«Незліченні чорні лебеді сьогодні плавають у глобальному економічному озері», — так образно охарактеризував стан світової економіки голова МВФ Домінік Стросс-Кан. Що він мав на увазі? Метафору «чорний лебідь» було введено до економічного обігу письменником та інвестором Нассимом Талебом. Так він називає непередбачувані події, які породжують серйозні кризові наслідки для ринків, вважаючи, що інвестори часто забувають про можливість їхнього виникнення. За словами Стросс-Кана, криза призвела до того, що маятник світової економіки гойднувся від вільного ринку до більшого державного контролю, а також до ускладнення структури світової економіки. Проте цього для стабільності, на його думку, недостатньо. Необхідно реформувати систему регулювання фінансового сектору. «Криза виросла з культури безоглядного ризику, і ця культура, на жаль, живе і процвітає й досі», — зазначив голова МВФ в Університеті Джорджа Вашингтона.
Вислів голови МВФ активізував зусилля аналітиків, які розгорнули мозковий штурм проблем глобальної економіки. Не залишилися збоку від цього процесу й українські економічні та фінансові експерти. Наприкінці минулого тижня вони провели в київському бізнес-клубі Belgravia дискусію «Стагфляція або дефляція. Війна чи мир».
Світова фінансова криза, на їхню думку, є кризою надвиробництва і ще далека від завершення. Одна з причин цього — відсутність можливостей для екстенсивного розвитку глобальної економіки. А інтенсивні можливості може надати лише перехід до шостого технологічного устрою. Але еволюційним шляхом прийти до нього не виходить. Тому, прогнозує незалежний експерт Дмитро Мошалко, «буде якийсь революційний перехід».
У той же час, на його думку, активізація інфляції витрат викликана вливаннями грошей до економіки з боку центробанків, які тривають і досі. Щойно їхні монетарні інтервенції припиняться, то впаде й інфляційний тиск. Експерт зазначає, що інфляційний сценарій не вирішує проблем, які призвели до кризи, а лише переносить їх у майбутнє... Технічне переозброєння у світі, на думку Мошалка, може підстебнути лише воєнний конфлікт чи інші потрясіння, як траплялося вже неодноразово.
Фінансовий директор компанії «Факторинг фінанси» Юрій Деревко зазначає, що за сучасних умов стало дуже складно виявити причинно-наслідкові зв’язки кризових явищ у економіці. У той же час він упевнений, що серед кризових чинників явно є ефект накачування економіки грошима, що вже не приносить очікуваного стимулюючого ефекту. У секторі товарів тривалого попиту, як вважає експерт, відбувається дефляція. У той же час у економіці виникає таке поняття, як біфляція, коли одночасно з падінням цін на товари з високою додатковою вартістю швидко зростають ціни на товари щоденного вжитку — продукти харчування та одяг.
Розірвати порочне коло (скорочення витрат компаніями — зростання безробіття — скорочення попиту на товари), як говорить Деревко, й є та дилема, яка стоїть перед світовою економікою. Вихід, у його розумінні, полягає як у пошуку економічних стимул-реакцій, так і в можливих потрясіннях. Що стосується країн, які розвиваються, подібних до України, то, на думку експерта, у них є достатній потенціал для руху вперед. Для України він, наприклад, полягає в зміні структури економіки у напрямі істотного розвитку внутрішнього ринку. Тому експерт вважає себе прибічником інфляційного сценарію для нашої країни до того моменту як буде знайдено якісь інші підходи.
Відомий експерт Ерік Найман, що є цього разу управляючим партнером Capital Times і модератором дискусії в бізнес-клубі, передбачає, що все, що сталося останнім часом у світовій економіці, не є випадковим. Він цитує міністра фінансів Росії Олексія Кудріна, який вважає, що світ дрібними кроками йде до створення світового уряду, і для цього формуються всі необхідні інституції, які за допомогою криз підштовхують до цього. «Є стадо баранів, і є вівчарки, які ним керують, — малює Найман процеси, що відбуваються у світі, — й з їхньою допомогою, за допомогою кризових вівчарок — то інфляція, то дефляція... Але насправді всі ці коливання — чудова можливість заробити й вижити».
