Галерея «Тадзіо» — одна з перших приватних галерей, які з’явилися в Києві, відзначила своє 14-річчя. Цей день, за традицією, позначений відкриттям нової виставки, нових імен, спілкуванням старих і нових друзів галереї з її творцем та ідеологом Оленою Ягодовською. Крім фундаментальних мистецтвознавчих знань, Олена володіє дивним чуттям — вона не раз відкривала світові молодих, тепер уже маститих художників. Тут доречно згадати й щире захоплення і дружнє, чуйне ставлення до своїх авторів.
У творчому архіві галереї — величезна кількість виставок, які дали потужний старт теперішньому магістрові графіки Андрію Левицькому, художникам Ларисі Клюшкіній, Аліні Михайличенко, Юрію Северину, Ахре Анджінжалу та іншим митцям. Значну увагу тут приділяють міжнародним проектам, організованим спільно з посольствами таких країн, як Ізраїль і Польща, Німеччина і Чехія. А в Йорданії саме галерея «Тадзіо» вперше представляла українське мистецтво. І саме вона, ця галерея, проводила аукціони українського мистецтва, кошти від яких ішли на благодійність.
Поціновувачі образотворчого мистецтва пам’ятають, як кілька років тому в Українському домі було започатковано яскравий, сповнений натхнення міжнародний проект «Територія душі», який згодом «підхопили» ентузіасти з Чернігова. Там він успішно проходить і досі.
Чотирнадцятиріччя за людськими мірками — проблемний вік. Пора заперечення і самоствердження, першого кохання й перших розчарувань. Олена Ягодовська вирішила, що виставка, ідею якої вона плекала вже багато років, цього дня буде доречною, як ніколи. Вона має пряму, але за формулюванням неоднозначну назву — «Ок.на» та є втіленням різних способів бачення світу і його відображенням кількома художниками, чиї виставки в різний час були тут представлені. Емоції та гра фарб сучасних напрямів співіснують на цих стінах із фігуративним мистецтвом і традиційним натюрмортом. Не перетворюючись на еклектику, а формуючи цілісну картину в намаганнях людини зрозуміти світобудову.
Яскравий та святковий світ Олени Прідувалової синхронізується з потужними живописними мазками Олександра Кошечкіна. Замислений погляд Германа Ніготіна гармоніює з геометрично вивіреними сюжетами Федора Александровича і з тихою пристрастю Олени Дудниченко. Сюди ж вписані роботи Юрія Северина, Жені Аксененко й Ахри Анджінжала.
Атмосферу свята підсилювали прочинені вікна, живописні кошики на підвіконнях, щедро наповнені конваліями (кожен другий гість приносив невеличкий букетик), і авторський спів Артура Кульповича. Затишно почувалися і гості, й художники. Адже недаремно, відкриваючи кожну зі своїх виставок, Ягодовська рекомендує: «Кажіть добрі й лагідні слова живим художникам!»
