У березні до редакції «Дня» від ректора Донецького державного університету управління Олександра Поважного надійшов лист, в якому він запрошував газету представити у виші фотовиставку та бібліотеку «Дня». «Маємо саме той випадок, коли збігаються наші головні принципи — через розбудову єдиного українського гуманітарного простору, розширення освітянських обріїв та вільного доступу до інформації ми отримуємо чудові додаткові можливості вплинути на формування світогляду і громадянської свідомості студентської молоді», — йдеться у листі. З університетом, його викладачами та студентами «День» ще незнайомий, проте уявлення ректора про роль університету нам здалися правильними. Таким чином поки в ДонДУУ триває підготовка до зустрічі «Дня» з університетською спільнотою, наш кореспондент зустрівся з ректором — доктором економічних наук, професором, академіком АЕН, заслуженим працівником освіти України, лауреатом премії Президента України для молодих науковців Олександром ПОВАЖНИМ.
— Олександре Станіславовичу, Донецький державний університет управління готує економістів, юристів, соціологів — тобто представників тих спеціальностей, які широко представлені й в інших ВНЗ регіону. В чому ж ваша «фірмова» відмінність?
— Головна специфіка ДонДУУ, визначена ще в момент його створення, — це спеціалізований ВНЗ із підготовки управлінських кадрів. Тобто ми не випускаємо, як інші вищі навчальні заклади, інженерів або, припустимо, технологів із «додатковими» навиками керівника, а даємо цю професію в чистому вигляді й дуже високої якості. Спектр пропонованих напрямів підготовки дозволяє нашим випускникам реалізуватися у великому, середньому, малому бізнесі, у виробничій і невиробничій сферах як усередині країни, так і за її межами, працювати в органах державного управління і самоврядування різного рівня.
Зрозуміло, ми відстежуємо потреби кадрового ринку, оперативно відкриваючи нові напрями, які актуальні й користуються попитом. Так, за останні роки в переліку спеціалізацій ДонДУУ з’явилися логістика, державна служба, інтелектуальна власність, управління проектами, які є ексклюзивними на рівні регіону і знову ж таки підтверджують, як ви кажете, «фірмовий», неповторний профіль нашого випускника — це сучасний управлінець, топ-менеджер, лідер у широкому смислі слова.
— Який узагальнений портрет студента вашого університету: це молода людина з амбіціями, що вирішила зробити кар’єру в приватному бізнесі? У держорганах? Потенційний «селф мейд мен»?
— Нещодавно, на святкуванні ювілею кафедри фінансів, мене запитали: «А чи змінюються щороку студенти?» Я відповів без роздумів: звісно ж, вони дуже змінюються. Не став би оцінювати, порівнювати в категоріях «краще» або «гірше» — але вони сьогодні помітно інші. Напевно, тому, що динамічно змінюється українське суспільство, й молодь не просто адаптується до цих змін — вона відображає їх.
Сьогодні в ДонДУУ навчаються діти з незахищених верств населення, що користуються своєю законною пільгою. Безумовно, є студенти із забезпечених сімей і з так званого середнього класу. Як державний ВНЗ, ми зберігаємо в цілому паритет: 50% бюджетних місць і стільки ж контрактних. До речі, приблизно в таких же пропорціях співвідносяться при прийомі Донецьк і область.
Рівність стартових можливостей забезпечується, зокрема, тією обставиною, що плата за навчання на всіх факультетах установлена практично однаковою, незалежно від мінливої моди на престижні професії. Ну й, потім, роками відпрацьована система добору абітурієнтів гарантує дотримання соціальної справедливості: хто здібніший, той у результаті вчиться «на бюджеті». Я вам скажу: попри скепсис, що поширився в суспільстві, жоден ректор не зацікавлений, аби талановита дитина «пролетіла» мимо його ВНЗ.
Тут треба ще додати, що в ДонДУУ здобувають освіту також ті, хто відчуває потребу в другому дипломі або здобутті нових знань (уявіть фахівця-господарника, який закінчив інститут десь у 80-ті роки, коли про ринкову економіку вголос згадувати боялися).
— Кажуть, внаслідок «демографічної ями», що обумовлена зниженням народжуваності у важкі 90-ті роки, є загроза залишити вищі навчальні заклади країни без абітурієнтів. Чи впевнені ви у збереженні гідного конкурсу у вашому університеті?
— Думати про черговий набір ми починаємо ще восени, на початку навчального року — сьогодні, наприклад, робити це вже пізно. Форми використовуємо, загалом, традиційні: школи вихідного дня, зустрічі безпосередньо у випускних класах, технікумах. Успішно випробували систему роботи, коли школярі — майбутні абітурієнти — максимально залучаються до повсякденного життя університету, беруть участь у наших заходах, концертах, виставках, спортивних змаганнях і науково-практичних конференціях.
Я, щоправда, завжди в таких випадках настановляю: «Коли ми показуємо себе — ми повинні показувати лише себе!». Без антиреклами, нападок на потенційних конкурентів. Та й навіщо, адже наші переваги незаперечні. Головні аргументи: лідерський статус ВНЗ, гарантоване працевлаштування випускників, висококваліфікований професорсько-викладацький склад, висока динаміка розвитку університету, його державний статус. Плюс до того чудова атмосфера партнерства між студентами і педагогічним колективом, яка, можливо, є логічним наслідком відносної молодості самого ВНЗ, який готується зустріти своє лише 20-річчя. Ми заохочуємо студентів не боятися робити самостійний вибір, іти в ногу з часом, адже кращий спосіб передбачити майбутнє — самостійно створити його.