«Дайте мені в руки друкарський верстат, і мені буде все одно, хто пише закони», — пожартував у цьому місці хтось із учасників дискусії, нібито випереджаючи виступ голови наглядової ради банку «Національний кредит» Андрія Оністрата. Він зосередився на ситуації в українській банківській системі. Ринок, за його словами, чекає на зниження ставок. А це підігріває формування нових підприємств, нових бізнесів і напрямів їхньої діяльності. Як вважає банкір, цей процес «зараз активно йде на посткризовому просторі». «Це — плюс», — говорить Оністрат.
А мінусом він вважає те, що в країні, як і раніше, немає дешевих грошей. Хоча банки досить активно розраховуються з регулятором за рефінансування, констатує він, великими тримачами грошей залишаються корпорації та, в меншій мірі, фізичні особи, тоді як раніше все було навпаки. При цьому великі тримачі розраховують на прибутковість 15 —16% річних, шукають її й, у результаті, знаходять. А ось пасиви перетікають із великих банків до банків поменше. Окрім того, банки-нерезиденти, розповідає банкір, звернулися до МВФ із проханням «розпочати душити маленьких». Але, на щастя, відповідні вимоги Фонду мають всього лишень рекомендаційний характер, зазначає банкір, але все ж таки, на його думку, останнім часом між резидентами і нерезидентами виникає своєрідний вододіл (50 на 50).
При цьому нерезиденти вирішили розгорнути споживче кредитування і застосовують для цього досить низькі ставки, спираючись на свої пасиви з низькими (близько 10%) ставками. Це дозволяє визначати маржу в 15% річних у гривні. Але такі ставки працюють лише при кредитуванні покупок автомобілів. Іпотечні рани нерезидентів, зазначає Оністрат, ще не зажили, причому найбільші «рани» в трійки лідерів, тому будівельний сектор наразі ще не кредитується. Всі чекають, поки хтось один виступить призвідником цього процесу. Але іпотека, як і раніше, всім не подобається, оскільки банкіри бачать, що вона ще падає і, скоріше за все, не зупиниться — операцій немає, окрім найдорожчого сегменту. В останніх зростання забезпечують (відсотків п’ять до докризових показників) найдешевші одно- і двокімнатні помешкання десь на околицях. «Моє глибоке переконання, — заявив банкір, — що цей сегмент не почне розвиватися доти, доки ми, Україна, знову не сподобаємося нерезидентам. До того іпотека буде мертвою». «Щоб вона ожила, на цьому ринку має бути занадто багато грошей, — робить висновок Оністрат і додає: й Ми перетворилися для материнських компаній банків-нерезидентів на валізу без ручки, яку шкода кинути і важко нести».
Ситуація на фінансовому ринку, на думку банкіра, визначатиметься головним чином стратегією Нацбанку. Якщо він почне стимулювати зниження ставок кредитування, що, на думку Оністрата, абсолютно логічно, то буде й зростання кредитного портфеля банків і, відповідно, зростання виробництва. Але ця тенденція небезпечна ще й тим, зазначає банкір, що для частини населення, яка «годується з депозитів», це джерело доходу вичерпається.
У модератора при цьому виникає запитання: «А можливо, таким чином людей спеціально виштовхують у споживання...». Але Оністрат зазначає, що в регіонах України роботи «буквально немає», люди дуже погано живуть і, оскільки велика частина доходів йде за газ, переходять на натуральне господарство. У зв’язку з цим банкір ратує за вільний ринок землі, який може змінити ситуацію в сільському господарстві. І побоюється, що коли раніше селянин хоч щось отримував за оренду, то зараз купить за продану землю ДЕУ-Ланос, а потім у нього не вистачить грошей, аби добудувати дах у гаражі... У зв’язку з цим Оністрат навіть передбачає соціальний вибух і новий земельний переділ... і висловлює своє глибоке «банківське» переконання, що «у споживчі кредити зараз іти не можна, бо в країні спадаючий тренд щодо доходів населення». Перспективними напрямами кредитування банкір вважає малий і середній бізнес, а головне — сільське господарство. Якщо туди додати техніку, говорить він, то проявиться величезний потенціал зростання.
