівництво офісних центрів у центральній частині столиці.
— А можна взагалі його заборонити?
— Ні. Не можна стверджувати, що офісна забудова у центрі столиці зовсім не можлива. Вона можлива, але у відповідності до певних регламентів. Але, ще раз наголошу, підтримувати її ми не будемо.
Ще два роки тому нами була розроблена комплексна схема висотних споруд, у тому числі, на так званих пересадочних вузлах метрополітену та міської електрички. Крім того, за дорученням Президента і голови Київської міської адміністрації, у Генплані передбачено декілька територій під розвиток громадських центрів. Наприклад, територія Нижньої Телички. Тут 204 гектари промислової території, яку ми перепрофілюємо під громадську забудову, сюди навіть частково можуть бути винесені урядові установи. Наступними територіями для будівництва громадських центрів можуть стати території біля Південного моста — мікрорайон Позняки-Західні, на Троєщині. Детально вивчається питання забудови Рибальського півострова.
ДО 2025 РОКУ НА КОЖНОГО КИЯНИНА БУДЕ ПРИПАДАТИ ПО 23 м2 ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ
— Іще до ландшафтних територій. Ви говорили, що в Генплані будуть визначатися території, де заборонено будівництво. Мене цікавить Труханів острів. Навколо нього було досить багато дискусій. Що передбачається в Генплані робити з ним?
— Взагалі, моя особиста думка, що вибіркова забудова в рекреаційних зонах можлива. Територія Труханова острова, цінна міська рекреаційна зона, як і Гідропарк. Її необхідно включити в активну роботу для розвитку інфраструктури оздоровлення та активного відпочинку мешканців Києва і передусім у літній період. Ця територія, на жаль, зараз не працює з точки зору задоволення потреб киян у місцях відпочинку. Можливо, це пов’язано з тим, що сьогодні складно дістатись до Труханового острова громадським транспортом. Цю проблему вирішує будівництво Подільського мостового переходу та лінії метрополітену, зупинка якого буде на території Труханового острова. Також необхідно створювати комфортну інфраструктуру для активного відпочинку та оздоровчого дозвілля — це спортивні комплекси та тренувальні бази, невеличкі дво- чи триповерхові готелі, підприємства харчування. Узагалі необхідно зробити детальний план території Труханового острова, який визначить можливі місця розташування невеличких точкових об’єктів та їх функцію.
— Наші олігархи прагнуть мати нерухомість в Лондоні. А там — просторі парки, клаптики землі поряд із кожним входом до будівлі. Чому такого немає в Києві?
— Якщо говорити про зелені насадження загального користування, то у нас цей показник становить лише 14,5 квадратних метрів на одного мешканця, що досить мало в порівнянні з європейськими столицями, де кількість зелених насаджень загального користування досягає 40 квадратних метрів. Ми плануємо у Генеральному плані довести його до 22—23 метрів квадратних на одного мешканця.
Передусім за рахунок благоустрою лісових територій, прилеглих до житлової забудови буде створено буферні парки. Щоб захаращений ліс, куди сьогодні неможливо зайти, перетворити на парк, яким будуть користуватися мешканці столиці. На жаль, є певні законодавчі перешкоди в реалізації цих пропозицій. Для того щоб із лісу зробити парк, потрібне рішення Кабінету Міністрів. Ми будемо вирішувати це питання на рівні Кабінету Міністрів.
Окрім того, політика міста буде направлена на те, щоб при знесенні зелених насаджень зберегти загальний баланс зелені по місту. Якщо десь доведеться пожертвувати зеленими насадженнями, то в іншому буде висаджено таку ж кількість зелені. Такими засобами ми зможемо досягти збільшення загального балансу зелених зон.
Безперечно, необхідно проаналізувати, і ми зараз це робимо, рішення Київської міської ради, які приймалися останні 10 років щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. Ми готуємо цей документ із пропозиціями на розгляд керівництва міста і громадськості, щоб можна було колегіально прийняти рішення, де саме зберегти зелені насадження, а де, можливо, і ні. Не виключено, що частково за рахунок зелених насаджень місто розвиватиме транспортну мережу.