Оптимізму додає те, що в минулому, також дуже непростому році ми зуміли збільшити набір на 380 чоловік.
Що стосується «демографічної ями», то є впевненість, що складати іспити разом з новими абітурієнтами прийдуть випускники минулих років. Адже ДонДУУ — це той вуз, куди намагаються вступити неодноразово, розуміючи, що, зрештою, успіх виправдає подібну наполегливість.
— Багато дискусій у країні в цілому і на Донбасі зокрема викликала кампанія «оптимізації» мережі вищих навчальних закладів. Зокрема, велися розмови і про можливість об’єднання Університету управління з одним із донецьких ВНЗ. Яка ситуація на сьогоднішній день?
— Що стосується чуток про злиття, об’єднання, то спишемо це на нашу популярність: якщо говорять, значить, ми цікаві, про нас не забувають. Проте насправді яких-небудь конкретних планів із цього приводу немає, а якби були, то я як голова комісії Донецької облради з освіти дізнався б першим. ДонДУУ — самодостатній університетський центр, тут викладають 80 докторів наук, є п’ять спеціалізованих наукових рад, ведуться дослідження з десятків актуальних напрямів.
Що стосується в цілому концепції модернізації вітчизняної вищої освіти, то, гадаю, розподіл на перспективних і неперспективних слід виробляти не за кількістю студентів, що навчаються, а за якісними критеріями. Так, давно ведуться розмови про наявне в регіоні «надвиробництво» молодих фахівців у сфері економіки. Але ми запитали дані з міського Центру зайнятості, й виявилось, що за останні три роки жоден наш випускник не фігурував там як зареєстрований безробітний. То хіба не показник! Перевиробництва якості бути не може.
— Активна інтеграція України у світову економічну спільноту ставить завдання підготовки фахівців відповідно до міжнародних стандартів. Що, безперечно, передбачає не лише міцні базові знання, а й знайомство зі стилем ведення справ західним бізнесом, життям інших країн. Наскільки ваші випускники готові до всього цього?
— Коли ми вибудовували концепцію нашого університету, то визначили, що ВНЗ не може бути закритою системою. Саме відкритістю передбачаються широкі змінні програми, за якими ми запрошуємо з кращих навчальних центрів Заходу викладачів (і одночасно підвищуємо там кваліфікацію наших). Активно ведемо пошук нових форм співпраці із зарубіжними вищими навчальними закладами. Серед них — розробка і впровадження програм подвійного диплома спільно з Вищою школою бізнесу (м. Новий Сонч, Польща), університетом Козьмінського у Варшаві й Естонською школою бізнесу. Це дає можливість студентам одночасно отримати дипломи ДонДУУ та європейського ВНЗ. Особливе значення надається контактам із міжнародними освітніми фондами і програмами, такими як TEMPUS, JeanMonnet, німецька служба академічних обмінів DAAD та іншими. Це дозволяє викладачам і студентам брати участь у міжнародних освітніх програмах.
Або, скажімо, така деталь: цього року ми почали підготовку магістрів за фахом «Європейський менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» з викладанням усіх предметів англійською мовою, зокрема, й із залученням зарубіжних фахівців. Мета зрозуміла: хочемо, аби наші випускники виходили зі стін ВНЗ не просто підготовленими фахівцями, а й володіли високою адаптивністю в нестримно мінливому, інтегрованому діловому сучасному світі.
Ще одна знахідка в цьому контексті — Асоціація випускників університету. Це не є традиційним братерством однокашників — університет уважно відстежує кар’єру найбільш успішних випускників, щоб періодично запитувати у них: чого, яких знань вам бракує в повсякденній роботі, які зміни ви внесли б до навчальних програм. І потім такі рекомендації втілюються в життя.
— Відомо, що ДонДУУ підтримує тісні зв’язки з багатьма ВНЗ країни, зокрема, в Західній Україні. Напевно, це обов’язковий елемент виховання сучасного фахівця-управлінця з широким кругозором. Яке значення в цьому процесі ви надаєте Фотовиставці газети «День», що приймається університетом?
— Справді, тісні контакти існують практично з усіма ВНЗ регіону, вищими навчальними закладами Києва, Львова, Полтави, десятків інших міст. Ці зв’язки зовсім не формальні, вони наповнені реальним змістом. Наприклад, нинішнього навчального року спільно з Донецьким медичним університетом розпочато програму з підготовки менеджерів для клінік, великих лікарень, лікувальних об’єднань. Такого в країні не робив ще ніхто, адже необхідність у подібних «топах» дуже гостра. Набрали 52 студенти, які «управлінську» частину навчання проходять у стінах нашого університету, а медичну — в ДМУ. Подумуємо про організацію магістрату з даного напряму. Розглядаються й інші проекти міжвузівської співпраці.
Що стосується Фотовиставки газети «День», то це очікувана нами всіма подія. Знаєте, в житті відчувається все ще певний дефіцит позитиву. А виховати, «поставити на крило» молодого фахівця, на якого в майбутньому чекає робота з людьми, можна лише на прикладах добра. Я чекаю від виставки підтвердження цієї тези.
